1) Починайте з любови
Коли Бог замислив Свої стосунки з нами, Він уже спізнав любов. У Трійці Бог перебуває у вічному союзі любови. Наприклад, у Івана 17:24 Ісус каже, що Отець повсякчас любив Його, ще навіть перед заснуванням світу. Бог не потребував нас, і це важливий принцип, про який належить пам’ятати, коли ми творимо і налагоджуємо свої стосунки. Якщо ми не мислимо свого виживання без якоїсь особи, то не зможемо налагодити з нею стосунки. Залежність перешкоджає нам бути собою і діяти правильно. Щоб нав’язати складні стосунки, ми повинні почуватися надійно в інших стосунках. Наша система підтримки повинна лишатися здоровою.
Дебі переконалася в цій істині в стосунках зі своїм «важким» чоловіком. Як «потуральниця», вона допомагала йому дотримуватися деструктивних моделей поведінки, покриваючи його гнів і безвідповідальність. Наприклад, коли в нього не було настрою, вона намагалася догодити йому, замість того щоб дорікнути за напади гніву й понурости. Коли в дітей, через його критичний настрій і гнівну реакцію, з’явилися ознаки нервового зриву, вона почала докладати ще більших зусиль, дбаючи про те, щоб він завжди був щасливий. Щоби покрити його безвідповідальність, Дебі стала виконувати більше роботи. Але це не «вплинуло на його самоповагу» так, як вона того бажала. Натомість її практика потурання оберігала його від природних наслідків його поведінки і перешкоджала йому подорослішати.
Друзі Дебі заохочували її висловити чоловікові своє невдоволення, але як тільки вона намагалася це зробити, у неї прокидався страх, і вона поверталася до своїх старих звичок. Врешті Дебі долучилася до групи підтримки, призначеної для «потуральників». Замість того щоб приховувати той факт, що подружжя перебуває в серйозній скруті, вона почала звіряти свій біль іншим. Коли Дебі відновила зв’язок з іншими членами групи, виявилося, що вона не самотня у своїх труднощах. Поволі підтримка групи дозволила їй зміцнити свої переконання, і вона виявила, що не здатна протистояти безвідповідальності та гнівові чоловіка через свій глибинний страх емоційної самотности.
Вона виявила, що її «полохливість» насправді не пов’язана з відсутністю переконань чи твердого характеру, а закорінена в глибокому страху повстати й опинитися в емоційній самотності, втративши близькість зі своїм чоловіком. Певною мірою вона розуміла, що це просто смішно, хоч би тому, що взагалі не почувалася близькою з ним. Його поведінка суперечила близькості, якої вона жадала, і на глибинному рівні вона вже була самотня. Але конфлікт лякав її більше, ніж брак зв’язку, і поверхневі, рятівні зв’язки були кращими за самотність, яку довелося би їй пережити, якби вона дорікнула йому.
Однак, коли Дебі змогла опертися на більше розуміння й підтримку, вона виявила, що спроможна протистояти йому, і далі розраховуючи на підтримку групи. Якби він розгнівався і перестав говорити з нею, то в неї залишилися б інші члени групи, з їхньою опікою та підтримкою. Ця підтримка зрештою дала їй змогу чинити опір. Згодом, коли її чоловік врешті прийшов на психологічне консультування, він сказав, що мотивація змінитися прийшла до нього тоді, коли дружина врешті-решт стала настільки сильною, що він більше не міг контролювати її. Її сильна постава змусила його зростати, і вона не могла б досягнути цього без підтримки групи.
Чи не найголовніша наша потреба – це стосунки з іншими, і часто ми готові на компроміси в цінностях та інших царинах, щоб заспокоїти цю свою фундаментальну потребу. А тому якісна система допомоги відіграє найістотнішу роль у виправленні будь-яких складних стосунків.
2) Дійте справедливо
Коли Бог дає Собі раду з проблемними людьми, Він діє справедливо. Він втілює певні цінності. Він практикує те, що проповідує. Коротко кажучи, Він завжди чинить правильно. Однак те, що дається легко Йому, неабияк важко нам, і ми воліємо не змінюватися, якщо самі становимо частину проблеми. Однак Ісус сказав нам вийняти колоду зі свого ока, перш ніж ми побачимо, як вийняти скалку з ока свого брата.
Дебі була добрим прикладом цього. Хоч яку проблему становив її чоловік, істина полягала в тому, що вона мала певну слабкість, з якою мусила впоратися, перш ніж змогла би змінити стосунки. Вона мусила дати раду своїм почуттям самотности і страху перед конфліктом. Вона мусила здолати власну схильність підтримувати видимість ідеальної родини, приховуючи «сімейні» таємниці і не розкриваючи серця перед друзями, щоб знайти підтримку й допомогу. Їй довелося працювати зі своїми комунікативними навичками і навчитися поводитися з чоловіком так, щоб прискорити розв’язання конфлікту. А також попрацювати з деякими моделями поведінки, засвоєними з минулого, які перешкоджали її здоровим стосункам.
Їй було би легше уникати цих болісних і складних змін у своєму характері, продовжуючи звинувачувати чоловіка. Але через духовну лінь ми ніколи не сповнюємо свого бажання мати добрі стосунки. Спершу ми мусимо розв’язати ті проблеми, які створюємо самі, перш ніж зможемо оздоровити життя когось іншого. Поки ми обмежуємося реагуванням на поведінку певної людини, то ще не знаємо, чи вона бажає і може змінитися. Ми й далі «платимо злом за зло» (див. Рим. 12:17) і далі дотримуємося деструктивної моделі поведінки.
Ідея цієї книжки полягає якраз у тому, що передусім належить змінювати власний характер. Щоб мати надійних людей, ми спершу мусимо стати надійними людьми для себе.
3) Використовуйте допомогу інших
Коли Бог діє в житті особи, Він не робить цього самотужки, а використовує спільноту, до якої належить проблемна особа. Він використовує людей, щоб змінювати людей. У Старому Заповіті Бог використовував пророків, щоб дорікати людям і повчати їх. Він використовував Натана, щоб докорити Давидові, і Їтра, щоб докорити Мойсеєві. Він використовував Мойсея, щоб той вів і навчав народ Ізраїля. Він використовував Своїх священиків та вчителів, щоб настановляти і вести народ Ізраїля, якого Він намагався змінити.
Ми також маємо спільноту вірних, які допомагають нам у хвилину нужди, і розраховуємо на їхню підтримку, як уже згадували вище. І маємо тих, хто допомагає нам повчати людей, які нам не байдужі. Євангеліє від Матвія 18:15-20 навчає, що коли ми мусимо дати собі раду з проблемною особою, і наші приватні втручання зазнають невдачі, ми можемо звернутися до інших вірних, щоб вони допомогли нам під час конфронтації.
Це і є втручання. Коли якась проблемна особа не здатна побачити своїх вад, до конфронтації необхідно залучати інших. Проблемна особа швидше погодиться вислухати кількох, ніж одного. Проблемній особі легше захищатися і брехати самій собі, коли поряд хтось один, ніж впоратися з кількома людьми, які стикнулися з тією ж проблемою в стосунках з нею. Число має силу. Але головним принципом біблійного напоумлення завжди є любов і смирення, і його мають застосовувати саме ті, хто бажає особі найкращого, а не пишається собою і карає (див. Гал. 6:1).
Конфронтація, сповнена любови, дієва. Чимало подружжів було врятовано завдяки тому, що один з партнерів вимагав від іншого піти на консультування. Люди часто згуртовуються разом, щоб примусити друга звернутися до психолога. Ніколи не применшуйте сили, яку мають друзі чи близькі люди, спонукаючи особу до лікування. Чимало дзвінків надходять у нашу клініку від людей, які звертаються від імени когось зі своїх близьких, що не бачать проблеми або не здатні просити допомоги. Добрий порадник може показати вам, як допомогти комусь звернутися по допомогу.
Врешті в спільноті ми черпаємо мудрість і знання. «При численності ж радників спасіння буває» (Пр. 11:14). Часто ми надміру зациклюємося на проблемі, щоб оцінити ситуацію об’єктивно, а тому потребуємо поради інших, як саме повинні ставитися до «важкої» особи. Їхнє співчуття і любов до тієї особи може пом’якшити нашу гордість, кривду та ірраціональну поведінку, а також змінити наше сприйняття. І вони можуть запропонувати мудрі поради нам, а також тій людині, з якою в нас виникли труднощі.