6. Щоденна духовна віднова

Протягом останніх десятиліть доводилось чути заклик до духовної віднови. Заходів, які мали б допомогти сповнити цей намір Церкви, неможливо перелічити. Було їх дуже багато. В кожній парафії відбувалися щорічні кількаденні духовні віднови, але видається, що не принесли плодів у такій мірі, як очікувалося. Те саме можна сказати, якщо поглянемо на більшу територіяльну цілість – наприклад, на нашу державу. Все це змушує нас сказати, що всі ті заходи були зайві – але десь всередині відчуваємо, що помилка була деінде.

Відновитися означає повернутися на початок, почати все знову. Відновитися означає усунути всі ті злі намули із життя, якими ми необережно покрилися. Відновитися – це зректись усього, що перешкоджає подобі Божій, дарованій у раю, засяяти в нас! А це не може бути справою декількох днів або декількох заходів. Це програма, яку потрібно сповняти кожного дня.

У США якось були перегони яхт. Встановлено трасу, яку екіпаж яхт мусив точно переплисти по морю. Під час перегонів на одній із яхт зіпсулося кермо, і вітер гнав яхту, куди хотів. Екіпаж яхти відхилився з траси перегонів. Вітер гнав його у відкрите море. Екіпажу не залишалося нічого іншого, ніж опускати вітрила і чекати, коли їх хтось відтягне до пристані.

Життя людини можемо легко порівняти з такою яхтою з зіпсованим кермом. Якщо увечері сумлінно робимо іспит совісти, деколи аж дивуємося, де нас того дня занесло всупереч тому, що намагаємося жити своє життя у вірі.

Отже, якщо духовна віднова означає початок, то потрібна вона кожного дня, хоча б у вигляді постанови після іспиту совісти. Не можна недооцінювати ніякої дрібнички. Якщо космічний корабель має відразу після старту хоча б і мікроскопічне відхилення від установленої траєкторії, то в кінці дороги це відхилення набуде таких величезних розмірів, що ракета мине свою ціль.

* * *

Святий Доротей прирівнює совість до криниць живої води в пустині життя. Має на увазі криниці, які викопав Авраам, батько всіх віруючих, однак філістимляни позасипали їх і позабивали землею (Бут. 26:15). Тож вода в них занечищена. Щоб можна було її знову пити, потрібно вичистити криниці. Для того дав Бог Закон, Пророків, для того послав Свого Єдинородного Сина, для того дав Церкві Святого Духа. Цю поміч маємо прийняти з послухом. Бо тільки так можемо наше сумління очистити, тільки так воно може стати прозорим.

Один батько розповідав своїм дітям, які ходили в зоопарк, де оглядали акваріум з раками, таке:

– Кожен рак має під панциром порожнину, яка називається клітиною дотику. До тієї клітини рак собі вкладає маленьке зернятко піску, щоб це зеренце йому вказувало, в якому він положенні. Це зернятко притягується земною гравітацією, отже, завжди спрямоване до землі – і рак таким чином гарно перебуває в горизонтальному положенні. Якщо рак нахилиться, зернятко скотиться в сторону ямки, там її подразнить, і рак швидко вирівняє своє тіло, щоб зернятко було всередині клітини, де не відчуває жодного подразнення – і так рак утримується постійно горизонтально.

Одного разу, коли раки скидали зі себе панцирі і так позбулися і зерняток піску, наш пан професор скористався з того і усунув з акваріуму весь пісок. Раки дарма шукали піску і без нього не могли вдержати рівновагу, похитувалися, переверталися – було смішно на них дивитися. Коли пан професор їх так помордував, тоді насипав до акваріуму замість піску дрібну залізну тирсу. Раки швидко вклали її собі до своїх клітин дотику. Тож знову могли вдержати рівновагу. Але тут пан професор узяв магніт і тримав його посеред акваріуму. Магніт притягував залізну тирсу більше, ніж земля своєю гравітацією, і раки оберталися горизонтально до магніту.

Це оповідання вчить нас, що й ми маємо вдержувати рівновагу, тобто правильно діяти і добре жити. Що для рака зернятко піску, те для нас заповіді, і що для рака клітина дотику – те для нас сумління.

Якщо, отже, прагнемо сповнити заклик Церкви, щоб духовна віднова принесла багатий духовний врожай, не чекаймо, що для того буде досить якихось заходів у парафії або єпархії. Це тільки трамплін для того, щоб ми з поміччю послідовного пізнавання правди про себе самих через іспит сумління здійснювали щоденну духовну віднову свого особистого життя з Богом. Амінь.

Попередній запис

5. Не даймо себе знеохотити

Наступний запис

7. Розпізнавати Божі знаки