4) Приймайте реальність, прощайте й оплакуйте свої сподівання
Послання до ефесян 4:32 каже: «А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!». Як це чудово мати стосунки з такою особою! Вона приймає нас такими, якими ми є, а не якими хотіла б нас бачити. Це ще один аспект того, як Бог дає Собі раду зі складними стосунками: Він відмовився від ідеалу. Він відмовився від бажання мати стосунки з досконалими людьми. Він сповнився жалю і вирішив любити нас такими, якими ми є. Він прийняв реальність, тому що прагнув стосунків. Щоб діяти подібно, потрібне прощення і прийняття, відмова від того, як «повинно бути», і прийняття того, що є насправді.
Ми ж часто не хочемо цього робити, бо не бажаємо відмовлятися від своїх сподівань на досконалість. Замість того щоб любити інших, якими вони є насправді, ми вимагаємо, щоб вони змінилися, і тільки тоді готові полюбити їх. Ми палко докоряємо одне одному переліками вад і водночас недобачаємо усіх переваг особи, яка стоїть перед нами.
Бог так не чинить. Він подивився на Адама і Єву і зрозумів, що має зробити вибір: триматися Свого ідеалу і втратити їх або простити їм недосконалість і прийняти їх такими, якими вони є. Наслідком другої можливости стало те, що Він зберіг стосунки, яких бажав. Принісши в жертву Свого Сина, Він забув про всі «повинен» і прийняв те, що є (див. Кол. 2:13-14). Як наслідок, ми можемо тішитися стосунками з нашим Господом.
Як ми вже бачили раніше, це прийняття не означає, що Він просто заплющує на все очі, навіть не згадуючи про наші провини. Він занадто сильно любить нас, щоб так робити. Однак, вирішуючи проблеми, Він не осуджує і не сердиться. Господь зацікавлений у вирішенні проблем, а не в тому, щоб зганьбити нас чи примусити розплачуватися. Він не осуджує і не карає; Він не покидає нас і не супиться, коли ми розчаровуємо Його. Він просто хоче впоратися з тим, що перешкоджає нашим стосункам із Ним та одне з одним, з тим, що руйнує любов. Він не «шукає зачіпок», а зацікавлений у нашому добрі.
На додачу до того, Він не змушує нас мучитися через нашу недосконалість і не приходить до нас з переліком сподівань, які не відповідають тому, хто ми є. Він не прагне змінити нашу індивідуальність, зробити з художника інженера, як іноді хочемо ми. Він приймає нас, якими ми є, і намагається вирішити проблеми в стосунках. Чи ж не доводилося нам бачити, як пари сперечаються не через гріхи, а через фундаментальні основи особистости, вимагаючи, щоб творча особа, з якою вони одружилися, враз стала педантом.
Бог наділив усіх нас розмаїтими дарами, якими ми можемо тішитися, доповнюючи одне одного. Але замість того щоб радіти нашим відмінностям і доповнювати одні одних, ми воліємо думати, що впораємося краще за Бога і зробимо з інших щось таке, що нам більше до вподоби. Однак справжня наша мета повинна бути інша – зробити з себе того, хто спроможний належно оцінити Боже творіння.
Ми мусимо відмовитися від своїх сподівань бачити людей бездоганними або, по суті, іншими, ніж вони насправді є. Можливо, ця особа зрештою не така вже й «погана»; можливо, вона просто інакша, ніж ми б хотіли її бачити. Можливо, наше уявлення про цілковито «правильний» спосіб існувати чи жити, насправді є особистою преференцією, яку ми обертаємо в закон для інших. Ми схильні вважати свій погляд «правильним» навіть у тих царинах, де, як вважає Бог, інші погляди годяться також. У цьому міститься вся концепція християнської свободи.
Перш ніж вирішувати про вихід зі складних взаємин, переконайтеся в тому, що ви прощаєте особі її вади. Подивіться на себе, щоб побачити, чи ваші перфекціоністські сподівання й вимоги не є причиною конфлікту. Прощайте, як прощав Бог. І цінуйте унікальність кожної людини, втішаючись нею, достоту як Бог тішиться нами.
5) Дайте нагоду змінитися
Люди часто втомлюються від того, що змушені терпіти в стосунках, а тому врешті «встановлюють деякі межі». І тоді перше ж застосування цих меж призводить до розлуки. Ми часто це бачимо в подружжі. Пасивний партнер, ситий під зав’язку проблемними рисами іншої особи, зрештою скаже: «Досить!» І тоді подає на розлучення.
Ми часто чуємо про таке застосування «психологічних меж», але насправді це лише боязливе уникнення відповідальности. Психологічні межі в стосунках не є такими, якщо ними годі скористатися в тих стосунках. Сказати, що тепер у вас є межі, а тоді втекти, означає, що меж у вас взагалі немає.
Особа зі справжніми психологічними межами повернеться до стосунків і почне вирішувати індивідуальні проблеми, які з’являються в повсякденному житті. Таким є справжнє випробовування меж – перебувати в стосунках і не страждати далі від безсилля чи наруги.
Існує дві причини працювати над психологічними межами в стосунках. Перша – взяти на себе відповідальність за власний характер. Реальна проба нашого характеру полягає в тому, щоб не уникати труднощів у складних стосунках, і далі перебуваючи в них. Саме в цьому й полягає складний вибір. Потрібно чимало відваги й характеру, щоб правильно поводитися зі складною особою. Ми знатимемо, що вчинили правильно і що маємо справжній характер лише тоді, коли будемо випробувані у вогні стосунків.
Крім того, бажання працювати над складними стосунками – також єдина гарантія того, що ми зможемо чинити правильно в нових стосунках. Не раз буває, що люди розривають погані стосунки, так і не одержавши змоги вчинити правильно, а потім повторюють той самий цикл у нових стосунках. Вони не змінюються у вогні; вони просто від нього втікають. Це несправжня зміна, яка лише готує ґрунт для нової невдачі.
Друга причина давати нагоду змінитися полягає в тому, що ми ніколи насправді не знаємо, чи мають стосунки шанс, поки врешті-решт не почнемо чинити правильно. Коли змінюється особа, змінюються стосунки. Як ми знаємо з власного досвіду, чимало складних ситуацій змінилися на краще завдяки тому, що зміна характеру однієї особи змусила змінити характер іншу. Це притаманно дружнім, бізнесовим, сімейним стосункам, а також подружжю і романтичним зв’язкам. Тому, перш ніж розривати стосунки, обов’язково спробуйте запровадити в них свої зміни. І тоді знатимете, що відбувається насправді.
6) Будьте довготерпеливі
Насамкінець ми мусимо пам’ятати одну з найважливіших рис Бога, яку Він виявляє в проблемних стосунках – Він довготерпеливий. Вихід 34:6-7 описує Бога так: «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч».
Богові не властиво легко занедбувати стосунки. Він іде не одну милю з непростими людьми, які важливі для Нього. І ми мусимо наслідувати цю рису Його характеру. Він бореться за людство. Він докладає щонайбільших зусиль, аби виправити стосунки. Він не бажає, щоб хтось загинув, а хоче, щоб усі приходили до Нього й любили Його. І це не пасивна постава. Він неабияк страждає і не уникає взаємин. Він «у поті чола» терпеливо намагається виправити стосунки і готовий прощати, коли люди визнають свою причетність до проблеми.
Як довго? Це знаєте тільки ви і Бог. Але зазвичай довше, ніж ми вважаємо. Це за порогом болю, за порогом помсти, за порогом відчаю, позаяк Він дає нам надприродну здатність любити й невпинно шукати відповіді. Це саме те, що Він зробив для нас і до чого також покликав нас. Ми мусимо бути активними і виходити назустріч людям, щоб досягти найбільшого успіху.