Прагнення до незалежності виникає та набирає силу в перехідному підлітковому віці. Молоді люди більше не задовольняються життям у світі своїх батьків. Вони вилітають із гніздечка у великій світ і відчувають потребу спробувати літати самостійно. Це почуття природне і, звичайно, бажане. Але сучасний світ ускладнює цю проблему тим, що ця потужна спонука підсилюється й заохочується рекламою, кіно, музикою, телебаченням, журналами для підлітків, виробниками одягу, косметики, електроніки, автомобілів – всіма тими, хто бачить у молодому розкутому поколінні безмежний ринок збуту своєї продукції.
Як реклама нав’язує це молоді? Аж ніяк не через використання шаблонів очікувань. Тато й Мама це вже роблять, і дітки цьому опираються. Реклама нав’язує товар через звертання до вразливих місць наших дітей. Вона знаходить слабке місце, бажання, й експлуатує його. Дітей відволікають від образів Тата й Мами, намагаючись ствердити їхню особистість і спонукаючи їх шукати власну індивідуальність. Це та кнопка, на яку тиснуть усі засоби масової інформації. Вони паразитують на цих вразливих місцях і спонуках, які щойно прокинулись. „Ти ще не розкрив себе? Купуй одяг для крутих хлопців марки „Дик Уно”!” „Не знаєш, як привабити хлопців? Користуйся косметикою від „Швалькопс” та парфумами з феромонами „Кобіттіні”!” „Ти відчуваєш, що всі (а в першу чергу це значить Тато й Мама) прокручують тебе через м’ясорубку конформізму? Вийди за рамки. Розмалюй світ власними фарбами. Будь собою. Роби своє”. Сьогодні дітей з усіх боків бомбардують ідеями про те, що життя за правилами придушує індивідуальність і єдиний спосіб бути самим собою – це чинити опір шаблонам.
Тому коли Джейсон прийшов додому страшенно ображений тим, що його кинув найкращий друг, а мати стала цитувати Святе Письмо й давати настанови, це не допомогло. Більше того, це тільки переконало його в тому, що вона його не розуміє. Він відчував глибокий емоційний біль, а вона нагадувала йому правила. Сама того не бажаючи, вона підігрувала тому образу, який засоби масової інформації збільшували й насаджували в голові Джейсона. „Твої батьки хочуть загнати тебе в шаблон. Вони не розуміють твоїх найглибших потреб. Тільки подібні тобі можуть зрозуміти, що ти відчуваєш. Тобі треба віддалитися від батьків, гуртуватися з хлопцями, яких так само не розуміють, стати одним з них. Тобі треба прийняти їхні цінності, мати вигляд, як вони, грати в ті самі ігри, дивитися ті самі фільми, слухати ту саму музику, читати ті самі журнали, купувати той самий одяг”. У той момент Джейсон потребував від матері не нагадування про правила, а просто розуміння його болю. (Ми покажемо в розділі 6, як виглядає таке розуміння).
Батько Тревора мав добрі наміри, коли підштовхував його до того, щоб той ішов його дорогою і згодом став його партнером, замість того щоб дозволити йому відлетіти геть заради сумнівної письменницької кар’єри. На його раціональний погляд, він ставив перед сином цілком слушні цілі. У нього був квітучий бізнес, все йшло як по маслу. Усього цього він досяг своїми руками. Він сподівався, що його син увійде до справи, яка згодом перейде до нього після того, як батько піде на пенсію. Але він не розумів синову душу.
Звичайно, ми жалкуємо, що постмодернізм має зневагу до абсолютних цінностей, але в ньому є й позитивний бік, адже він робить наголос на стосунках і спразі за духовністю. Сьогоднішнє покоління, мабуть, найромантичніше з тих, що приходили у світ за останню сотню років. Маятник хитнувся в інший бік від матеріалізму попередніх поколінь. Багато хто з нинішніх дітей побачили безглуздість споживацького суспільства, тож придбання матеріальних цінностей вже не вабить їх. Навіть фінансовий достаток більше не спокушає їх. Вони хочуть змінити світ, залишити по собі в ньому слід. Вибір кар’єри Тревора відображав таке ставлення, але батько не зміг цього побачити. Він дивився на Тревора через шаблон цінностей свого власного покоління, в який Тревор не вписувався, тож він почав заганяти сина в шаблон. Йому не вдалося побачити в сині особистість, яка має свої власні права й потреби. Йому не вдалося зрозуміти свого сина, і син знав це.
Що ж робити Джейсонові, Крістін, Треворові перед лицем батьківського нерозуміння їхніх проблем? Їхнє бажання до близького розуміння надто сильне, щоб ним зневажити. Це реальна потреба, вона не мине. Як ми вже казали, вони неодмінно звернуться до своїх однолітків, яким знайомі ті самі образи й розчарування. Співчуваючи один одному, вони позичать один в одного погляди на світ і стиль одягу, які теж формуються під впливом культури, чого вони не розуміють. Вони відкидають шаблони і самостверджуються з почуттям помсти. Вони приймають на себе гасло сьогоднішнього покоління, яке старе, як прабатьківський гріх: „Що б ти не вирішив робити, для тебе це буде правильно. Ніхто не має права тобі казати, у що тобі вірити або що тобі робити”. Батьки й усі їхні вимоги перетворюються на ворогів.
У тому, що молодь думає, що її ніхто не розуміє, нема нічого надзвичайного. В якийсь момент цей зойк вилітає з уст кожного підлітка в кожному поколінні. Ви, напевно, і самі це казали не раз у часи молодості. Але, як ми вже показали, сучасна молодь значно більш уразливіша до зовнішніх впливів, коли видає з себе цей крик. Поклик культури настільки всеосяжний, настільки сильний, що, мабуть, уперше у своїй історії Америці загрожує втрата культурних цінностей цілим поколінням. Раніше ми завжди могли покладатися на загальну релігійну атмосферу в суспільстві. Засновниками і творцями американської держави здебільшого були люди з твердою вірою в те, що людський уряд отримує свою владу від Бога. З початку існування і до середини двадцятого століття християнство було домінуючою релігією в США. Більшість американців або сповідували християнство, або поділяли християнські погляди на світ, мораль та повсякденну поведінку.
Та тепер усе змінилося. Відбувся культурний зсув, і культура більше нам не допомагає виховувати молодь. Християнство більше не є домінуючою релігією. Хоча багато людей досі його сповідують, у більшості випадків їхні вірування мало нагадують класичне християнство. Як ми вже казали, вони вбачають у ньому не єдину істину, а одну з істин. Не єдину правдиву релігію, а одну з багатьох рівноцінних релігій. Прихильників старого погляду, що тільки християнство є істиною, звинувачують у презирстві або навіть ворожнечі. Християнська віра зазнає таких нападів, які по відношенню до інших релігійних груп вважалися б украй нетолерантними.
Оскільки молоді люди знаходяться під спокусою ворожої до християнства культури, їм навіть не спадає на думку, що їхнє прагнення до розуміння може бути задоволено Христом. Яке відношення має релігія до потреби в близькому розумінні? В їхній уяві ці два поняття не мають нічого спільного між собою. Але, як ви знаєте, їхнє прагнення до близького розуміння може задовольнити тільки Христос, і саме його Він хоче задовольнити. Він досконало знає нашу душу, як ніхто інший. Наша молодь здебільшого не розуміє Христа, тому що дорослі не демонструють їм того близького розуміння, яке пропонує Христос.
Ми переконані, що, коли наші діти щиро зрозуміють цю центральну істину християнства, їхнє життя революційно зміниться. Вони більше не будуть відволікатися на пошуки розуміння в морях небезпеки, не нанесених на жодну карту. Коли вони усвідомлять, що Христос – це реальна особа, що Він пропонує реальні стосунки, яким властиве близьке розуміння їхніх найглибших потреб, їхніх найпотаємніших мрій, їхніх найвеличніших надій, культура втратить привабливість своєї фальшивої позолоти, і вони навернуться до Нього.
У цьому розділі ми тільки окреслили потребу. Ми намагалися показати, наскільки сильним і важливим є прагнення людського серця до близького розуміння. Ми показали, як дорослі, маючи найкращі наміри, часто неспроможні відповісти на глибоку потребу в розумінні, коли наші діти благають цього. Ми також показали, як добра потреба суспільства в цінностях і недобра спокуса культури загрожує нашим спробам задовольнити потреби дітей у розумінні. Ми впевнені, що батьки, молодіжні лідери, вчителі та інші люди, що втягнуті в орбіту життя молоді, займають положення, в якому можуть показати молодим людям істину Христову як найвищу форму стосунків, яка приносить в їхнє життя близьке розуміння. У наступних двох розділах ми дослідимо реальність здатності Христа надати нам близьке розуміння і дамо вам кілька практичних порад, як можна ввести молодих людей до спілкування з Ним.