Мені пощастило. Я радий. Живий, при свідомості, активний, у стосунках з іншими, знаю, як це – жити.
У мене є майбутнє. Тут, на цьому етапі, це може бути 80, чи 90, чи навіть більше років. Потім мене чекає ще нескінченна «кількість років». Звичайно, що в наступному житті «роки» рахуватимуться якось по-іншому, як на щасливих канікулах, які не закінчуються ніколи. Яким прекрасним здається життя, коли усвідомлюєш, що житимеш вічно!
Моє прибуття від мене не залежало, але я маю багато вкласти як у це життя, так і в те, що буде після нього.
Я сам собі здаюся таємницею, будучи матерією в дусі і духом у матерії. Мій пошук себе є таким же природним, як і бажання подивитися в дзеркало. Й у своєму пошуку дізнаюся, що, оскільки я – головоломка для самого себе, Господь Бог є відповіддю. Я є тим, ким маю бути, тією мірою, якою пов’язаний любов’ю з Богом та з ближніми.
Яким є Бог? Чому Він любить? Певним чином Бог схожий на безмежний Розум. Наш людський розум може, хоча в дуже малому масштабі, виходити на зв’язок із всесвітом. Але Божий розум є незліченно більшим, адже Він не тільки розуміє все, а й задумав і створив все, що є. Хоча ми й переживаємо любов і цінуємо її понад усе, ми знаємо, що не придумали її, ані будь-що інше.
Господь Бог придумав любов! Він є любов. Він любить, бо це найкраще, що є чи може бути. Чим більше ми любимо, тим більше уподібнюємося до Бога. Одного дня ми зустрінемося із Джерелом Любови віч-на-віч, коли покинемо це життя.
Я не знаю дня свого відбуття, ані умов, ні стану думки й тіла на той момент. Але час відбуття неодмінно настане. Якщо старі покоління не відбуватимуть, не залишиться місця для нових.
Інколи я боюся цієї невідомої події в моєму житті. Але знаю, що вона станеться всього тільки один раз. Однак, якщо часто над цим роздумуватиму, я знову і знову вмиратиму в душі.
Краще довіряти тому, Хто прийшов до нас із небес, щоб Він розділив з нами наше існування, і навіть наш страх перед смертю. Він подолав Свій відчай, звернувшись до Отця. І я можу зробити те саме, коли настане час.
Моє прибуття від Бога і відбуття до Нього є основними моментами мого існування.
* *
Під час одного з моїх двох паломництв на Святу Землю за столом зав’язалася цікава дискусія. Ми всі відчували, як нам пощастило бути на священній землі. Однак відзначили, що кордони тут постійно мінялися через століття. Які тепер межі Святої Землі, і чи сам термін «Свята Земля» обмежується кордонами? Невдовзі ми дійшли згоди. У широкому значенні, вся планета є Святою Землею, створеною Господом Богом. Він створив кожен квадратний сантиметр.