Мені дуже радісно дізнатися, що для вас достатньо чути вимовленим або побачити написаним Боже ім’я, щоб у глибині вашої душі розпочався таємничий рух поклоніння. Це підтвердження того, що всередині вас живе релігійна чеснота, оте духовне схиляння, яке спонукає нас поклонятися Богові, а також творити на Його славу. Однак слід добре усвідомити, це і є запрошенням уважно плекати цю чесноту, основу всіх релігій.
Зв’язок між нею і любов’ю – дуже тісний. Хто сказав: «Любити – це шанувати»? Це правильне твердження вже для людських відносин. Наскільки ж сильнішим воно є в наших стосунках з Богом! Справжня любов до Бога є нетерпляча в бажанні пізнати Його вищу красу і проголошувати її, щоб всяке творіння віддавало Йому честь і славу.
Що ж стосується тих християн, що з огляду на синівську любов не переживають жодним чином у присутності Бога благоговійного страху, який породжує чеснота релігійности, а ставляться до Нього з такою фамільярністю, яка межує з розв’язністю, то можна бути впевненими, що вони не тільки не перевершили, як собі уявляють, «закону страху», вони ще навіть близько не починали бути релігійними.
Звертайтесь частіше до Старого Заповіту. Зокрема до пророків, неперевершених у вмінні передавати святість Бога. Їхні слова мають надзвичайну силу для проростання, розвитку і дозрівання чесноти релігійности, що її Старий Заповіт описує терміном «страх Божий». І ви виявите, що водночас у вас дозріватиме щораз то сміливіше синівська довіра. Справді, що більше християнин «боїться» Бога, то більше любить Його. І що більше любить, то більше «боїться». Це здається парадоксальним лише на перший погляд.
Я хотів би розповісти вам на завершення анекдот, за допомогою якого вже кілька століть юних мусульман навчають поваги до імени. Ви віддасте належне, я певен цього, глибокій релігійності його звучання: «Одного разу волоцюга й п’яничка Біхр знайшов на землі, потоптаний багатьма перехожими, клапоть паперу, на якому було написано: “В ім’я Бога милостивого й милосердного…” Підібравши папір, він загорнув його в шматочок тканини разом з часточкою мускату і шанобливо склав усе в щілину старої стіни. Тієї ж ночі вельможа, що мешкав у тому місті, мав сон, в якому отримав наказ знайти Біхра й сказати йому: оскільки ти підніс моє ім’я, яке лежало на землі, очистив його і покрив пахощами, то і я вшаную твоє ім’я в цьому світі і на тому».