Один із найсерйозніших прогріхів світу (може, найбільше це виявляється в Англії та США) – це теоретичне ставлення до християнства. Люди вчаться і роздумують про духовне життя, але не застосовують на практиці те, про що дізналися та що усвідомили. Євангельські християни мають у своєму арсеналі велику кількість хорошої духовної літератури. У Великобританії на кожного громадянина припадає, приблизно, один проповідник. Таке співвідношення – найбільше порівняно з іншими країнами світу, включаючи Штати. Британські християни розпещені хорошими проповідями. Боюся, що колись Бог запитає в жителів Великобританії, як у слуг, які закопують свої таланти в землю. Їм проповідується дуже багато, але Бог бачить дуже мало відповіді з їхнього боку. Північна Ірландія – найяскравіший приклад у цьому ряду. Там нараховується найбільша кількість церков, християнських організацій і проповідників. Але вся ця мудрість проходить повз людські душі, які потребують спасіння. Я не збираюся нападати на щирих віруючих Північної Ірландії, але хочу лише підкреслити той факт, що з цієї країни всього кілька людей вирушили на місіонерське служіння.
Подібні речі шокують. Я часто чую від людей: „Але як ми можемо відправити на служіння в іншу країну когось, коли в нас самих не вистачає проповідників та вчителів?“ Я не зустрічав жодної групи чи церкви, яка вважала б, що в них достатньо духовних учителів. Але ми повинні пам’ятати, що в інших країнах ще менше проповідників і пасторів. В Іспанії на цілу провінцію – одна протестантська церква. В Індії, у тих районах, де церкви продовжують рости, величезна потреба у вчителях Біблії.
На кожну церкву у Великобританії припадає 6-8 навчених проповідників, які закінчили коледж, але які чомусь не проповідують під час богослужіння. Вони просто сидять протягом усього служіння і нічого не роблять. Ми ніколи не зможемо підкорити цей світ Ісусові Христу, якщо будемо чекати, що декілька проповідників почнуть євангелізувати. Таких людей дуже мало; крім того, Бог дав повеління нести Благу Звістку для світу всім нам!
На Заході проповідь Євангелії звучить у церкві під час богослужіння, її можна прочитати, послухати на радіо чи купити відеозапис. А в Туреччині, наприклад, немає повного перекладу Біблії. У світі ще близько 1 500 мов, якими не перекладена навіть частина Біблії. Я впевнений, що поширення Слова Божого по всьому світі зрештою укріпить віру християн на Заході. Церкви, які будуть посилати місіонерів в інші країни, безперечно, виростуть духовно. Якщо у вас буде чітке уявлення про служіння в інших країнах, служіння в рідному місті стане більш насиченим та ефективним. А ми, звичайно, не повинні нехтувати служінням у місцевій церкві, закликаючи віруючих до місіонерства.
Збираючись проповідувати Слово Боже іншим людям, ми повинні жити за правилами. Коли я згадую слово „правило“, люди зазвичай починають думати про щотижневий піст, про регулярні читання Біблії і молитву і, можливо, про сповідь. І все це правильно, і перелічені дії повинні входити в служіння зрілого християнина. Додам тільки, що самодисципліна чи виховання повинні бути постійними, і ставлення до них має бути позитивним. Навіть у найважчі моменти свого життя ви можете навчитися чогось корисного. Якщо ви навчитеся знаходити приховане благо в будь-якій ситуації, очікуючи хорошого результату навіть у часи повного відчаю, отже, вам відкритий доступ до вершин духовної зрілості. Тоді ви будете повністю впевнені в тому, що Господь усе контролює. І впевненість ця буде основана не на проповіді, а на власному досвіді. Ця впевненість у могутності Господа приведе вас до істинної молитви і до бажання свідчити, у вас виникне справжня духовна сила та бажання проповідувати.
У Посланні до євреїв ми знаходимо підтвердження цього принципу: „Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте“ (Євр. 12:7-12).
У чому ж полягає це покарання?[1]
По-перше, це виховання розчаруванням. Бог може використати все погане в нашому житті нам на благо. Ми не говоримо, що Бог посилає спокуси в наше життя, подібне твердження справді приводить нас до мазохізму. Ми повинні чітко розмежовувати Божу досконалу волю і Божу дозволяючу волю. Нам слід розуміти, що Бог дозволяє поганим подіям втручатися в наше життя, адже ми живемо в гріховному світі. Але це не означає, що Він хоче, щоб подібне відбувалося з нами. Ми повинні пам’ятати, що багато з того, що відбувається в нашому житті, бере початок із самого факту гріхопадіння. Але істина полягає в тому, що Бог може використати все, навіть погане, нам на благо. Якщо розчарування відвідує нас, ми повинні пам’ятати, що „ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха“ (Євр. 12:4). Розглядайте ваше страждання саме з цього погляду. Страждання може бути використане Богом як засіб виховання і покарання, що вестиме нас до Нього. Ті, хто рідко переносять страждання, не зростають у своїй вірі. Страждання – це сильна зброя в боротьбі з гріхом і в духовному зростанні.
Може, ви дивитеся на багате духовне життя і служіння лідерів християнської церкви і відчуваєте ревнощі? Це велика помилка. Жодна людина, в якої багато цілей, прагнень, планів та ідей (як у мене), не обходиться без розчарувань. У мене було достатньо моментів, коли я повністю розчаровувався в Богові. Деякі люди приймали християнську віру, але потім відходили від Бога, і я листуюся з багатьма із них. Один брат у Христі працював з нами в Європі протягом року, і всі його полюбили. Але ми не розгледіли вчасно глибоку особистісну проблему, з якою він боровся, і в кінці служіння він відступив від служіння. Інший молодий чоловік був зразковим християнином протягом багатьох років, але потім зненацька кинув служіння. Він походив із дуже неблагополучної сім’ї і згодом повернувся в ту ж кримінальну обстановку. Якщо ви хочете працювати з людьми (а християни повинні працювати з людьми, бо цього вимагає від них Бог), будьте готові до розчарування. Ви повинні усвідомити, що необхідно покласти всі свої проблеми на Господа і довіритися Йому. Визнайте Його терміни і Його плани більш правильними, ніж ваші. Пам’ятайте, що коли проходите через темні періоди вашого життя, Бог завжди знаходиться поряд із вами. У кінці тунелю ви обов’язково побачите світло.
Я розумію, що ця тема складна для обговорення, тому розповім про це детальніше в одному із останніх розділів, який так і називається – „Нудьга“. А тепер дозвольте мені перейти до наступного виду духовного виховання.
[1] В англійському перекладі Біблії під словом „кара“, „покарання“ радше розуміється „виховання“, тому далі буде використовуватися це слово. – Прим. перекладача.