Відповідь на це полягає в тому, що більшість наших дітей, навіть ті, що здаються активними християнами, мають викривлені уявлення про Бога, християнство та Біблію. Ці вірування істотно впливають на їхнє ставлення та поведінку. Вони сприймають релігійні погляди, що засновуються на великому непорозумінні щодо природи християнства і, як наслідок, не зазнають перетворення завдяки стосункам з Христом так, що „старе минуло, а нове настало” (2-е до Коринтян 5:17, НЗСМ).
Хоча багато молоді, а через це й чимало дорослих вірять, що Біблія надає чудове керівництво для життя, але їм не спадає на думку, що головна мета цієї книги – познайомити їх особисто з Христом так, щоб вони могли встановити з Ним стосунки. Їм не спадає на думку, що поняття взаємин із Христом має реальний зміст, інший, ніж просто релігійна метафора, яка, можливо, означає послух Його правилам та намагання бути доброю людиною, і що цим можна задовольнити Бога. Їм не спадає на думку, що стосунки з Христом можуть бути реальними, що вони можуть привнести динамічність, сенс та зміст в їхнє життя. Натомість вони вірять, що напрямок життя, його сенс та зміст вони повинні виробити самі.
Яскравий приклад такого способу мислення в дії зображено в популярному американському кінофільмі дев’яностих „Міські шахраї”. У цьому фільмі відомий актор Біллі Кристел грає такого собі Мітча Робінса, людину середніх років, що занурюється в кризу цього перехідного віку. Він відчуває, що його життя розвалюється. Робота стає нудною та безглуздою, він не бачить сенсу в усьому, що робить, і це починає підточувати його стосунки з дружиною та родиною. Щоб допомогти чоловікові віднайти себе, дружина Мітча наполягає, щоб той завербувався в робітники, що переганяють худобу. На чолі бригади стоїть крутий старий погонич на ім’я Керлі (цю роль грає Джек Пеленс). Мітч у захваті від самовладання Керлі, від його здатності все тримати під контролем. Життя старого ковбоя, здається, міцно тримається купи. Керлі, знаючи, що Мітч шукає сенс життя, каже йому: „Знаєш, у чому секрет життя?” Він піднімає палець вгору і каже: „Є єдина річ… тільки єдина”. Мітч питає його, яку таку „єдину річ” він має на увазі, але Керлі відповідає: „Це ти повинен зрозуміти для себе сам”. Незабаром Керлі помирає, і Мітч залишається спантеличеним щодо того, що це за „єдина річ”. Нарешті, подолавши чималі перешкоди та завершивши перегін худоби, він стає впевненим, що знайшов відповідь. Він каже двом своїм друзям: „Я знаю, що це”. Коли вони просять пояснити, відповідає: „Це ви маєте зрозуміти для себе самі. Для кожної людини це особисте. Це може бути будь-що, найважливіше для тебе”.
Такою є постмодерністська відповідь на пошуки сенсу життя. „Єдиним” у твоєму житті стає те, що ти таким обираєш. Теперішня мудрість полягає в тому, що нема єдиної, всеосяжної мети. Кожен повинен з’ясувати для себе сам, що йому найбільше підходить. Знайти якусь справу, якій зможеш себе присвятити, і зробити її тим самим „єдиним”. Це надасть сенс і зміст твоєму життю. Сьогочасна культура вважає цю ідею відкриттям глибокої мудрості, але насправді вона не дає людині ніякого рішення. Багато людей вкладає час, гроші та зусилля в кілька таких „єдиних” речей. Коли одне не спрацьовує, вони беруться за інше, і так щоразу. Врешті все це призводить до краху, адже жодна з цих речей не надає життю справжнього сенсу та змісту. Коли люди не керуються абсолютними істинами, найкраще, що їм може запропонувати культура, – це безупинний пошук справжнього сенсу життя.