5 Прищеплення віри

Зрештою, я хотів би закликати вас, батьків юних дітей, згідливих і вольових, повести їх до непохитної віри в Ісуса Христа. Це ваше найважливіше батьківське завдання. Що може бути важливішим за мету зберегти незламним сімейне коло в прийдешньому поколінні? Яка ж це неймовірна ціль для наших зусиль!

Якщо спасіння наших дітей справді таке вагоме для нас, то наше духовне навчання має початися ще до того, як діти зможуть усвідомити, про що йде мова. Вони мусять рости, спостерігаючи, як їхні батьки стоять на колінах перед Богом, розмовляють з Ним. Вони швидко навчаються в цьому віці і ніколи не забудуть того, що бачили й чули. Навіть, якщо вони відкинуть свою віру згодом, її слід лишиться з ними решту життя. Саме тому нас повчають: «Виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому» (Еф. 6:4).

Так, мені пощастило виростати з батьками, які розуміли цей принцип. Коли я виріс, вони сказали мені, що я пробував молитися, перш ніж став на ноги. Я спостерігав, як вони розмовляють з Богом, і тоді пробував імітувати звуки, які чув. За два роки, у трирічному віці, я свідомо вирішив стати християнином. Ви можете подумати, що такого не буває в такі літа, але це сталося. Я добре пригадую цю подію. Я прийшов на недільну вечірню службу і сидів у задніх рядах разом із матір’ю. Мій батько був пастором, і він запросив охочих помолитися біля вівтаря. Зголосилися п’ятнадцять чи двадцять людей, і я мимоволі долучився до них. Я пригадую, як плакав і просив Ісуса простити мої гріхи. Я знаю, це звучить дивно, але саме так це було. Я хвилююся навіть тепер, згадуючи цю подію. Уявіть собі Царя всесвіту, Творця неба й землі, який опікується якимось дитям, що тільки-но вийшло з ясельного віку! Це не має сенсу, але я знаю, що це сталося.

Звісно, не кожна дитина відгукнеться так рано чи пристрасно, і це не мусить статися. Одні чуйніше реагують на духовні питання, ніж інші, і кожному слід дозволити йти своєю ходою. Але в жодному разі ми, батьки, не можемо байдуже чи легковажно ставитися до навчання. Їхній світ має бути всипаний згадками про Ісуса і нашу віру. Такий смисл має Второзаконня 6:6-9 «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх».

Я переконаний, що ця Божа заповідь є одним із найважливіших віршів для батьків у цілій Біблії. Вона навчає нас огорнути наших дітей Божим ученням. Згадки про духовне не слід приберігати лише для недільного ранку чи навіть вечірньої молитви. Вони мусять пронизувати нашу розмову і тканину нашого життя. Чому? Тому що діти стежать за кожним нашим кроком у ці юні літа. Вони хочуть знати, що найважливіше для нас. Якщо ми сподіваємося прищепити їм віру на ціле життя, то вони мусять бачити і відчувати нашу любов до Бога.

Підсумовуючи цей принцип, я мушу нагадати вам, що діти нічого не оминають, оцінюючи своїх батьків. Якщо ви тільки наполовину переконані у своїй вірі, то вони швидко виявлять цей факт. Кожну моральну слабкість – будь-яку нерішучість з вашого боку – ваші сини-дочки запозичать і тільки поглиблять. Подобається вам це чи ні, але ви на гачку. Їхня віра або безвір’я стануть відображенням ваших. Як я вже сказав, наші діти врешті-решт зроблять власний вибір і визначать, якою дорогою прямувати в житті, але на ці рішення матиме вплив фундамент, який ми закладемо. Хтось сказав: «Хлопець іде слідами, які намагався приховати його батько». Це правда.

Це приводить мене до ще однієї вкрай важливої думки, хоча вона й суперечлива. Я твердо переконаний, що треба ознайомити дітей з Божим судом і гнівом, поки вони ще малі. Біблія ніде не каже нам оминати неприємні місця зі Святого Письма. Наслідком гріха є смерть, і діти мають право розуміти цей факт.

Я пригадую, як матір читала мені історію про Самсона приблизно в дев’ять років. Ви пригадуєте, після того як цей могутній воїн упав у гріх, філістимляни вибрали йому очі і тримали, як звичайного раба. Трохи згодом Самсон покаявся перед Богом і дістав прощення. До нього повернулася колишня сила. Але матір нагадала мені, що він так і не відновив свого зору і більше ніколи не жив на свободі. Він загинув разом зі своїми ворогами, коли храм упав на них.

– Гріх має жахливі наслідки, – мовила вона поважно, – навіть якщо ти покаєшся і дістанеш прощення, то все ж страждатимеш за порушення законів Божих. Вони існують, щоби захищати тебе. Зрікшись їх, ти дорого заплатиш за свій непослух.

Далі вона розповіла мені про силу тяжіння, один із Божих фізичних законів. – Якщо ти стрибнеш з десятого поверху, то обов’язково розіб’єшся, вдарившись об землю. Цього годі уникнути. Ти мусиш також знати, що Божі моральні закони такі ж реальні, як і Його фізичні закони. Порушивши їх, ти обов’язково рано чи пізно розіб’єшся.

Врешті-решт вона навчала мене про небо, і землю, і великий Судний День, коли ті, хто омитий кров’ю Ісуса, навічно відділяться від тих, хто ні. Це справило глибоке враження на мене.

Багато батьків не погодяться з рішенням матері ознайомити мене з природою гріха та його наслідками. Вони говорили мені: «О, я не хотіла би малювати таку похмуру картину перед своїми дітьми. Я хотіла би думати про Бога як люблячого Отця, а не гнівливого суддю, що карає нас». Допускаючи це, вони приховують частину правди від своїх дітей. Він є і Богом любови, і Богом правосуддя. Біблія має 116 місць, де нам велять «боятися Господа». Якою владою ми відкидаємо ці згадки, описуючи те, ким є Бог для наших дітей?

Я вдячний, що мої батьки і церква були досить мужніми, щоб ознайомити мене із «застережним написом» у Святому Письмі. І саме це розуміння гріха та його наслідків допомогло мені зберігати моральність у ті моменти, коли я міг упасти в сексуальний гріх. Біблійна віра керувала мною – встановлюючи межу, яку я не хотів переступати. Доти я не боявся своїх батьків. Я міг би обманути їх. Але я не міг втекти від всевидячого Господнього ока. Я знав, що відповідатиму перед Ним одного дня, і цей факт давав мені додаткову мотивацію ухвалювати відповідальні рішення.

Годі переоцінити важливість навчання відповідальности перед Богом, особливо для ваших вольових дітей. З огляду на їхню схильність випробовувати межі і порушувати правила, вони потребуватимуть внутрішніх стандартів, які керуватимуть їхньою поведінкою. Не всі будуть прислухатися до них, але деякі таки будуть. Але водночас не забувайте врівноважувати теми любови й справедливости, навчаючи своїх дітей про Бога. Перехиляти терези в будь-який бік означає спотворювати істину і створювати збурення в царині, де порозуміння має найбільшу вагу.

Попередній запис

4 Зберігайте почуття гумору

Наступний запис

Методи здобуття влади