Протягом нашого життя, навіть не усвідомлюючи цього, ми переживаємо різні фази, різні моменти і періоди; деколи їх зовсім не зауважуємо, а інколи – вони просто вражають. Бажані чи накинуті ззовні, вони стають частиною нашого життя.
Але кожна зміна передбачає певну смерть і відродження.
Смерть по відношенню до того, ким ми були, і народження для того, ким ми будемо. Цей процес супроводжується болем, стражданням, завжди піддаючи важким випробуванням особисту ідентичність.
Сьогодні особиста ідентичність зазвичай визначається володінням речами та людьми; вона практично завжди заснована на зовнішніх, а не на внутрішніх аспектах, тож ми прекрасно розуміємо, чому в ту мить, коли втрачаємо щось або когось зовнішнього по відношенню до нас, ми починаємо переживати кризу особистости.
Криза особистости такого ступеня важкости може призвести до глибоких духовних та психодуховних розладів, не кажучи вже про звичайні захворювання. Отже, така криза може спричинити і серйозні фізичні проблеми.
Лише тоді, коли людина заглиблюється в себе, вона концентрує власне життя на внутрішньому світі, що дозволяє звернути погляд і на інші речі навколо нас, без ризику померти всередині.
Проблема полягає не в тому, що втрачено когось або щось, а в тому, що життя не тримаємо у власних руках.
Лише тоді, коли ми зосередимося на найглибшому сенсі нашого життя, коли цей глибокий особистий сенс визначає нашу особистість, тоді можна вирушати в «темні хащі» і спокійно ставати перед лицем небезпеки, ризику чи ворожого ставлення.
Оскільки сенс життю надають не темна чи світла сторона подій, не друзі чи вороги, а те, як ми це все переживаємо.
Зрозуміло, що життєві несподіванки, пережиті втрати, розрив важливої почуттєвої прив’язаности, зрада, смерть дорогих осіб, хвороби, невдачі та нещастя піддають нашу ідентичність складному випробуванню; часто заганяють її в кризу, деколи розколюють її; але якщо ми вирушили на пошуки найглибшого сенсу життя, то життя завжди налагоджуватиметься.
Під найглибшим сенсом життя я маю на увазі вписане в кожній особі покликання, у кожного своє, абсолютно особисте і звернене до інших.
Лише тоді, коли знаєш цей глибокий сенс свого життя і прагнеш втілити його в життя будь-якою ціною, щоб поставити його на служіння іншим, тоді стаєш вповні реалізованою людиною.
Тоді наш прихід на землю отримує чітку мету.
Більше немає часу на тривоги чи нудьгу, не може бути ані невдач, ані беззмістовности, адже життю надано сенс.
І коли ви вже вийшли на цей шлях, не зупиняйтеся і йдіть уперед.