Невже Дух Божий, коли ми запрошуємо Його ввійти до нашого життя, цілковито починає панування над нами, пригнічує нашу волю, рухає нами як маріонетками? Зовсім ні. Бог надав нам безмежну свободу, дозволивши нам обирати власну долю та приймати власні рішення. Це той аспект нашого життя, що відрізняє нас від тварин. Навіть коли ми підкоряємося керівництву Святого Духа, від нас не забирають цю свободу. Відняти її означало б учинити насильство над властивою нам природою, звести нас до чогось меншого, ніж те, для чого ми були створені. Бог не перекреслює свободу вибору, яку дав нам під час творіння.
Святий Дух надає нашому життю динаміки та заохочення, але це не означає, що Бог робить із нас роботів. Проте це означає, що Він підганяє і підштовхує нас у правильному напрямку. Він вабить нас до Себе і наділяє силою виконувати Його волю тоді, коли ми вирішуємо це робити. Але рішення слідувати Його волі залежить тільки від нас. Як тільки ми вирішуємо діяти, Його сила зрушує нас подібно до того, як сила керма вашого авто діє на колеса, коли ви вирішуєте зробити поворот. Саме ви вирішуєте повернути і докладаєте початкове зусилля, і це зусилля активує значно більшу силу, яка насправді повертає ваше авто. Тільки ви вирішуєте, чи брати участь у Божому забігу, і коли ви приймаєте таке рішення, Дух надає вам сили і здатності це робити.
Естафета триває
Коли ми приймаємо Святого Духа в наше буття і живемо, як жив Ісус, підкоряючись волі Божій, ми перетворюємося на точні копії Христа. Ми стаємо тим, ким Він був на землі – носіями Божого життя. Ми несемо естафетну паличку наступну чверть кола. Хто чекає на нас наприкінці нашої дистанції?
Це показано нам у розповіді про події П’ятидесятниці в другому розділі книги Дій Апостолів. Зверніть увагу на те, що на проповіді учнів (хоча записана тільки проповідь Петра) відгукнулись три тисячі людей. Вони хрестилися і самі стали християнами. Бачите, що сталось? Люди, які ніколи раніше не знали Христа, побачили й почули Його, коли Він відобразився у Своїх учнях, наповнених Духом, і внаслідок цього теж стали християнами. Це означає, що Бог теж дав їм Свого Святого Духа. У відповідь на це вони пішли та почали жити силою Духа, і вже інші люди відгукнулись на це і прийняли Духа. Таким чином тривала передача естафетної палички. Різниця між естафетою 4 по 100 метрів і забігом нашого християнського життя полягає в тому, що наша естафета складається не з чотирьох етапів, а більше. Вона триває, доки не перетне фінішну лінію вічності. Кожен з нас, хто прийняв Божого Духа, повинен передати естафетну паличку наступним бігунам. Оскільки тепер ми є тим, ким був під час перебування на землі Христос – втіленням Слова, то ми маємо робити те, що робив Христос: робити невидимого Бога видимим для інших.
Зверніть увагу на те, що на кожному етапі власного одкровення Бог входить до все тісніших стосунків з нами. У Святому Письмі Старого Заповіту Він дав нам слова про Себе – Бог розповідав про Себе. У Христі Він дав досконале віддзеркалення Себе – це Бог з нами. Коли ж прийшов Дух Святий, Він помістив Себе всередину життя християн – це Бог у нас. Кожен крок – все ближче й тісніше.
Сьогодні люди часто проходять ті ж самі етапи знайомства з Богом. Спочатку вони читають про Нього в Біблії або чують про Нього в проповіді – це Бог розповідає їм про Себе. Тоді вони бачать, як Він віддзеркалюється в життях християн – це Бог показує їм Себе. І нарешті, вони запрошують Його до свого життя і пізнають Його особисто – це Бог пізнається на досвіді.