3) Ненадійні люди придушують свободу, замість того щоб заохочувати її
Розглядаючи цю міжособистісну рису, вкрай легко перейти до суті. Запитайте себе: Що ця особа робить з моїм «ні»?
Я був у групі підтримки, яка регулярно зустрічалася для налагодження емоційних та духовних зв’язків. Ми важко працювали над проблемами, а тоді збиралися знову наступного тижня. Однак, оскільки члени цієї групи щиро піклувалися одне про одного, деякі з них, якщо була змога, опісля йшли разом на вечерю чи каву і відпочивали. Невдовзі вони вже неабияк тішилися з того, що можуть бути разом. «Здається, цей спосіб єднання дуже дієвий», – сказав один із членів групи.
Та одного вечора Джозі, одружена жінка і матір, сказала: «До наступного разу – я мушу допомогти дітям з домашнім завданням. Побачимося наступного тижня».
Браян, один з членів групи, це прокоментував: «Не так має бути між вами». Його заувага видалася трішки смішною, і кілька людей засміялося.
Та Джозі не сміялася. Вона образилася, але не сказала нічого аж до наступної зустрічі. Коли ми зустрілися, вона сказала Браяну: «Я знала, що ти жартуєш, але цей жарт вразив мене. Я цілий тиждень думала: невже я не можу бути членом вашої групи, якщо не завжди ходитиму з вами на каву. Я почувалася так само, як тоді, коли сперечалася з мамою: варто було мені заперечити їй, як вона припиняла всі стосунки зі мною».
Браян дуже шкодував, що скривдив Джозі, і запевнив її, що це справді був жарт. А тоді додав: «У цьому, мабуть, є своя правда. Я таки справді почуваюся покинутим, коли зі мною когось немає, і мені це не подобається. Тому я і вигадую саркастичні шпильки».
Браян визнав свої «ненадійні» дії – і таким чином став надійнішим. Йому нелегко було чути «ні» від інших. Люди відчували його невдоволення, і згодом віддалялися від нього. Але Браян ставав чимраз надійнішим. Однак люди, які не усвідомлюють такої своєї поведінки, можуть завдати чимало клопоту. В їхніх очах ви стаєте поганими, тому що покидаєте їх.
Любов захищає право іншого на окремішність. Коли ми перебуваємо в стосунках, оте «ми» все ще звучить як «ти і я». Надійний зв’язок – це взаємна довіра двох людей, вміння розкриватися і бути чесним один перед одним. Однак друга після спільности найважливіша якість стосунків – це окремішність, або самостійність.
Самостійність – це спроможність додержуватися духовних та емоційних меж особистости, які ми називаємо кордонами, між собою та іншими. Самостійні люди беруть на себе відповідальність за те, що їм належить – і не беруть відповідальности за те, що їм не належить.
Ми, як самостійні, приносимо все добре якомога ближче до душі і тримаємося осторонь від усього поганого. Бог сотворив нас, щоб ми повставали проти всього, що не від Нього: «Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!» (Пс. 101:7).
Без самостійности любов в’яне й умирає. Єднання взагалі неможливе, якщо ви позбавлені змоги заперечити. Така любов обернулася би на потурання і догоджання людям. Це не реальна любов. «Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10).
Протилежність до самостійности – поглинання. У стосунках з ознаками поглинання потреби однієї особи пожирають потреби іншої. Поки триває поглинання, одна особа відчуває загрозу з боку індивідуальности іншої, і активно прагне контролювати її за допомогою залякування та маніпуляції. У стосунках поглинання «разом» – це благословення (для когось одного), а «окремо» пекло (для когось одного). Поглинання наголошує на подібностях і осуджує відмінності в людях.
Надійні люди заохочують, цінують і плекають самостійність інших людей. Вони розуміють, що потребують власного вільного вибору і що їм потрібно захищати також свободу інших. Ми завжди переконуємося, що найкращі зв’язки передбачають взаємну повагу до потреб один одного.
Ось кілька речей, на які потрібно звертати увагу, визначаючи власну безпеку в тій царині:
- Чи вони поважають моє «ні», коли я висловлюю свою думку?
- Чи вони шукають емоційної самотности, коли я кажу «ні»?
- Чи вони ображаються і «змушують» мене почуватися винним, коли я кажу «ні»?
- Чи мають вони своє життя (інтереси, хобі, друзів), що відмінне від мого?
- Чи заохочують вони й мене мати окреме життя?
І цілком можливо, що ви ніколи не говорили «ні» в стосунках з іншими! Можливо, це радше ваша проблема, а не ваших друзів. Тож випробуйте ґрунт. Не згоджуйтеся. Будьте чесними. Кажіть правду. Оберіть цінність, подію чи емоцію незалежно від іншого. І подивіться, що станеться. Ви дізнаєтеся чимало про рівень надійности у своїх стосунках.
4) Ненадійні люди підлещуються, замість того щоб висловити незгоду
Цю рису особистости трохи важче запримітити, ніж попередню. Так стається тому, що ненадійна людина може викликати у вас вельми приємні почуття. А спілкування з надійною може виявитися страшенно неприємним. Часом це неабияк спантеличує. Тож як помітити різницю?
Кілька років я працював офіціянтом у різних ресторанах, щоб оплатити магістратуру. То була приємна робота. Я діставав непогані гроші. І любив людей, з якими працював.
Успішні офіціянти та офіціянтки бувають двох типів: принадного і послужливого. До принадного типу належать чарівні, уважні люди, з якими 20-доларова вечеря виглядає, як вечір у Касабланці. Особи послужливого типу приносять страви вчасно і не докучають вам. За атмосферу відповідаєте ви.
Крістал була, безсумнівно, найкращою офіціянткою принадного типу, яку я колись зустрічав. Усі клієнти обожнювали її, і працівники закладу також. Вона роздавала компліменти направо і наліво: «Як справи в навчанні? У тебе така чудесна спеціялізація. Де ти взяв оту розкішну сорочку?» Якби ви зайшли в ресторан, то хотіли би, щоб вашою офіціянткою була Крістал.
Але одного вечора перед роботою до мене підійшов інший офіціянт і спитав: «Навіщо ти образив Крістал? Усі працівники тобою незадоволені».
Я спантеличився. «Що я зробив?» – запитав я.
«Ти забув потурбуватися про її столик, і вона мала проблеми з шефом», – сказав він, сердито на мене зиркнувши.
Він мав рацію. Я пригадав, що забув про відвідувача, але це сталося кілька вечорів тому. Я бачив Крістал після того кілька разів, однак вона нічого мені не казала.
Я підійшов до неї і попросив пробачення, запитавши: «Чому ти мені нічого не сказала?» Вона відповіла: «Я не хотіла тебе образити».
Я спробував з’ясувати, у чому річ. Крістал любила тішити мене і не бажали висловлювати свого невдоволення, щоб не скривдити мене. Втім, вона розповіла іншим працівникам, і це завдало мені більшого болю. Крістал говорила про позитивне, але уникала безпосередніх розмов про негативне.
Надійні стосунки – це не лише довіра, підтримка і взаємність. Це також правда, справедливість і чесність. Бог використовує людей не лише на те, щоб виховувати нас, але й щоб розкривати нам очі на гріх, егоїзм і на наші суперечності. Любити означає також казати: «Але маю на тебе», як зробив Ісус, випробовуючи церкви (Об. 2:4,14,20).
Коли висловлюють невдоволення через проблеми вашого характеру, це неприємно. Через це страждає наше бачення себе. Це нас принижує. Але не завдає нам шкоди. Сповнена любови конфронтація захищає нас від сліпоти і самознищення. Достоту як матір вибігає на жваву вулицю і вихоплює дитину з-під коліс, так сповнена любови конфронтація відвертає нас від катастрофи.
Між правдомовцями й підлесниками існує істотна різниця. Правдомовці (надійного, не критичного батьківського типу) ризикують, що ми відкинемо їх, коли вони скажуть нам правду. Вони ризикують комфортом, щоб подарувати нам чесну любов. Підлесники, навпаки, заколисують нас, ідеалізуючи нашу унікальність. Вони щасливі, допоки ви почуваєтеся добре. Це більше скидається на залежність, ніж на любов. І, безперечно, це все аж ніяк не свідчить про надійність.
Однак я не виступаю проти хвали. Усі ми потребуємо її: «Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої» (Пр. 27:2). Але хвала підтверджує істину. Підлесники, однак, уникають істини, намагаючись тільки хвалити.
Стережіться людей, які кажуть вам щось добре, виправдовуючи це бажанням бути «позитивними». Вони не люблять вас досить, щоб сказати вам правду, коли ваша постава чи поведінка штовхає ваше життя в прірву, хоча ви відчайдушно потребуєте її.