79. Божий жебрак

Складається враження, що ви соромитеся звертатися до Бога з молитвою прохання. Чи це, бува, не є витончена гординя? Просити – це позиція жебрака; віддавати – позиція осіб щедрих і безкорисливих – чи не правда, ви б хотіли належати до тих останніх?

Поза тим Христос постійно закликає до молитви прохання: «Просіть і буде вам дано» (Мт. 7:7); «Скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього» (Мт. 7:11); «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню» (Ів. 14:13); «Коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!» (Мт. 18:19).

Як можна перед такою наполегливістю з боку Христа сумніватися в тому, що молитва-прохання не належать до найважливіших речей? При цьому не так важко збагнути, що ми можемо віддати Богові тільки те, що від Нього отримали. А як отримати, якщо не простягати руку? Ви мрієте любити Бога безкорисливо, але як инакше ви можете любити Його, якщо не любов’ю, отриманою від Нього, – вільною від вас самих, як ви спроможні любити Бога «всім серцем своїм, всією душею своєю і всім духом своїм», якщо не «новим серцем», – тим, яке Єзекіїл обіцяв від імени Бога: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам» (Єз. 36:26-27).

Ось таким, власне, має бути предмет нашої молитви: просити Бога, щоб Він навчив нас любити Його, щоб Він дав нам любов, якою ми б Його любили. Не будь-яку любов, але ту, яку автори Нового Завіту описували словом агапе – вона перекладається як «милосердя, милосердна любов» – термін, який, на жаль, значною мірою втратив свій смак у сучасній мові! Це любов, на яку людина є цілком неспроможна; це Божа любов – за походженням і за своєю природою. Це та любов, якою люблять один одного одвіку Отець і Син у радості Святого Духа. Такою ж любов’ю вони люблять і людей: вона чудово проявилося в дарі Отця, Який дав нам Свого Сина, і через жертву, в якій Христос приніс нам Своє життя.

«Бог є любов» – любов це є, власне, природа Бога. Поза Богом її можна зустріти лише в тих, хто її продовжує, тобто в тих, кому Він передає Свою природу і Своє життя. Але тоді, у всій правді, вони люблять Бога так, як Він сам любить, і стають Його наближеними, Його друзями.

Якщо ви зрозуміли цю дивовижну науку, речником якої став євангелист Іван після роздумів упродовж усього свого довгого життя, то як тоді ви зможете не стати палкими прихильниками молитви прохання? Підтримані непорушною вірою і надією, ви благатимете Отця дати вам агапе.

Бажаю вам упродовж усього життя залишатися жебраком. Жебраком агапе. Жебраком того Бога, багатства Якого ви успадкуєте.

Попередній запис

78. «Мов спрагла земля»

Наступний запис

80. Слава Божа передусім