Чи потрібно молитись до Святого Духа? – запитуєте ви мене. Погортайте свій молитовник, він дасть вам відповідь, відкриваючи перед вами чудові молитви до третьої особи Пресвятої Тройці. Серед инших, у день П’ятдесятниці, – частина Літургії, що має назву «Veni Sande Spiritus» («Прийди, о Святий Душе») та гімн вечірньої відправи «Veni Creator» («Прийди, Творче»), що його Церква запрошує нас співати рівно ж за всіх урочистих обставин, таких, наприклад, як відкриття великих церковних зібрань…
Ви, звичайно, пам’ятаєте «Veni Sande Spiritus», я сам тисячі разів прочитував цю молитву – перед шкільними уроками з англійської мови, на яких стояв страшний ґвалт, чи то з математики, на яких ми вмирали з нудьги, – не усвідомлюючи тоді всього багатства слів, які я промовляв.
Veni! – Прийди! У цій молитві ми звертаємося до того, присутности якого бажаємо в себе вдома. І, без сумніву, воля Божа є на те, щоб Святий Дух був нашим гостем, щоб ми були Його домівкою, Його храмом (пор. Рим. 8:9; 1Кор. 3:16; 1Кор. 6:19).
Молитви до особи самого Святого Духа в латинській Літургії зустрічаються рідше, ніж у східній. Але чим, в основі своїй, є наші молитви до Отця і Сина, як не проханням про дар Святого Духа, предмет Божих обітниць упродовж усієї історії Божого народу? Хіба кожна молитва не є підпорядкована нашому освяченню? Проте це Святий Дух робить нас дітьми Бога, Він формує наші синівські душі, звідки виривається крик ніжности і довіри: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15).
Молячись до Святого Духа, ми кажемо йому: «Прийди»; звертаючись до Христа чи Бога-Отця, просимо їх зіслати Святого Духа – зіслати нам, зіслати всередину нас Дух. Він єдиний може перемінити нас знизу догори, згідно з чудовим пророцтвом Єзекіїля: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити» (Єз. 36:26-27).
Не лише кожна особа, але й цілий всесвіт повинен бути оновлений Його приходом. Короткий літургійний вірш чудово це виражає: «Зішли Духа Твого, і все сотвориться, перед лицем землі оновленої».
Чи є потреба продовжувати, аби переконати вас молитися до Святого Духа?
Труднощі, яких ви зазнаєте в тому, щоб звернутись до Нього, я запитую себе, чи не пов’язані вони з тим, що ви шукаєте Його в якості співрозмовника десь назовні, тоді як Він є всередині вас. Не співрозмовник, який десь поруч розмовляє з вами, а порив, який всередині створює, підтримує, продовжує вашу молитву, вашу живу віру, вашу любов до Бога і своїх братів. Це добре зрозуміла одна маленька дівчинка, яка перед миропомазанням, поки мама надягала на неї білу хустинку, сказала: «Матусю, мені здається, я вже Його отримала. – Що, дорогесенька? – Святого Духа. – Чому ти так думаєш? – Я весь час маю бажання робити добро».
Святий Дух є тим учителем, Який навчає нас зі Свого таємного помешкання всередині нас, у глибині нашої душі, де Він живе, – не словами, а переливаючи в нас Свою науку. Саме так слід розуміти пророцтво Ісуса: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:26).
Він є нашим учителем молитви не тому, що пропонує нам формули молитви, а тому що викликає в нас молитву, як крик до Бога.
Він – наш друг, і втішить нас, але не так, як це роблять земні друзі: Його підтримка приходить зісередини; Він є тією силою, яка підбадьорює нас і зміцнює нашу волю, тим вогнем, який загартовує наше серце. «Від вашої любови запаліть в собі полум’я».
Цілковите оновлення – і аж ніяк не менше – ось чого ми можемо очікувати від Нього. Літанія-прохання під час богослужби П’ятдесятниці є надзвичайно виразною: «Очисти… виправ… зціли… пом’якши… запали… онови». Він справді є в центрі нашого єства, Дух-творець і оновитель.
Чому тоді Він так мало нас перетворює? Тому що, безконечно шануючи нашу свободу, Він відмовляється силоміць проникати всередину нас, підтримувати нас без нашої згоди. Він є всемогутнім лише в тому, хто бажає бути вбогим, уважним, покірним, м’яким, слухняним, гнучким, поступливим… З такою людиною Він здатний зробити багато що. Але навіть і цих якостей слід очікувати від Нього: «Зроби мене покірним і навчи мене, зроби мене слухняним і провадь мене…»
Апостоли отримали Святого Духа лише тому, що «однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір’ю Ісусовою» (Дії 1:14), в очікуванні Його приходу. Від вас залежить, щоб кожна ваша молитва стала новою П’ятдесятницею.