Уже під час укладення першого завіту Бог оголошує Своєму народові, що оберігає його ревниво, а доля всіх народів перебуває в Його руках. Приходячи на світ, Христос не заперечує цього твердження, а приймає й обожнює волю Отця, незважаючи на страждання, які випали на Його долю.
* *
Святе Письмо неодноразово твердить про таємниче панування Бога над світом. Бог не лише створив світ, а й з особливою турботою стежить за перебігом подій та існуванням кожного створіння.
- Він не вважає на великість, бо створив великого і малого, і однаково піклується усіма (Муд. 6:7).
- Могутньо простягається вона (мудрість Божа. – Пер.) від краю і до краю і керує усім доладно (Муд. 8:1).
- Справді немає, крім Тебе, Бога, що за все дбаєш, щоб Ти мусів звітувати, що не судив несправедливо (Муд. 12:13).
- А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив (Пс. 114:11).
- Ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу (Муд. 11:20).
- Побачте тепер, що Я – Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки (Втор. 32:39).
- Добро і зло, життя і смерть, убозтво й багатство – від Господа (Сир. 11:14).
Сини Якова, продаючи свого наймолодшого брата, Йосипа, купцям, які прямують до Єгипту, порушують Божий закон, але водночас, роблячи це, усупереч своїй волі співпрацюють із Божим Провидінням. Після смерти Якова Йосип пояснив братам, що їхній учинок становив частину Божого плану: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!» (Бут. 50:20).
Біблія каже, що то не Бог відповідає за зло, яке спричиняють сатана і грішники, хоча й допускає його існування у світі, що становить тайну. Йов, як світлий чоловік, утративши своїх дітей, маєток і здоров’я, не каже (як зауважив у своєму коментарі до Псалма 89 святий Августин[1]): «Господь дав мені все це, а сатана відібрав», – а твердить: «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!» (Йов 1:21).
Слід наголосити, повторюючи за святим Томою, що то не сатана завдяки своїм старанням отримує від Господа дозвіл випробувати Йова. Бог не піддається впливові сатани, як керівник держави натискові з боку одного з міністрів. Ні, тут ініціятива походить від Бога. Це Він хоче, щоб заясніла доброчесність Його вірного слуги, і бажає послужитися для досягнення цієї мети злостивістю диявола.
Щоб допомогти нам повірити в тайну свого Провидіння, Бог наприкінці Книги Йова закликає нас споглядати чудеса Його творіння. Усвідомлюючи, що неможливо розгадати всі Господні тайни, маємо погодитися з тим, що не розуміємо Його дій щодо нас, а особливо – того, що Він дозволяє злу поширювати морок у нашому житті. Однак, бачачи незвичайну мудрість, з якою Бог передбачив найдрібніші деталі в житті й розмноженні комах, риб чи птахів, мусимо дійти висновку, що було б дуже дивно, якби Він менше піклувався про життя людей – Своїх улюблених дітей. Хіба ж це можливо, щоб Господь не цікавився всіма подробицями їхнього життя?
У Біблії знаходимо вислови про цілковите панування Бога над світом, а також над людськими рішеннями, які повністю суперечать Його волі, які, на перший погляд, неприємно вражають і навіть шокують. Читаємо, наприклад, у багатьох місцях, що це Бог зробив «закаменілим» і «запеклим» серце фараона (див. Вих. 4:21; 7:3; 10:1,20,27; 14:4,8), хоч інші фрагменти виразно свідчать, що фараон сам відповідальний за те, що його серце стало таким затверділим і впертим (див. Вих. 7:13,22; 8:15; 9:7,35).
У такий спосіб Біблія показує, що Бог використав гріх затверділости фараона, щоб виявити перед Своїм народом власну всемогутність, подібно до того, як за кілька століть перед цим Він скористався заздрістю братів Йосипа, аби згодом вони змогли знайти в Єгипті притулок.
Придивляйся до природи
Розплющте нарешті очі, о смертні люди: вас закликає до цього Ісус Христос у Своїй пречудовій промові з шостої глави Євангелія від Матвія, а також із дванадцятої глави Євангелія від Луки, які хочу вам тепер пояснити. Придивіться до неба, і землі, і цілої мудрости всесвіту. Хіба є щось досконаліше від цього творіння? Хіба існує щось продуманіше, ніж ця цілість? Хіба можете назвати щось, краще кероване, ніж це царство? Найвища зверхність, Бог, Який створив світ і не зробив у ньому нічого, що не було б дуже добре, одні створіння учинив кращими за інші. Створив небесні тіла, які є безсмертними, і земні тіла, котрі підлягають знищенню; тварин, що гідні подиву з огляду на свою величину; комах і птахів, котрі, як видається, заслуговують на зневагу, бо дуже маленькі; велетенські дерева, які живуть протягом століть; польові квіти, що в’януть уже за день. Серед створінь немає рівности, бо та сама доброта, яка дала довге життя найшляхетнішим, не хотіла, щоб його мали й ті найменші, викликаючи в інших заздрість. Однак Провидіння Боже оточує Своєю опікою всі створіння – від найбільших до найменших. Годує маленьких птахів, які прикликають Його від світанку своїм співом; а квіти, краса котрих недовговічна, так гарно прикрашає на короткий час їхнього існування, що цар Соломон у всій своїй пишноті не був так чудово одягнений, як вони. Ви, люди, яких Бог створив на Свій образ, котрих освітив Своїм знанням, яких покликав до Свого царства, хіба ж можете думати, що Він коли-небудь забуває про вас? Чи не ви є єдиними створіннями, на котрих повсякчас споглядають з увагою очі Його отцівського Провидіння?[2]
[1] Святий Августин (Аврелій Августин) (354-430) – Учитель Церкви, визначний богослов, філософ і ритор, єпископ північно-африканського міста Гіппон (сучасна Анаба в Алжирі), основоположник християнської філософії історії. – Прим. пер.
[2] Bossuet, Sermon sur la Providence (проповідь, виголошена в Дуврі 10 березня 1662 року), в: Oeuvres, Paris, 1961, с. 1063-1064.