У наші дні рідко зустрінеш просту, подібну до дитячої, віру. Зазвичай люди ні в що не вірять, але про усе запитують. Сумніви рояться, як мухи, їх дуже багато. І мені дивно, що люди риються в них. Як для мене, якби я був засуджений до повішення, і в мене був би хоч один щонайменший шанс уникнути страти, я не став би гаяти час на пошуки причин, за якими міг би відмовитися від цієї можливості. Я б негайно скористався б будь-яким шансом. Якби тонув, то в жодному разі не ігнорував би соломинку, що пропливає поруч, а вже про відмову вхопитися за рятівне коло, тим паче не йде мова. Пошуки причин для відмови від життя рівноцінне самогубству. Сперечатися з надією безглуздо, точно так, як рубати сук, на якому ти сидиш. Треба бути божевільним, щоб робити це. Проте, багато хто чинить саме так. Вони шукають у Біблії уривки, які могли б їх переконати, що шлях спасіння для них закритий. Безумовно, це безвихідь.
Сьогодні багато людей, які не можуть не думати про духовні речі, пригнічують голос совісті всілякими причіпками до істин, даних у божественному одкровенні. Звичайно ж, у Слові Божому багато великих таємниць, на те воно і є книга нічим не обмеженого Бога, Який промовляє до обмеженого творива. Але одкровення Боже не Сам Бог, як воно може вмістити неосяжне? А йому і не треба, власне кажучи. У Писанні достатньо доступного матеріалу про спасіння душі. Це як у тій історії про двох філософів і фермера, які сиділи за одним столом. Філософи затіяли суперечку про їжу, а фермер тим часом спокійно їв. Так от, розумники залишилися ні з чим. Голодними прийшли, голодними пішли.
Тисячі людей насолоджуються спілкуванням з Господом, бо прийняли Євангеліє, як діти, інші ж, ті, які вивчають труднощі в Писанні, ні на крок не просунулися в пізнанні істини. Я знаю таких людей, які не приймають Євангеліє, бо не можуть примирити у своєму розумі два вчення: про обрання і про особисту відповідальність людини. З таким же успіхом я можу відмовитися їсти хліб, адже що виходить? Бог зберігає моє життя, а я маю їсти, щоб не померти. Проблема полягає в тому, що більшість з нас знає досить багато, але замість того, щоб прийняти істини вірою, намагаються їх зрозуміти. Але милість, на те вона і милість, і полягає вона в тому, щоб змусити нас зненавидіти гріх і примиритися з Богом.
Хочу попередити вас, не переінакшуйте Слово Боже, ніщо для душі не може бути шкідливішим, ніж це безбожне заняття. Адже в цьому спроба виправити Творця. Це зробить жорстоким ваше серце. Дух спротиву гірше ідолопоклонства, а покірливий дух лікує. Критичне ставлення до Писання нівечить дух і вбиває добрі почуття відносно Бога.
Якщо хтось після гордовитого поводження з Писанням відчує нужду в Спасителеві, то, звернувшись до Нього, він, швидше за все, не знайде належної розради, назовні постійно випливатимуть критичні думки. Складно буде знайти розраду в тих уривках, які раніше піддавалися критиці. У разі депресії вірші, які можуть принести розраду, як би сміятимуться над ним. Прийде посуха, а осушені їм раніше колодязі не дадуть вологи, щоб хоч якось втамувати спрагу. Остерігайтеся зневажливого ставлення до будь-яких уривків Писання, щоб не відкинути єдиного друга, що може допомогти у важкий час.
Один граф попросив слугу читати йому кожен ранок по розділу з Біблії. Коли він був з чимось не згоден, то кричав:
– Закресли ці слова.
І ось одного разу слуга довго не міг приступити до читання. Він перегортав сторінки Писання, але не читав.
– Чому не читаєш? – запитав граф.
– Та тут практично нічого не залишилося, усе викреслено.
В якісь дні хазяїну не подобалися одні уривки, у другі – інші. Ось нічого і не залишилося ні для розради, ні для настанови. Не дозволяйте цинізму нібито вченості руйнувати джерело благодаті. Прийде день, і воно може знадобитися. Незабаром вам може знадобитися те, над чим сьогодні ви смієтеся або що ставите під сумнів. Тому встанемо на захист Біблії і не дозволимо собі засумніватися в жодному її рядку, у жодному слові. Хіба коштують питання, що рояться в голові, спасіння душі? Шлях спасіння від гріхів ясний. Бог не ховає його від нас, усе зрозуміло, виконати заповідь «Віруй і спасешся» може навіть дитина.
Ведена Святим Духом людина, замість того, щоб сперечатися з Писанням, негайно прийде до Христа. Бачачи, що тисячі людей, які мають здоровий глузд, довірилися Спасителеві, вони перестануть відкладати навернення до Нього на потім. Вони прийдуть до гідного життя і відкинуть геть усі страхи. Це життя бере початок у любові Христовій. Чому б тобі, мій читачу, не звернутися до Нього зараз же? Якби ти тільки зробив це!
М’ясник, що живе в Нью-Йорку, отримав лист з Німеччини, де жив раніше. У ньому повідомлялося, що він успадкував по смерті родича велику суму грошей. А м’ясник у цей час різав свиню. Так от, він не став обробляти її на сосиски, а, скинувши брудний фартух, пішов збиратися в дорогу. Ви засуджуєте його? Чи він мав залишитися в Нью-Йорку? На цьому прикладі ми бачимо як працює віра. М’ясник повірив і відразу зробив необхідні дії. Розсудливий чолов’яга!
Бог послав Своє послання людям – ось воно, спасіння. Той, хто повірив Благій Звістці, приймає її. Він приймає Христа і залишає гріхи, щоб вирушити в Небесне Місто, щоб жити там у радості. Не можна сказати, що він залишає гріхи дуже рано. Побачивши, що гріх є гріхом, він тікає від нього, як тікають від отруйної змії, і радіє звільненню, яке дароване Христом.