«Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.»
Один з кінофільмів, що найбільш запам’ятався мені, – знятий за сюжетом роману Чарльза Діккенса «Крихітка Доріт». Фільм складається з двох частин, і в першій з них усі події представлені з погляду головного героя, у другій – з погляду героїні. Деякі епізоди співпадають, але тільки після перегляду всього фільму стає ясним сенс усього, що відбувається, вдається його відчути. Це відповідає відчуттю глибини, перспективи, коли дивишся на щось різними поглядами.
Історію народження Ісуса в Євангелії від Матвія ми бачимо очима Йосипа, в Євангелії від Луки – очима Марії. Лука показує нам схвильовану Діву, що готується дати життя Месії, Матвій – розсудливого Йосипа, який виявив вагітність своєї нареченої. Єдиний момент, коли обидві історії зближуються, – явлення ангела Йосипу, який каже йому те саме, що архангел Гавриїл Марії: «Не бійся». Ці слова будуть важливі і для нас при обговоренні розповіді про народження Ісуса.
Почуття страху в даному випадку виникає природно. Віками багато супротивників християнства (і навіть деякі християни) вважали, що вся ця історія – зайва, непотрібна, оскільки народження дитини без участі батька надто неправдоподібне. Нам відомо, скаже багато хто, що подібних чудес не буває, а для можливих дивних зцілень завжди знайдеться простіше пояснення.
Деякі йдуть ще далі, стверджуючи, що євангельська версія зачаття Ісуса створює враження, що секс – непристойність, неугодна Господові, а дівоцтво краще, ніж заміжжя. У результаті з’явилася легенда, що Марія залишалася дівою до кінця життя. Проте в Біблії і в багатьох інших текстах зустрічаються натяки, що після народження Ісуса Марія і Йосип жили нормальним подружнім життям (хоча прямо про це не кажеться).
Навколо історії народження Ісуса виникла безліч дивних домислів, але навряд чи можна винити в цьому Матвія чи Луку. Вони правдиво розповідали про те, у що вірили, щоб показати, ким саме є Ісус.
Ймовірно, євангелісти знали, що вони ризикують бути висміяними, хоча в поганському світі була безліч історій про героїв, зачатих за допомогою божественної сили. Матвій, з його глибоко єврейськими поглядами, поза сумнівом, не міг запозичити в язичників або придумати таку історію. Він вірив у неї, попри те, що супротивники християнства швидко запропонували альтернативне тлумачення: Марія завагітніла з куди очевиднішої причини, негідної поваги.
У Євангелії від Івана чутний відгомін подібних підозр, що зародилися ще за життя Ісуса на землі. Вже тоді в народі ходили чутки, що Його мати, можливо, негідно поводилася до заміжжя (Ів. 8:41). Ймовірно, Матвій і Лука знали про ці чутки і хотіли з ними покінчити.
Деякі бібліїсти припускають, що Матвій вибудовує своє оповідання так, щоб воно «завершило» уривок з Ісаї 7:14, який євангеліст цитує у вірші 1:23. Цікаво, що до Матвія ніхто не бачив у словах Ісаї пророцтва про явлення Месії. Усе виглядає так, ніби саме Матвій, що вибрав цей текст для цитування, передбачив пророцтво Ісаї, а не навпаки.
Звісно ж, усе залежить від того, чи вірить людина в те, що Бог міг створити таке диво. Дехто скаже – ні, не міг; інші – Він міг би, але не хотів. А якщо Бог може все, що хоче, то чому ж Він не втрутився, щоб зупинити геноцид? Дехто вважає, що Йосип, як і всі люди того часу, не знав тих законів природи, які сталі відомі нам зараз. Але ця історія, навпаки, показує: якби Йосип не знав, як народжуються діти, у нього не виникло б проблем через несподівану вагітність Марії.
Матвій і Лука просять нас не сприймати їх розповідь як щось окреме від історії Ізраїлю, в якій завжди відчувалася Божа присутність через творені Ним дива. Кожен має сам для себе відповісти на питання: чи можуть справи Ісуса і величезне число Його послідовників зробити переконливим звістку, що Він був зачатий за допомогою Святого Духа?
Але Матвій не хотів, щоб на цьому закінчилося наше читання першого розділу. Наслідуючи освячену віками єврейську традицію, євангеліст дає нам зрозуміти, ким є Ісус, пояснює значення Його імені. У той час це було популярне чоловіче ім’я, що на івриті звучало як Йєшуа чи Джошуа. Саме так звали людину, яка привела єврейський народ у Землю обітовану після смерті Мойсея. Матвій вважає, що Ісус дасть людям саме те, на що лише натякає Закон Мойсеїв: Ісус врятує Свій народ не від єгипетського рабства, але від рабства гріха; Він поверне людей не з Вавилона, а з їх вигнання, відлучення від власного серця і життя.
Ім’я Еммануїл, згадане в Ісаї у віршах 7:14 і 8:8, євреї рідко наважувалися давати своїй дитині, оскільки воно означає «З нами Бог». Ця тема є основною в Євангелії, наприкінці якого (Мт. 28:20) Ісус обіцяє бути зі Своїм народом до кінця віку. Значення двох імен – Еммануїл і Ісус – дозволяє ясніше зрозуміти саму суть священної історії. Бог не з’являється здалека, а постійно перебуває з тими, хто в Нього вірить. Він творить постійно, і деякі Його справи дивні, нез’ясовні. Усі вони спрямовані на спасіння людей, які опинилися в безнадійних ситуаціях, що вимагають Його втручання. Бог здійснює речі, які здаються людям неймовірними.
Такий Бог і такий Ісус в оповіданні Матвія. Такий Бог і такий Ісус, Які допомагають нам до цього дня, коли людські можливості себе вичерпують. Отець і Син відкривають перед нами нові дивні шляхи Своєю безмежною і всесильною любов’ю і милістю, у виконання Своїх обіцянок.