Завжди можна було б мріяти, що Господь раптово, чудесним способом втрутиться, щоб усунути зло, гріхи і їхні наслідки, і щоб повернути людству гармонію, яку воно втратило. Та насправді Господь обрав інший шлях: Він надто дорожить відповідальністю, яку дав нам, одним щодо інших, щоб після цього втручатися, не поважаючи її. Далі ми побачимо, як покірно й терпеливо Господь вважав за краще нав’язати помалу, впродовж історії, зв’язки Любови, які зруйнувала людина. Надалі й завжди Господь воліє домагатися твоєї свободи делікатною спокусою Своєї Любови та зціленням через прощення, аніж нав’язувати просте рішення ззовні, якщо йдеться про твої гріхи й рани.
Тому Господь з Любови прагне наблизитися до тебе там, де ти є: не щоб розв’язати усі твої проблеми за тебе, а щоб відновити союз із тобою і дати тобі силу вести поруч із Ним цю битву правдивої Любови. Господь приходить, коли ти в такому стані, в якому є, тобто з ранами, яких завдало тобі життя, із твоїми слабкостями, а також із твоїми гріхами, зі всім тим, що тебе зіпсувало, забруднило, внутрішньо знищило.
Господь постає перед тобою як твій Спаситель. Увесь тягар смерти, ран і гріхів, який ти несеш, відбирає в тебе здатність спастися самостійно: твої гріхи відрізають тебе від Господа та Його вічности в Любові, і як такі вони можуть зродити в тобі лише докори сумління й відчай; твої гріхи відтинають тебе від інших, яких ти раниш через брак любови в тобі; твої гріхи відрізають тебе від самого себе, оскільки намагаються затьмарити в тобі правду про твоє єство і є перешкодою для твоєї самореалізації. Навіть якби ти зміг перемогти їх самостійно, то все одно залишився б безборонним перед їхнім породженнями: стражданням і смертю, яких ніхто з нас не може остаточно уникнути. Якщо дарунок Господньої Любови, який Він зробив тобі, буде знищений, то лише Він зможе відновити його в тобі, не вимагаючи нічого взамін, через Своє прощення і Своє спасіння.
Ось чому все твоє єство очікує спасіння: прощення, відновлення Господом дарунку своєї дружби і своєї святости.
- З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:
- Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!
- Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?
- Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе…
- Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.
- Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.
- Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,
- і Ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів! (Пс. 129)