«Синівська свобода черпає свою силу із сутности батьківства». (Ж. ЛАКРУА)
Причиною всіх форм примусу, порушення свободи, брутальности, що їх виявляє чоловік щодо дружини й своїх дітей, завжди є його особисте внутрішнє поневолення. Людська свобода виглядає інакше. Якщо чоловік внутрішньо чимось поневолений, наприклад, має якусь залежність, то він не зможе вільно поводитися й у так званих зовнішніх стосунках: спілкуючись із друзями, знайомими й колегами, послуговуючись речами, задовольняючи свої бажання й потреби тощо. Усе, що робитиме, значною мірою залежатиме від його внутрішнього поневолення.
Поневоленою буде і його любов до інших. Не будучи внутрішньо вільним, не зможе також поважати свободи своєї дитини. А якщо демонструватиме свою любов примусово, то дитина вважатиме таку поведінку виявом батьківської опіки й страху за неї, нав’язуванням їй своєї волі й маніпулюванням нею. Вона сприйматиме батьківські дії як такі, що ранять її, ототожнюючи їх із певною формою насильства.
Діти, виховані в атмосфері заборон і наказів, зазвичай відплачують браком довіри. Коли ж стають старшими, то починають вважати, що свобода – це передусім непослух і порушення правил, які визначив якийсь авторитет: чи то авторитет батька й школи, чи держави і релігії. «Синівська свобода черпає свою силу із сутности батьківства, – пише Ж. Лакруа, – якому теж притаманна свобода». Бо не існує батьківської любови без дару свободи. А тому досягти зрілішого батьківства можна лише тоді, якщо дедалі більше розширювати в собі простір свободи.
Діти зазвичай бувають поступливими й слухняними, коли батьки, шануючи їхню свободу, апелюють до їхньої доброї волі, а не вдаються до психічного тиску чи погроз. Натомість реагують внутрішнім бунтом, якщо батьки, нехтуючи їхньою свободою, застосовують у будь-якій ситуації хоча б найменшу силу. Жодного маніпулювання дітьми чи використання щодо них насильства не можна виправдати навіть найліпшими батьківськими намірами. Якщо батьки прагнуть виховати своїх дітей зрілими й вільними людьми, мусять наділити їх простором свободи, який відповідатиме їхньому розвиткові та вікові.