У Старому Завіті
У книзі Второзаконня (5:7-9) читаємо: «Хай не буде тобі інших богів при Мені! Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм, і не служи їм».
У книзі Левит знаходимо дуже подібну заборону виготовлення подоби будь-яких створінь. Ця заборона була необхідна, щоб уберегти ізраїльський народ від ідолопоклонства, від поклоніння зображенням та подобам, що уособлювали якесь сотворіння. А це була справжня загроза. Вже після виходу із Єгипту, в підніжжі гори Сінай, у той час, коли на її вершині Мойсей довго розмовляв із Богом, народ зробив собі золотого тельця і вшановував його піснями й танцями.
Ізраїльтяни були свідками культу Ваала, Молоха, Ашери (богиня плідності) у сусідніх народів і неодноразово потрапляли під їхній вплив. Наприклад, Мааха, донька Авесалома і внучка Давида, поставила в єрусалимській святині подобу Ашери. В очах правовірних євреїв це було найбільшою зневагою для святині. Юдейський цар Аса, син Маахи, знищив цю подобу. Він теж наказав виселити з царства всіх, хто займається сакральною проституцією, і знищити всіх ідолів, котрих зробили його предки (пор. 1 Цар. 15:11-16).
У книгах Старого Завіту згадується про це з іронією. Наведемо один з найхарактерніших текстів:
«Їхні божки срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, мають уші й не чують, мають носа й без нюху, мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!» (Пс. 114:12-16).
Пророки особливо запекло боролися з ідолопоклонством. За часів Христа ця боротьба ще була актуальною. Коли Пилат наказав помістити в єрусалимській святині штандарти із зображенням імператора Тиберія, євреї були готові загинути мученицькою смертю, тільки б уберегти святиню.
Помітивши їхню рішучість, Пилат наказав забрати ці штандарти зі святині, тому що боявся заворушень.
Як зазначалося, євреї так само вчинили, коли імператор Каліґула наказав поставити в святині власну скульптуру і поклонятися їй.
За часів Христа віра в одного Бога була настільки закорінена в свідомості євреїв, що вони не дозволяли оздоблювати фресками чи мозаїкою навіть синагоги.
Ставлення християн до образів та статуй
Християни були непримиренними ворогами поганських богів та їхніх подобин чи образів. У Римській імперії тисячі християн загинули мученицькою смертю, бо не бажали поклонятися іншим богам. Водночас вони творили образи (ікони) Христа, Богородиці та святих. Усвідомлювали, що поклоняються не камінню чи полотну, а особам, які на них зображені.
Однак у VIII столітті після Різдва Христового деякі християни, дослівно трактуючи заборону Мойсея, а можливо через зловживання в культі образів (ікон), почали знищувати будь-які зображення релігійного змісту. Явище іконоборства було поширене переважно у східній частині імперії та її столиці – Константинополі. Найзапеклішим іконоборцем був Костянтин Копронім. На захист ікон виступили монахи.
Один із них, Стефан, пішов до імператора, вийняв з кишені монету і запитав:
– Чиє зображення на ній бачиш?
– Власне, – відповів імператор.
Монах кинув її на землю і почав топтати. Розлючений імператор наказав його вбити. І тоді Стефан мовив:
– Якщо ти караєш смертю за зневагу людського зображення, то як покарати тих, хто знищує і зневажає зображення Христа і святих?
Однак це не врятувало його від смерти. Іконоборство було засуджене на II Нікейському Соборі у 787 році.
Через культ ікон ми вшановуємо Боже діяння в святих та їх чесноти, а не поклоняємося їм чи іконам, на котрих вони зображені, наче Богові. Подібно ми зберігаємо і шануємо фотографії наших рідних та близьких. І вважаємо, що це цілком природно. Якщо у цих справах є якісь зловживання, то це відбувається всупереч навчанню Церкви.
Такі зловживання можна спостерігати у відпустових місцях, де особливо вшановують Богородицю чи когось із святих. Деякі християни, коли приїжджають у такі місця, насамперед ідуть молитися до ікони Богородиці чи святого. Забувають про Христа, укритого у Пресвятій Євхаристії.