Яку участь маємо брати ми, світські християни, у Христовій місії? Чи можемо ми активно пропагувати Царство Боже на землі? Насправді, Христос закликає кожного з нас у той чи той спосіб брати участь у Його величній, прекрасній місії. Кожен, хто обирає послух Богові, покликаний робити діла Всемогутнього на землі. Святий Петро каже нам: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1Пет. 2:9).
Кожного з нас, хто вірить, посилають на поле сіяти зерна віри. Своїм свідченням ми можемо допомогти ближнім підготуватися, чи «пом’якшити» їх скептичне ставлення до Бога, бо віру не так «навчають», як її «вловлюють». Зрештою, саме завдяки Божій благодаті наші серця і серця наших близьких дають добрі плоди віри.
Як у часи Христа, так і сьогодні якісь зерна Сіяча падають на кам’яні серця, інші ж знаходять добрий, родючий ґрунт у добрій волі віруючих. З палкою любов’ю Сина Божого та зливою Його дарів, справжнє життя розцвітає на землі, і багатий врожай чекає останнього дня на віруючих. До того ж, Христос запевняє нас, що кожен, хто приймає слово Боже від Його посланців, пророків чи праведних людей, отримає таку ж нагороду, як і вони.
Кожен, хто приймає Божих посланців, фактично показує своє пошанування Пресвятій Тройці. Вони приймають від Сина Божого Добру Новину спасення, яка, за словами Христа, йде від Отця, і оживає в нас з любови й ласки Духа Утішителя.
Більшість з нас не покликані нести місію по всьому світу. Ми покликані молитися за тих, які їдуть у міста та села, у дикі ліси і пустелі, у невідомі закутки світу, і підтримувати їх. Утім, Бог закликає усіх нас поширювати запрошення нашим друзям, членам сім’ї, сусідам, коли випадає така нагода: «Сьогодні вони навчають Слова Божого, ходімо й послухаймо». Ми покликані вчити дітей у нас на колінах любити небесного Отця, і ми покликані допомагати потребуючим і відвідувати немічних. Господь Ісус недалеко відправляє нас на нашу місію – у сусідній будинок чи вниз по вулиці, а Святий Дух нагадує й допомагає нам виконувати вчення Христа.
Бог цінує навіть незначні наші вчинки, як от піднести комусь кубок холодної води. Він показує нам, що коли ми бачимо тільки темні тіні, Він озброює нас світлом і любов’ю, аби подолати їх. Але коли ми байдужі до тих, хто потребує помочі, чи до гріха, то які з нас учні Христа? Наша місія – відповідати любов’ю і діяльною вірою, які огортають Бога, нас самих і всіх довкола. «Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої» (Ів. 15:8).
Отець втішається тим, як лагідна сила добра і світла долає сили зла й темряви, що бачимо в стражданнях, смерті і воскресенні Його Сина. Господь Ісус каже нам кріпитися і здобувати перемогу разом з Ним, Він бо подолав світ.
Коли ми чинимо Божі дії на своєму, хай малому, полі, нам не слід покладатися тільки на власні людські здібності, як і на силу грошей чи влади, чи навіть на інтервенцію чудес. Багато бачили чуд, які творив Христос, але не вірили. Сьогодні багато бачать чуда творення, але не визнають Творця. Багато людей шукають чудесних знаків, тоді як їм потрібні не чуда, а життя з Богом.
Ті з нас, хто не закрив серця до поклику Сина Божого, можуть почути, що Він стукає і обіцяє розділити небесну трапезу з нами, ба навіть славу Свого вічного небесного трону.
* *
Колись, коли я викладав у дорослих, мене вразила одна чудова відповідь. Молоденька панна спитала про значення деяких обрядів. Поки я на щось відволікся, інша студентка, Джейн, сказала цій панні і решті групи: «Обряд є другорядним, бо Бог дивиться на серця».
То була ідеальна відповідь, яку мусив визнати, і я подякував Джейн за те, що вона так влучно все пояснила. Вона виконувала свою місію тим, що ділилася вірою.