Численні подорожі Матері Терези світом, заснування монастирів по всіх континентах починали даватись у знаки! Вона жила за таким шаленим графіком, що підірвав би не те що її здоров’я, а й здоров’я будь-якої молодої здорової людини. Самі лікарі дивувались, звідки вона мала стільки сили, щоб, не досипаючи та скромно харчуючись, розвивати таку широкомасштабну благочинну діяльність, якій вона всеціло віддавалась! Безперечно, можна сміливо стверджувати, що основою її надзвичайної сили та наснаги була щира молитва. Часто траплялось, що коли Мати Тереза почувалась вкрай втомленою та виснаженою, вона йшла до каплиці й молилася, щоб потім вийти з каплиці, здавалось, сповненою свіжих сил. Але, як згадано вище, настав час, коли вона почала підупадати на здоров’ї, а що ще погіршувало стан її здоров’я – вона ніколи не зізнавалась, що хворіла! Вона часто приховувала від своїх сестер тілесні болі, які з кожним днем ставали все дошкульнішими!
Хворіла вона на малярію, що часто її переслідувала. Одного разу вона їхала в машині. Коли водій зненацька загальмував, вона сильно вдарилась головою об металеву підпору при лобовому склі машини. Голова була так побита, що потрібно було накласти аж дев’ятнадцять швів!
Іншим разом, напередодні подорожі до Австралії, вона впала з ліжка і так сильно вдарилась рукою об землю, що кістка вийшла в місці перелому!
Обвивши бинтами руку, лікар сказав їй: «Мати Терезо, благаю Вас скасувати подорож до Австралії!»
– Ні! – рішуче відповіла Мати Тереза, і ще перед літаком скинула бинти!
У 1980-х роках вона почала втрачати зір.
Горб на спині в пізніших роках був зумовлений спондилітом.
У 1974 році вона мала малий інсульт. Але лише 1981 року лікарі виявили в неї серцеву недугу, і це сталось цілком випадково.
– Пане докторе, – сказала вона лікареві в кабінеті, – я до Вас маю справу, що не стосується мого здоров’я. Я прийшла до Вас із проханням відвідати хворого.
– Відвідаю, – мовив лікар, – але Ви також, дозвольте мені обстежити Вас, перевірити Ваше здоров’я.
– Нехай вже! – відповіла Мати Тереза. – Не знаю, коли я останній раз була в лікаря, щоб зробити обстеження.
Мати Тереза через кілька днів знову опинилась у кабінеті лікаря.
– Мати Терезо! – споважнів лікар. – Чи ви раніше не мали проблем із серцем? Воно вас не боліло?
– Може так, може ні! – відповіла Мати Тереза. – Я не маю часу ходити по лікарях. Поки воно калатає, мабуть, все гаразд!
– На жаль, мушу Вас засмутити! – вже діловито мовив лікар. – Ваше серце хворе!
– Хай там що! – відповіла Мати Тереза. – Як маю померти, то хочу померти на ногах! Прошу не повідомляти нікому про поганий стан мого серця. Я сама скажу, кому потрібно буде і коли.
Лікар, переживаючи за поганий стан серця Матері Терези, усупереч її бажанню таки повідомив сестрі Присциллі про це. Він також просив сестру Присциллу не говорити Матері Терезі, що він виявив її недугу.
У 1983 року Мати Тереза в Римі впала з ліжка, пошкодивши собі ногу, що змусило її, з послуху до папи Івана Павла II та на його прохання, відпочити кілька днів у шпиталі, бо Понтифік сказав їй телефоном, що вона «потрібна всьому світові», тому мусить «відвідати шпиталь та затриматись там на кілька днів».
– Мати Терезо! – скаже їй пізніше лікар-спеціяліст від серцевих недуг. – Якщо би Ви не впали з ліжка і не полікувались кілька днів у шпиталі, Ви б напевно померли від серцевого нападу!
Всі бажали Матері Терезі якнайшвидшого видужання. Її відвідали король та королева Бельгії. Навіть президент Америки Рональд Рейген надіслав їй великий букет червоних троянд!
Покинувши шпиталь, вона вже була змушена дотримуватись строгої дієти, вживати таблетки, не підносити дітей, чи будь-яку важку річ.
З роками горб на спині ріс і завдавав їй болю! Вона майже кожного дня мала температуру!
Одного разу мало бракувало, щоб машина не переїхала Матір Терезу на смерть! Було це в Новому Делі під час похорону прем’єр-міністра Індіри Ганді. Коли вже різні достойники з усіх кінців світу, які з’їхались на похорон, сідали до автобусів, на Матір Терезу зненацька почав наїжджати один автобус, і був би напевно переїхав її, якби двоє з-поміж достойників біля неї не взяли її і не зіпхнули зі шляху того автобуса!
Мати Тереза вже не встигала повністю займатись справами згромадження: щоденна висока температура, часті запаморочення голови, операція на серці, бо лише один клапан працював, чергова операція для вставлення штучного моторчика серця… тому вона попросила папу Івана Павла II звільнити її з посади Генеральної Настоятельки згромадження, що було зроблено 1990 року.
– Не може бути! – сказала 80-річна Мати Тереза, коли повідомили їй, що сестри під час капітули, скликаної для обрання нової Генеральної Настоятельки, знову обрали її! – Але якщо така воля Божа, нехай вже так буде. Мабуть, і папа не противитиметься такому обранню! Я сподівалась бути звільненою від такої посади, але в Бога свої плани! Це Божа воля і ми мусимо коритись тому, що Він від нас вимагає.
Наступних п’ять років будуть справжньою Голгофою для Матері Терези: знову кілька операцій на серці, кількаразові падіння, запалення легенів, малярія, а ще легкий склероз почав безжалісно її переслідувати, моменти замішання… Іншими словами: Матері Терези вже не лишали на самоті. Дуже важко вона пережила смерть її довголітнього сповідника отця Целестина фан Єксема, при якому вона була до останнього подиху. Не маючи змоги бути на його похороні, вона з вікна дивились, як домовину пронесли біля монастиря.
Матері Терезі перед смертю ще вдалось відкрити два будинки для бідних у Китаї, а 5 вересня 1997 року її серце зупинилось.
Сестри виставили її прах у каплиці Генерального Дому в Калькутті, а пізніше поклали в церкві святого Томи, теж у Калькутті, яку Сестри Лорето відвідували й неподалік провадили школу. Причина перевезення праху Матері Терези до церкви святого Томи – вона була велика, тому всі найбідніші з бідних мали можливість віддати свої честь, поклін та шану їхній «Матері».
Величавим був похорон, на який прибуло дуже багато глав держав та церковних достойників.
Перед похованням під звичайною кам’яною брилою в каплиці Генерального Дому 13 вересня домовину везли на тому самому возі, на якому везли прах прем’єрів Індії: Магатми Ганді та Джавахарлара Неру. Тисячі і тисячі людей, найбільше – найбідніших з бідних, прощалися з нею із щирими сльозами на очах!
Всі як один пригадували слова, які вона, як громадянка Індії, написала на 50-ліття незалежності Індії:
«Коли я дивлюсь на наш край, нашу землю, що Бог дав кожному з нас, щоб ми вважали її нашим домом, я бачу стільки Його щедрот та благословінь у найдрібнішій квітці, найвищому дереві, ріках, рівнинах та горах. Але де ми найбільше бачимо красу нашої держави? Ми знаходимо її в кожному чоловікові, жінці та дитині».
* *
На момент смерти Матері Терези доброчинні місії налічували 4000 сестер, 300 братів і майже 100 000 волонтерів, вони працювали в 610 місіях у 123 країнах світу. Року 2009 у місті Скоп’є, де народилась Мати Тереза, відкрито меморіяльний будинок-музей.
Іменем цієї жінки названо астероїд – 4 390 Мадретереза.
Від 2013 року 5 вересня (день її смерти) відзначають як Міжнародний день благодійности.