Сучасне суспільство приховує смерть, боїться її, вважаючи, що смерть його тероризує.
Так само, як і старість, хвороби та страждання.
У світі панує тенденція нейтралізувати все те, що нагадує про смерть, точніше – про людську смертність і слабкість.
Сьогодні перемагають молоді і здорові.
Усі намагаються приховати ознаки старіння та страждань, використовуючи косметичні засоби і хірургічні операції. Зусилля, які медицина докладає до того, щоб продовжити вік людини і ліквідувати біль і хвороби, зумовлені нічим іншим, як страхом смерти.
Сучасне суспільство нічого не хоче чути про смерть.
Ті ж літні люди, коли в них діягностують щось серйозне, починають швидше рухатися до смерти – їх поміщають у лікарні чи доми для престарілих, де вони й проводять свої останні дні, покинуті напризволяще.
Навіть медики рідко асистують помираючим, прирікаючи їх зустріти смерть наодинці. Попри те, що постійно перебувають поруч з хворими, медики теж бояться смерти. Мало того, саме через постійний контакт зі стражданнями, вони ще більше її бояться.
У їхніх академічних програмах не передбачена психодуховність, духовна самосвідомість, яка б дала їм здібність прислухатися до людського болю.
Смерти бояться, її цураються, ізолюють, приховують так глибоко, що в цьому суспільстві вона, здається, пішла в сумну відставку.
Ніхто не прагне мати щось спільне зі смертю.
Мешканці нашої епохи на дух не переносять правду.
Вони всіляко намагаються приховати проблеми зі здоров’ям когось із рідних, вони не знають, як подивитися в обличчя дійсності, оскільки народилися і живуть у суспільстві, яке й чути не хоче про те, що смерть невідворотна.
І саме тому лікарі дуже часто приховують навіть від пацієнта всю правду про його хворобу, годуючи його або мовчанкою, або вигадками і фальшивістю.
Деколи люди вмирають, навіть не здогадуючись про це, втративши останню гідність людської особи – право на знання.
Втрачено зв’язок зі смертю, втрачено обряди поховання, переходу та переображення, які були такими типовими для давніх цивілізацій.
Період трауру зведено до мінімуму, його практично замінили бюрократичні процедури, пов’язані з похованням і відповідні витрати. Навіть могили та цвинтарі стали анонімними, покинутими і спустошеними.
Сучасні лікарі роблять усе для того, щоб продовжити життя пацієнта, сподіваючись таким чином продовжити і своє. Фактично вони просто ненадовго відкладають момент смерти. Зараз люди навіть переконані, що мають право жити довше, забуваючи, що всі ми перебуваємо в Божих руках, забуваючи те, про що я вже говорю протягом тривалого часу: смерть є кінцевою метою нашого земного життя. Так, це лише черговий крок, фаза, момент, частина життєвого процесу, який продовжиться в зміненому вигляді та в іншому вимірі.
Єдиний логічний висновок із цього такий: хай що ми зробимо, аби забути про смерть, однак вона ніколи про нас не забуде.
Найбільшим табу сучасного суспільства тепер стала смерть, а не секс.
Захоплива таємниця
Найбільш захоплива таємниця і найважливіша точка відліку для живих.
Це все про смерть.
Згідно з моєю теорією, без смерти не існує і життя, адже тоді неможливо надати сенс нам і навколишньому світу.
Смерть – це частина життя.
Смерть нагадує, що життя є дійсністю, обмеженою в часі.
Моя людина (відтепер і надалі, для полегшення розуміння, я казатиму «моє людство», «моя людина», а не «це людство» чи «ця людина) прекрасно усвідомлює власну смертність протягом кожної миті свого життя.
Ці мої слова можуть вам не сподобатися, оскільки, по правді кажучи, дуже мало людей замислюються над власною смертю.
Більша частина людства її боїться.
Це люди, які охоплені страхом.
Але страх не допомагає жити.
Уявіть, що моя людина майже нічого не боїться.
Це ж просте слово, поняття, образ.
Ми просто боїмося боятися.
Страх існує, тому що людина створила поняття майбутнього.
Існує притча про те, що якось страх постукав у двері одного дому. Двері відчинила мужність, яка нікого не знайшла на порозі.
Це споживацьке суспільство швидко спожило навіть саму смерть.
Неможливо уявити, щоб тіло мерця зберігалося протягом тривалого часу – його ховають упродовж кількох днів, і бажано, щоб цього ніхто не побачив.
Смерть вигнали зі свідомости, що стало справжньою трагедією сучасної людини.
Людина не думає про смерть, щоб почуватися безсмертною.
Але смерть чекає на кожного з нас. Кожного.
Це єдина дійсність, яка чинить всіх рівними.
То що? Будемо жити?
Життя існує, а смерть є його частиною.