«Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться» (Як. 5:14-15)
Даючи вказівки Церкві, апостол Яків продовжує місію, яку він разом із дванадцятьма отримав від Ісуса: «І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли» (Мр. 6:12-13).
Ця особлива увага до хворих була однією із найважливіших характеристик земного служіння Ісуса: натовпи приходили послухати Його, між іншим, через численні зцілення, які Він здійснював серед людей: «І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!» (Мр. 6:56)
Звичайно, у своїй найбільшій глибині місія Ісуса, через Його страсті й воскресіння, полягала в тому, щоб ми отримали прощення гріхів і перемогу над смертю; зрештою, Ісус натякає на таких хворих, які шукають Його лише для фізичного зцілення, а не для того, щоб по-справжньому спастися (див. Лк. 17:17-19). Та оскільки страждання, хвороба і смерть людини походять від первородного гріха (див. Бут. 3:16-19; Рим. 5:12), то зцілення – особливий знак перемоги над гріхом і приходу Царства Божого: «Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» (Мр. 2:9-11)
Оскільки сьогодні треба завжди проголошувати Добру Новину, Ісус довірив Своїй Церкві завдання особливої опіки над тими, які страждають, і доручив робити це, між іншим, через таїнство, яке їм призначене: єлеопомазання. Це таїнство дає їм більшу внутрішню силу зносити випробування, оскільки занурює у випробування самого Ісуса під час Його страстей. Таким чином страждання як наслідок первородного гріха, яким воно було, перемінюється зісередини і стає в Ісусі участю в спасінні світу. Трапляється, що це таїнство приносить фізичне зцілення – очевидний знак милосердя Ісуса до всіх стражденних.
Ще донедавна існувала тенденція уділяти єлеопомазання хворим, які вмирають: про нього говорили як про «останнє таїнство» або «останнє намащення». Повернення до джерел дало змогу по-новому відкрити його для усіх тих, які потребують допомоги й Божого милосердя через серйозну фізичну або психічну хворобу, чи тоді, коли перспектива смерти близька й певна, чи коли вона віддалена.