Усе, чим ми є, все, що маємо, і все, що можемо робити, – дарунки Бога.
Кожен удар серця, кожен подих, кожне слово й кожна думка – все це дивовижні, безцінні моменти життя, які ми не можемо приписати до власних заслуг, це не те, що ми робимо самі, – це вища сила. Святий Павло запитує: «Що ти маєш, чого б ти не взяв?» (1Кор. 4:7).
Навіть сьогодні, у часи швидкого розвитку науки, коли безліч таємниць природи – частково чи повністю – розкрито, нам було б складно пояснити своїй крові, як вона має циркулювати, і спонукати сіру речовину нашого мозку відсортовувати думки.
А якщо роззирнемося довкола, ми будемо ще більше приголомшені. Ми отримуємо їжу завдяки силам природи і життєвій енергії, яких розуміємо тільки частково. Повітря, вода, та й усе середовище, яке нас оточує та забезпечує наше існування, – це біосфера, яку організували не ми. Ми ніяк не можемо купити жоден з цих життєво необхідних елементів. Сонце, яке уможливлює життя, місяць, зірки і галактики, і наш, як видається, безмірний космічний дім було нам дано без жодної плати за оренду, без застави.
А що, якби Творець вирішив взяти з нас плату за життєвий простір, вислати рахунки за повітря, воду та інші природні багатства, і вимагав би компенсацію за їжу, яку вирощує для нас напряму і через працю фермерів?
Як же нам поталанило, що Бог є добрий, за Своєю природою і до нас! Святе Письмо вчить, що кожна Особа в Пресвятій Тройці бере участь у творенні й у нашому житті. Як добре знати, що Бог є добрим!