Попри труднощі, я пишу ці рядки, оскільки вірю, що вони можуть допомогти іншим і відповідають тому, що ми читаємо у Євангелії. Демонічні приступи почалися 1974 року; лікарі не знали, як пояснити мою дивну хворобу, а психіятри лише стенали плечима, що аж ніяк не сприяло формулюванню діягнозу. Наприклад, я несподівано відчувала брак повітря, що супроводжувалося нервовими спазмами, неначе через моє тіло пройшов струм. Деколи агресивність проявів хвороби була такою, що мій чоловік викликав посеред ночі швидку допомогу.
Водночас я закинула молитовне життя і перестала ходити до церкви. Щоразу як йшлося про релігію, я намагалася знайти аргументи для дискредитації Церкви. Це було незвичною для мене річчю, оскільки я завжди була дуже набожною й активною в християнському житті. Я думала, що йдеться про «кризу зростання у вірі», але цей мій спротив проти Церкви тривав понад десять років. Все мені здавалося смішною виставою за участи клоунів-священиків та бовдурів-мирян.
Мій чоловік, католик-практик, дуже страждав через це моє віддалення від релігії, що зумовило дистанцію і між нами. Від 1978 року я почала відвідувати зустрічі маргінальних груп у пошуках екзотичного досвіду. Саме так розпочався період справжнього самознищення: я ставала дедалі хворобливішою і мене приваблювали особи, які могли заподіяти мені зло. Я відчувала збочене задоволення, коли цілковито довірялася їм. Роками я ходила до різних гуру, цілителів та ворожбитів.
З фізичної точки зору мені ставало дедалі гірше. Здавалося, що моє тіло скорчилось від несподіваного укусу. У мене погіршився метаболізм, почалися проблеми з нирками, завжди відчувала втому та роздратування. Я відчувала повернення сил лише під час «психологічних» курсів, в яких брала участь і які забезпечували мене сильними переживаннями. Я переконана, що якби я не зверталася до гуру, а прислухалася б до розмов про екзорцистів, уникла б цього пекла. Але під час мого християнського активного життя я ніколи не чула ані слова про екзорцистів.
Я захопилася вивченням астрології і дійшла до інтерпретації подій саме завдяки цьому ключу у світлі реінкарнації. У 1981 році я зустрілася з найогиднішою особою в житті. Це був один божевільний психіятр (лише згодом я дізналася, що колись він перебував на стаціонарному лікуванні). Він уклав угоду з Люцифером занапастити якомога більше осіб. Але і про це я дізналася лише згодом. Він знайшов якусь причину, щоб запросити мене до себе, і протягом року експериментував з моїм тілом та душею, застосовуючи гіпноз. У гіпноз може увійти лише той, хто цього хоче, але демон надихав мене погоджуватися з цими тортурами
Не знаю, як змогла вийти з цієї безодні. Я потрапила до лікарні, де намагалася вчинити самогубство, але за декілька місяців мені стало легше. Злий дух не відступав і захопив мене психоаналізом, що остаточно віддалило мене від віри. Я відвідувала школу професорів йоги і почала викладати хатха-йогу в рідному містечку. Я стала буддисткою, практикувала дзен-медитацію, і при цьому була розділеною навпіл і нещасливою. Я ненавиділа Церкву, а всередині мене панував відчай: мені вже все було байдуже, включаючи чоловіка та дітей.
Тоді я почала брати участь у спіритичних сеансах. Деколи мені здавалося, що я от-от збожеволію; я вже не розуміла, чи живу насправді, чи все мені просто сниться. Незадоволена психоаналізом я, підо впливом подруги, звернулася до однієї жінки, владу якої вона прославляла направо й наліво. Це була священиця з секти I.V.І.[1] Я була настільки захоплена нею, що привела до неї чоловіка, дітей, родичів та знайомих. Мені здавалося, що мене загіпнотизували. Ця жінка називала себе католичкою і казала, що вона реінкарнований Ісус Христос. Я повірила, що їй вдалося зцілити мою дочку, яка хворіла на епілепсію, і наказала відмовитись від лікувального курсу. За декілька днів моя дочка впала в кому і лише чудом врятувалася. Я з жахом пригадую ці сеанси «оздоровлення», які називалися «гармонізацією». Якби я була знайомою з якимось екзорцистом, то б уникла цих страждань моєї доньки, яка після молитви екзорциста не мала більше жодного приступу епілепсії.
У 1984 році я вп’яте завагітніла. Але була заслабкою, адже щойно пережила період дивних захворювань, мігреней і запаморочень, які ввели лікарів у заціпеніння. Тож два місяці по тому стався викидень. Я втратила дуже багато крови і був потрібен кюретаж. Саме там мене чекав Господь, Який послав Свою Матір втішити мене. Це було надзвичайно, і саме це повернуло мене до Бога. Мені здавалося, що Пресвята Богородиця сиділа біля мене в палаті, докоряла за моє минуле і запрошувала наслідувати Її. Я знову була щасливою, оскільки відчувала, як мене наповнює мир і світло.
Згодом було дуже скрутно. З одного боку, Діва Марія допомагала очистити мою підсвідомість, сповнену багном, а з іншого – зло посилало страшні спокуси та сумніви, щоб повернути мене до себе. Навіть у таких обставинах мені спокійно допоміг би екзорцист, якого я так потребувала. Я відчувала фізичну присутність диявола, який щоночі повторював мені: «Ти знову будеш моєю». Я звернулася до священиків за порадою, але вони не могли зрозуміти мене, не маючи жодного досвіду контакту з демонічними силами. Вибачте, але мушу зізнатися, що відчула на собі невігластво священиків у цій галузі.
Від 1988 року боротьба стала нестерпною. Я була рішуче налаштована навернутися до Бога, тож диявол взявся за мого чоловіка та дітей, насилаючи на них незрозумілі хвороби: за 13 місяців чотирнадцять викликів швидкої допомоги. Набагато складніше було в моральному плані, адже він намагався розділити мою родину. Вночі я раптово прокидалася, сповнена відчаю, і прагнула молитися, але не могла. Так само швидко цей тривожний стан минав, і я знову могла прославляти Бога всім серцем.
Повернувшись до молитви, я повірила, що диявол дав мені спокій, але я помилялась. Він почав діяти витончено, щоб здолати мій опір. Якщо я йшла на духовну зустріч, то відчувала, як на мене навалювалися сумніви та відчай; якщо я вирушала в прощу, то поверталась втомленою і незадоволеною. Що більше я молилась, то частішали підступні думки. Я страждала від неймовірного болю, не могла заснути. Почала втрачати пам’ять. Деколи я хотіла покинути родину і поїхати десь далеко. Це були два жахливих роки непорозумінь із ближніми, які допомогли б мені і підтримали б мене, якби поряд був якийсь екзорцист.
Це я усвідомила пізніше, практично випадково. Цей випадок, на мою думку, спричинила Діва Марія. Я зустріла екзорциста, який допоміг мені вийти з цього довгого тунелю болю й темряви. Відколи він почав молитися за мене, все змінилося. Біль не припинився, але набув сенсу, і я живу у світлі. Екзорцизм повертає мені спокій та мир на декілька годин. Коли боротьба знову починається, я молюся інтенсивніше з більшим запалом, довіряючись Божій волі. Тепер мені легше розуміти та любити моїх рідних та близьких, які цілковито мені довіряють.
Моє духовне життя рухається вперед завдяки великому бажанню жити в єдності з Богом; навіть ті «хрести», які я переживаю, не здаються такими важкими у світлі страстей Христових. Боротьба триває, але є й моменти справжнього спокою та справжньої радости. Я бачу поступове покращення з кожним новим сеансом екзорцизму.
Я закінчила. Наостанок хотіла б додати без жодної полеміки: наш єпископ і священики нашої єпархії постійно говорять про солідарність з бідними. А хіба не належать до найбідніших і особливо потребуючих ті, кого катують злі духи? Уже протягом вісімнадцяти років я належу до категорії цих бідних, але всі священики, про яких я згадувала, нічого не зрозуміли про цю бідність і не надали потрібної допомоги. Але ж Христос сказав: «У Ім’я Моє демонів будуть вигонити». Мені здається, що це конкретне завдання, конкретна влада і чіткий обов’язок.
Я знайшов правильний шлях
Називаюсь Алессандро, я з Рима. Близько п’яти років я переживав фізичні муки, які посилав демон. Здавалося, що в усі ділянки тіла, особливо найважливіші органи, заганяли довгі голки. Здавалося, що мене колють або ріжуть. Я побував у всіх римських екзорцистів, відвідував зустрічі харизматиків, але нічого не допомогло. Я вдячний кожному, бо так чи так всі прагнули допомогти, хоча нікому не вдалося мене оздоровити.
Близько року тому я віднайшов правильний шлях до повного зцілення: щоденна Служба Божа та піст. З власного досвіду можу засвідчити, що це найефективніша форма звільнення, не рахуючи, звичайно, таїнств Сповіді та Євхаристії. Цю форму вказав Христос у Євангелії від Матвія: «Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (Мт. 17:21).
Я дякую Господеві і славлю Його ім’я за всі ті страждання, які пережив я і моя родина.
Зауважте різницю між цими двома випадками. Існують різні види бісів; різні типи одержимости. Потрібний курс оздоровлення обирається залежно від випадку, хоча за будь-яких обставин завжди необхідними є молитва, святі таїнства та піст.
[1] Invitation a la Vie Intense (Запрошення до інтенсивного життя), синкретична секта, яку 1983 року заснувала Івона Труберт (Ivonne Trubert) (Прим. ред.).