Може так трапитися, що читачеві важко повірити. Віра не приходить за помахом чарівної палички. Стан розуму, який ми називаємо вірою, у людині має сформуватися. Звичайно, буває, що віра виникає миттєво, але найчастіше до неї ми приходимо поетапно. Спочатку з’являється інтерес, потім роздуми, ми чуємо очевидні факти і починаємо вірити.
Тоді, що мені робити, якщо я хочу повірити, але з якихось причин віри в собі не знаходжу? Чи маю я стояти, як баран, що втупився на нові ворота? Чи, будучи розумною істотою, зробити якісь дії? Якщо я захочу в щось повірити, що я зроблю? Дайте відповідь мені на це з погляду здорового глузду.
Якщо мені скажуть, що султан Занзібара добра людина, і станеться так, що я цим зацікавлюся, то повірити мені буде нескладно. Але якщо з якоїсь причини я сумніватимуся в цьому, але все таки захочу повірити, то що зроблю? Почну шукати факти, вивчати газети та інші документи, намагаючись знайти істину. А найкраще, щоб він приїхав у нашу країну, і погодився зустрітися зі мною. Було б непогано зустрітися з жителями Занзібара. Маючи факти, зваживши їх, я повірив би в те, про що вони свідчать. Вірно, що віра в Ісуса Христа є даром Божим, але дарує Він зазвичай згідно із законом здорового глузду, тому ми кажемо: «Віра від слухання, а слухання від слова Божого» (Рим. 10:17). Якщо хочете повірити в Господа, слухайте про Нього, читайте, думайте, міркуйте, і віра народиться у вашому серці, як народжується із сухого зерна при дії вологи і тепла паросток посіяної пшениці.
Якби я хотів повірити певному лікареві, то постарався б дізнатися про нього якомога більше. Подивився б його диплом, що свідчить про кваліфікацію, поговорив би про складні випадки, що зустрічалися в його практиці. Досліджував би факти, чи можна йому вірити. Слухайте про Христа. Души, у більшості своїй, приходять до Ісуса під впливом служіння, при якому Слово проповідується ясно і зрозуміло. Мало хто залишається в невірстві там, де проповідується розіп’ятий Христос. Зустрічаються церкви, де ім’я Христове не згадується зовсім, тоді змініть зібрання, відвідуйте те, де говорять про Христа. Більше читайте про Нього. Книги Писання багато про Нього розповідають. Біблія – це вікно, в яке можна побачити Господа.
Уважно учитайтеся в історію Його страждань і смерті, і віра не змусить чекати себе довго, Господь подарує її твоїй душі. Хрест Христовий не лише винагороджує віру, але і народжує її. Багато вірних можуть сказати: «Коли я побачив Його пораненого, вмираючого на хресті, я зрозумів, що Він страждав за мене».
Якщо читання і слухання недостатньо, замисліться, з якої причини ви вірите або не вірите. Поясніть собі, чому ви не вірите, і попросіть Бога допомогти вам прийняти правильне, а головне, угодне Йому рішення. Замисліться, чи божественна природа або людська не заслуговує вашої довіри? Що Він не зробив, щоб ви повірили? Він помер, воскрес, вознісся на небеса, сидить поряд з Отцем і клопоче за вірних, що в цьому переліку бентежить вас? Нічого? Тоді вознесіть свій голос до Нього. Якщо ви хочете пізнати Господа, наблизьтеся до Нього як можна ближче, вивчайте Його характер, думайте про Його любов.
Раніше мені потрібні були докази для зміцнення віри в Ісуса Христа, але сьогодні я так багато про Нього знаю, що мені потрібні вагомі докази, щоб у вірі засумніватися. Для мене сьогодні природніше вірити, ніж сумніватися. Нове єство насолоджується перемогою, але не завжди так було. Молода віра слабка, але потім, ставши звичною, вона міцніє.
Досвід переконливо зміцнює віру. Я не сумніваюся, бо істина, в яку я вірю, витворила в мені диво. Я набув нового життя, якого раніше в мене не було, і це найсильніший з аргументів.
Я як та пара, що живе на маяку. Один з відвідувачів маяка, виглянувши у вікно на море, що коливається внизу, запитав дружину доглядача:
– Хіба вам ночами під час шторму не страшно? Особливо коли бурхливі хвилі розбиваються об підніжжя вежі? Ви не боїтеся, що усе це рухне в море? Я б ніколи не погодився жити в оточенні хвиль.
Жінка сказала, що подібні думки її не відвідують зовсім, адже вона так давно живе на маяку. Непохитність скелі, на якій стоїть будівля, вселяє в неї навіть більшу упевненість, ніж та, яка була в неї, коли вона жила в глибині острова.
Що ж до її чоловіка, то він зізнався, що боїться, коли приходить буря.
– Так, мені страшно, – сказав він, – я побоююся за лампи, що посилають світло. Адже якщо щось з ними станеться, то судна, що пропливають повз, можуть розбитися об рифи.
Про хвилювання за своє життя він не сказав ні слова.
У випадку з вірним з пристойним стажем справи йдуть так само. Він покірливо скаже:
– Так, я увірував і знаю в Кого. Я упевнений, «що Він має силу зберегти передання моє на той день» (2Тим. 1:12). Тепер ніхто не може посіяти сім’я сумніву в моєму серці. У душі в мене непохитні докази, дані Святим Духом. Сумнівам місця просто не залишилося. Євангеліє для мене є істина. Навіщо ризикувати життям заради безпідставних сумнівів. Єдине, що мене турбує – це втрата світла у свідоцтво душам, що гинуть. Благаю, щоб Господь дарував більше світла світити для них.
Якщо ви бачите, що ваш служитель і багато хто навколо вас набув миру і спокою в Євангелії, чому б і вам не набути його? Невже Дух Божий обмежений у силі рятувати? Євангеліє істинне, бо автором його є Бог. Вірте йому. Спаситель могутній, бо Він – Син Божий. Вірте Йому. Його дорогоцінна кров рятівна. Шукайте в ній прощення гріхів. Серце Господнє сповнене любов’ю. Прямуйте до Нього.
Настійно прошу тебе, читачу, звернися до віри, але якщо ти не бажаєш, то що я можу зробити? Я можу привести коня до водопою, але не можу змусити його пити. Пам’ятай, проте, провина за твою невіру, якщо докази ясні, лежить на тобі. Отже за свою смерть в обнімку з невірством є кому дякувати – самому собі. Вірне слово: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16:16).