Перед Богом усі рівні: від царів і президентів – до тих, кого серед людей вважають покидьками суспільства. До всіх Він підходить з єдиною міркою. Також і ми, шукаючи Його волі, не повинні дивитися на можновладців із позиції «мудрості» людської, яка проголошує: quod licet Jovi non licet bovi (лат. «Що личить Юпітерові, не личить бикові»). Писання висуває однакові кваліфікаційні вимоги до керівників на всіх рівнях влади: «А ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, п’ятдесятниками та десятниками» (Вихід 18:21).
Яким би не було наше місце в суспільстві, ми всі, будучи його громадянами, так чи інакше беремо участь у політичному житті. Як мінімум – коли віддаємо свій голос під час виборів за того чи іншого кандидата. У цьому полягає не лише наше громадянське право, але й наша громадянська відповідальність. Безперечно, відмова від голосування теж може бути вираженням громадянської позиції, коли моральні принципи добра і справедливості порушуються та корумповані влади перетворюють саму процедуру виборів на цинічний фарс, де думка громадян насправді нічого не означає й не визначає. Але при формуванні реального громадянського суспільства потрібно усвідомлювати: відмовляючись від голосування, ми віддаємо іншим наше право визначати не тільки свою власну долю, а й долю своїх дітей, своєї країни, свого народу.
Часом буває вкрай нелегко зробити вибір серед безлічі таких схожих один на одного кандидатів та їхніх передвиборних програм, що мало чим відрізняються між собою. Але наведений вище біблійний текст дає нам чітку інструкцію, якими характеристиками мають володіти найкращі для громадянського суспільства кандидати на будь-яку посаду.
Вибирати потрібно людей:
Здібних. Не тих, хто дає найбільш привабливі, але нездійсненні обіцянки, а тих, хто справами показали, що можуть домогтися максимального результату при реально наявних ресурсах. Тих, хто до цього мав успіхи в навчанні, у роботі, у бізнесі, у громадянській діяльності. Як уже йшлося в пункті 6.5, нездатність займатися чимось іншим – це зовсім не найкращий мотив для політичної діяльності. Той, хто не приносить плоду в інших сферах, буде безплідним й в політиці.
Богобоязливих. Людські закони ніколи не будуть досконалими. І якщо політик, як той суддя з притчі, Бога не боїться і людей не соромиться, він завжди знайде можливість зловживати своїм становищем. Лише внутрішній моральний компас, що вивіряє всі думки, слова й вчинки за стандартами Божої святості, дозволить політику виконувати посадові обов’язки належним чином.
Справедливих. Цей критерій визначено єврейським словом «емет», якому, мабуть, важко підібрати адекватний еквівалент, настільки багато в нього значень: праведних, чесних, вірних, надійних, стійких, відповідальних тощо. Словом – тих, хто перебуває в істині, і в кого слово не розходиться з ділом. Тих, про кого псалмоспівець каже: «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману» (Псалми 23:3-4).
Що ненавидять зиск (непідкупних). Гроші, як правило, не є проблемою. Проблемою є любов до грошей. Апостол пише: «Великий же зиск – то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого – то грошолюбство» (1 Тимофія 6:6-10). Коли людина є нечистою на руку, підвищення її становища в суспільстві збільшує й загрозу, яку вона для суспільства становить. Як казав Генрі Форд, якщо людині, що краде гайки на залізниці, дати вищу освіту, вона вкраде паровоз.
Непідкупна людина знає: не існує такої суми, за яку варто було б продавати свою честь. Адже назад її вже не викупити. «Яка користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26).
Зазначені критерії служать вельми корисним тестовим фільтром при вирішенні, за якого кандидата на керівне місце «під сонцем» слід віддавати свій голос. Наприклад, якщо на будь-яку посаду претендують, скажімо, християнин, мусульманин та іудей, за кого з них слід голосувати християнам? Напевно, багато хто скаже – за християнина, керуючись поширеним у світі критерієм «свій/чужий», або думаючи, що таким чином буде підвищуватися вплив Церкви в світі. Однак Царство Христа – не від цього світу. А чим загрожує розмивання меж між кесаревим та Божим (між юрисдикціями Церкви та держави), ми вже знаємо з часів хрестових походів та інквізиції (див. пункт 3.2).
Правильна відповідь: голосувати потрібно за того, хто найбільшою мірою відповідає зазначеним вище чотирьом біблійним критеріям: за найбільш здібного, богобоязливого, справедливого та непідкупного. Звичайно, хотілося б, щоб таким виявився християнин. Але, якщо не хочете розчаровуватися в людях – не зачаровуйтеся ними. Християни в більшості своїй анітрохи не кращі за невіруючих, серед яких є величезна кількість «гарних людей» – і здібних, і чесних, і справедливих, і навіть непідкупних. Різниця лише в тому, що християни отримують спасіння (чому й прикро за «хороших невіруючих»). Але різниця ця – у сфері того, що Боже, а не кесареве. «Під сонцем» же необхідно голосувати за тих, хто найкращим чином підходить на виборну посаду для блага всього суспільства. Адже ставши, скажімо, президентом, християнин не повинен бути президентом лише християн, але й мусульман, й іудеїв, й буддистів, й сатаністів, й атеїстів, – усіх громадян. Бог не дивиться на обличчя. Того ж необхідно прагнути й нам.