В основі ідеї еволюції – філософія ірраціонального всесвіту. Всесвіт може бути тільки такий, якщо в ньому немає Бога, і теорія еволюції підтверджує правильність цього висновку. Наука, що будується на спостереженнях, експерименті й узагальненні, показує нам раціональний всесвіт, що підкоряється порядку й непорушним законам. Визнавши еволюцію, ми повинні відкинути очевидне й логіку причинно-наслідкових зв’язків і віддати перевагу ірраціональності уявлюваних винятків. Еволюціоністи розуміють, що не можна одночасно визнавати й науку, й антинаукову теорію. Щоб вирішити дилему, вони намагаються показати свою гіпотезу походження життя як перевірену наукову істину. Наприклад, журналіст Томас Хейден стверджує: «Еволюція, говорять учені, уже не просто «теорія». Це звичайна справа й фундаментальний факт біології, такий же реальний, як голод, і неминучий, як смерть»[1].
Д-р Філіп Джонсон, викладач юриспруденції Каліфорнійського університету, чия бездоганна логіка спонукала багатьох відомих еволюціоністів задуматися, називає цю необґрунтовану заяву масштабним висновком зі скромної посилки. Наука говорить, що під впливом селекції й змінних умов зовнішнього середовища всередині виду можуть виникати модифікації. «Але біологам-еволюціоністам недостатньо просто пояснювати механізм мінливості, – пише Джонсон. – Вони прагнуть дати відповідь на більш широке питання: як виникли складні організми, такі як птахи, квіти й людина». Простий факт пристосування виду не може служити обґрунтуванням неймовірно масштабної заяви, що результатом безперервного процесу ускладнення є види й життя взагалі. «Неодарвінізм у широкому сенсі, – продовжує Джонсон, – це філософське вчення, настільки необґрунтоване емпірично, що (викладач Гарварду) Стівен Джей Гулд один раз необачно оголосив його «законно мертвим»[2].
Теорії походження матерії й життя не узгоджуються з істинною наукою, оскільки їх не можна довести науково. Наука за визначенням не виходить за рамки пізнання природи. Пояснення походження не може бути дане винятково засобами науки, отже, події, які привели до утворення матерії, життя й розуму, лежать за межами наукового дослідження. Немає природничонаукового способу ні одержати відомості про першопричини, ні пояснити дійсність. Питання про походження – це питання не науки, а метафізики.
Учені виходять за межі природознавства, коли намагаються пояснити походження всього сущого або заявляють, що Бог не існує, бо не визначається їхніми приладами. Якщо Бог існує, то Він надприродний і, отже, існує над природним світом і поза межами досяжності засобів науки. Розраховувати на те, що Бога можна відшукати в природі, – це те ж саме, що намагатися знайти кондитера усередині суфле. І коли вчені стверджують, що ніщо не може існувати поза природним всесвітом, бо наукові знання туди не сягають, вони проявляють надмірну самовпевненість. З таким же успіхом ми могли б сказати, що за обрієм нічого немає, бо ми не можемо туди заглянути, або риба могла б уважати, що немає нічого, крім її ставка. Це просто зухвалість із боку вчених заявляти, що тільки наука здатна дати нам звіт про все, що існує. Якщо даних недостатньо, від остаточного висновку варто утриматися. Займаючись проблемою походження, учені виходять за межі можливостей науки, а, видаючи недоведену теорію за факт, вони порушують норми етики.
Представляючи філософську думку як факт, еволюціоністи зневажають загальноприйняті правила наукового спостереження й доказу. Вони просувають свою теорію незважаючи на те, що вона нелогічна й суперечить принципу ентропії. Ця теорія виглядала б просто нерозумно, якби не підтримка вчених. А вони підтримують її, бо вона дуже потрібна, щоб прикрити зяючий пробіл у панівній філософії. Еволюціонізм ніколи не сприймався б серйозно, якби не необхідність пояснити походження світу без участі Бога.
Багато вчених настільки переконані в непогрішності висновків науки про реальність, що навіть саме припущення про існування будь-чого поза природою для них неможливо. Але надприродне неминуче нагадує нам про себе. Можна уявити тільки два варіанти походження всього сущого, – і обидва вони надприродні. Або дійсність самобутня, або буття виникло з нічого. Навряд чи хтось може серйозно сприймати другу можливість, і тому ми не будемо її розглядати. З погляду чистого натуралізму існування неможливе просто тому, що не піддається поясненню. Однак ми існуємо, й існує світ навколо нас. Але, незважаючи на те, що буття не піддається природничонауковому й раціональному поясненню, учені-натуралісти не допускають існування надприродного і просто обходять питання про походження матерії. Вони розглядають її як щось саме собою зрозуміле й переводять увагу на виникнення живих істот у результаті еволюційного розвитку матеріального світу.
Таке ставлення вчених до цієї сумнівної теорії наражає на серйозну небезпеку як науковий метод, так і сам науковий прогрес. Якщо вчені відмовляються від принципу об’єктивної істинності, наука більше не може вважатися надійним методом пізнання. Якщо принцип ентропії діє паралельно принципу руху від простого до складного, якщо матерія з’являється з нічого, якщо енергія робить сама себе, якщо життя мимовільно виникає з неживої матерії, тоді можливі будь-яка магічна й нелогічна неймовірність. Якщо всесвіт настільки ірраціональний, виходить, на науковий метод покладатися не можна й наукове передбачення й науковий прогрес неможливі.
Приємно знати, що настільки далеко зайшли не всі. Поважні вчені висловлюють свою незгоду з колегами.
Один із засновників NASA, д-р Роберт Джастроу говорить, що творіння – це таємниця, яку наука ніколи не зможе досліджувати. «Хоча я агностик і невіруючий, – пояснює він, – я все-таки не перестаю міркувати про те, що сказав англійський астрофізик Е.А. Мілн: «Ми не можемо робити припущень про стан речей (на початку), – Божественному акту творіння немає свідків»»[3]. Відносно питання походження життя Джастроу пише: «Учені не мають у своєму розпорядженні доказів того, що життя не виникло в результаті творіння, але характер їхньої професії змушує їх шукати пояснення походження життя в рамках природознавства»[4].
Навіть антрополог Томас Гекслі, який сам себе називав «бульдогом Дарвіна», усвідомлював, що наука не може виключити участь Бога в походженні всесвіту: «Я не бачу перешкод для того, щоб уявити, що наш всесвіт існував не завжди й виник за шість днів (або моментально, якщо завгодно) з волі якоїсь безпочаткової Сутності»[5].
Правляча еліта науки, освіти й засобів масової інформації в більшості категорично не приймає таких здорових неупереджених суджень. Вони узурпували науку, щоб не допустити навіть можливості надприродного.
[1] Thomas Hayden, “A Theory Evolves,” U.S. News and World Report (July 29, 2002): 43
[2] Phillip E. Johnson, Objections Sustained (Downers Grove, 111.: InterVarsity Press, 1998), 20
[3] Robert Jastrow, God and the Astronomers (New York: Norton, 1978)
[4] Robert Jastrow, The Enchanted Loom (New York: Simon & Schuster, 1981), 19
[5] Thomas Huxley, quoted in Leonard Huxley, Life and Letters of Thomas Henry Huxley, vol. 2 (London: Macmillan, 1903), 429