З притчі Ісуса про убогого Лазаря і глухого до людських бід багача випливає, що вже в шеолі стан людських душ залежав від їхньої прижиттєвої поведінки. Разом з праведними там перебував Авраам, батько всіх віруючих у Бога. Саме він пригортав їх до себе, як своїх дітей. Ісус казав, що померлий Лазар «перебував на лоні Авраама», тобто притулявся до нього як улюблене дитя.
Багач, хоч і відкинений, також називає Авраама своїм батьком. Авраам зовсім цього не заперечує. Він звертається до багача, як до сина, але відмовляється вчинити чудо. Адже все залежить від волі людини і її віри, яку не можуть збудити чуда, хоч можуть її поглибити. В будь-якому разі, зрозуміло, що багач, незважаючи на смерть і свою нещасну долю, пам’ятав про своїх братів. Що більше, був наляканий, передбачаючи те, що й вони можуть опинитися в місці, де він сам перебуває. Тому він хотів би, щоб вони потрапили туди, де був Авраам і убогий Лазар.
Сам Авраам також знає, що відбувається на землі. Тому він може пригадати багачеві, які були етапи його життя. Хоч сам він уникає будь-яких слів осуду, втім, стверджує факт деякої пропорційности. Якщо людина при житті піклувалася тільки про себе і весь час веселилася, то Авраам не пригорне її до свого лона. Якщо ж вона переживала труднощі і страждання, то Авраам милосердно погляне на неї, пригортаючи до себе.
Шеол не діяв сам по собі. Він перебував під владою Бога – це очевидно. Це зауважила у своїй пісні мати пророка Самуїла Анна, слова якої ми щойно навели. Померлих «транспортували» до нього послані Богом ангели. Вони чинили тоді так само, як у той час, коли Ісус переміг спокуси Сатани в пустелі. Саме тоді ангели приступили до Нього і служили Йому. Тому хвилина смерти була моментом, коли людина найсильніше переживала діяння святих ангелів. Хоч вони підтримували її при житті як Ангели-Хоронителі, у хвилини смерти виявлялася їхня надземна сила.
З цієї притчі випливає також те, що хоч життя в шеолі нагадує сподівання пробудитися до правдивого життя, утім, воно не є тільки звичайною летаргією. Воно характеризується свідомим очікуванням спасення, яке ще повинно здійснитися. Це очікування, що для праведних збагачується присутністю першої людини, яка була адресатом Божого об’явлення, тобто Авраама. А для неправедних є ніби перебуванням у вогні (символ Божого гніву). А втім, існування обох цих груп позбавлене краси, яку дарує присутність самого Бога. Від Його імени діє лише Авраам, проте він не може замінити Бога!
У шеолі душі удостоювалися нагороди або покарання залежно від своїх учинків.