Нам часто здається, що Добра Новина поширювалася б швидше, якби Христос заснував був Свою Церкву в земній славі і силі, і якби слова Євангелія вже від початку були написані в золотих книгах. Але не таким був вибір Бога.
Правда не стає правдою більшою, якщо написана вона в золотих книгах, а не на звичайних сувоях. Новонароджене дитя є однаковою мірою людиною, незалежно від того, народилося воно в палаці чи в бідній халупі. Блага Вість Христа була проголошена не тільки на письмі, а й в живому Божому Дусі. Наше переродження, через яке ми стаємо дітьми Божими, відбувається не в якомусь зовнішньому місці, а в наших душах.
Добра Новина і Церква Христова є сильними не на людський лад, але через силу Духа Утішителя, від першого до останнього дня. Господь Бог промовляє до нас не світською пишномовністю, а живими словами правди. Його Церква дає правдиве світло від Бога, світло на світильнику, не через чванливу людську славу, а прямо і щиро.
Божі дороги – не наші дороги. Бог Отець дає нам Своє творіння не під звуки фанфар, а в діяннях, які Його виявляють. Син Божий говорить до нас словами життя не для того, щоб возвеличуватися над нами, але щоб наша радість була повна. Дух Утішитель вдихає життя в наші душі не поверхнево, як цей світ, а з тривалим життєдайним благословенням, яке ніхто не може в нас відібрати.
Божі дороги – не наші дороги. Він закликає нас до чистоти та чесности. Коли ми не слухаємо заповідей Господа, у наше життя, інституції, спільноти і нації приходить розлад і ворожнеча. Без Бога нам бракує справедливости, миру, благополуччя і справжнього щастя. Навіть гірше, наші розгнуздані пристрасті часто ведуть до хибних амбіцій і порочних задоволень.
Божі дороги – не наші дороги. Бог Творець є Початком усього буття і всього життя, і Його Заповіді бережуть нас від духовної смерти. Син Божий, Своїм життям, смертю і воскресенням, дав нам живу воду для наших душ, спраглих правди і любови. Дух Утішитель зійшов на нас обильно, щоб запалити нас Своїм святим вогнем.
Церква Христова виконує свій обов’язок навчати нас життєдайних слів Христа, але ми маємо сприймати їх не просто як інформацію. Бог відкрив нам Себе не абстрактними поняттями, а в особі Ісуса Христа. Його слова слід зважити на духовних терезах душі. Святе Письмо треба приймати в духовний спосіб, з молитвою до Духа Правди.
Церква у своїй цілості – і духовенство, і миряни – є сіллю землі і світлом світу. На жаль, навіть як члени Церкви, ми інколи відступаємо від своєї мети і не слухаємо Божих Заповідей. Святий Іван і святий Павло спостерегли, що ми слабкі і схильні до гріхопадіння.
На щастя, Божі дороги – не наші дороги. Він не продовжує сердитися вічно, навпаки – завжди готовий простити, коли ми каємось. Як сказано в псалмі, Він «Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий» (Пс. 86:15). Коли Бог говорить про милосердя. Його слова стають дійсністю.
Син Божий встановив Свою спільноту віруючих, Церкву, щоб наше життя зростало в єдності з Його життям, як гілки винограду. Він пропонує нам, спраглим води життя, не кілька крапель і не кілька склянок, а цілі потоки божественної життєдайної води, яку ми можемо розділити з іншими.