Якби нам спочатку не поталанило, і ми осліпли, а потім чудесно зцілилися б молитвою та Божим милосердям, нашій радості не було б меж, і ми були б глибоко вдячні Богові. Безсумнівно, ми б дякували Йому по декілька разів на день зі щирим серцем.
Але якщо нам випала дивовижна удача насолоджуватися даром бачення щодня, хіба ми не маємо бути вдячні? Звісно, маємо! Витончена структура ока, і весь процес бачення речей, природи, людей і подій є дивом, яке відбувається кожної миті завдяки Божій творчій силі.
Те саме можна сказати, наприклад, про диво ходьби. Численні взаємозв’язки між м’язами, нервовими сигналами, внутрішнім вухом і мозком є дивом біологічної «інженерії» природи й Бога. Хіба за це не варто щиро подякувати Творцеві?
Коли ми живемо у вірі, нам не треба чекати на чудесне зцілення, аби отримати привід для подяки Богові. Ми переживаємо Його щоденні дива безліччю способів кожного дня нашого життя.
Коли ми задумаємось, як щиро виразити вдячність Богові, часом не знаємо, з чого почати і де закінчити. Найкраще ж почати з подяки за те, що маємо саме в цей момент, за те, що є добрим, корисним, цінним, що приносить нам радість. А потім можна додати будь-що, що спадає на думку, аж до здатности користуватися розумом, серцем і вустами для цієї молитви подяки. Не вільно забувати подякувати Йому за те, ким Він є – нашим люблячим, щедрим, милосердним Господом Богом.
Маленькі діти часто усміхаються батькові чи матері, коли ті дають їм їсти, або якісь інші речі. Втім є певні межі того, якою мірою батьки можуть піклуватися та виражати свою любов.
Але чи достатньо ми дякуємо Богові за те, що, згідно з Його зарядженням, ця їжа росте, за врожайні пори, за те, що живить саму їжу? У псалмах влучно виражений захват від того, що Бог дає можливість «хліб добувати з землі» (Пс. 104:14).
Мало того, як ми можемо належно висловити вдячність Господу, що привів нас до життя з небуття, за наше відкуплення, здійснене Ісусом Христом, за дар Святого Духа і за невимовно вражаюче запрошення до вічного життя на небесах?
Якщо ми почуваємося розбитими, приниженими, недосконалими, святе Ісусове ім’я компенсує нашу малість. Сам Спаситель учив нас молитися до Отця в Його ім’я. Поза всякими сумнівами, це стосується не тільки молитов-прохань, але й вдячности. В Його ім’я наші молитви вдячности будуть направду адекватними.
* *
Хворій 89-літній пані Енн Марі потрібно доставляти їжу кожного дня по обіді. По п’ятницях (у цей день я працюю волонтером для Червоного Хреста) я завжди застаю її в доброму гуморі – вона ще й інших підбадьорює. Одного разу, коли я запитав, як їй вдається завжди бути такою щасливою, вона відповіла: «Я завжди вдячна доброму Господу за кожен прожитий день і за всі Його дари». Короткі розмови на цю тему, які в нас час від часу відбувалися упродовж років, переконали мене, що вдячність Богові є щоденним джерелом духовної сили в її важкому житті.