Осія (євр. Гошеа, від «яша» – рятувати) був останнім великим пророком Північного Ізраїльського царства, молодшим сучасником Амоса. Зі слів, які передують книзі (1:1), випливає, що він проповідував за часів Єровоама II та його найближчих наступників.
Життя Осїї проходило на тлі бурхливих політичних подій. Ізраїль роздирали внутрішні міжусобиці, він перебував під нищівним тиском Ассирії та намагався укласти союз із Єгиптом. Декілька разів узурпатори захоплювали владу, здійснюючи перевороти. Релігійне життя народу занепало: процвітали ідолопоклонство та забобони. Відсутність законности породила в країні анархію.
Біографічні відомості про пророка Осію майже не збереглися. Деякі джерела вважають, що він був священиком. У кожному разі, пророк добре знав життя духовенства. Він одружився з жінкою на ім’я Гомер. Очевидно, під «блудницею» він розуміє її – дружину, що була невірною своєму чоловікові. Пророк не віддав її під суд, як цього вимагали тогочасні закони, а чекав на розкаяння грішниці. Ця життєва драма Осії підказала йому сюжет притчі, в якій Ізраїль змальовано у вигляді невірної дружини.
Для проповіді Осії характерні такі риси: а) любов і шлюб символізують стосунки між Богом і Спільнотою. Поганські елементи культу і жорстокість є зрадою Бога, наругою над Його любов’ю до людей; б) Бог не лише Суддя, а й Батько, сповнений милосердя (євр. «хесед»); в) звернення до часів Мойсея як до ідеалу, на противагу згубному духові сучасного пророкові суспільства.
Отож, вводячи тему милосердя, Осія доповнює Амоса, основою проповіді якого є Суд. Важливо зазначити, що Ісус Христос, викриваючи фарисеїв, покликається на слова пророка Осії (див. Мт. 9,13; 12,7).
1) Чвари в Ізраїльському царстві (746-737 рр.) (2Цар. 15:8-29)
Пул і Тіглагпілесар – це та сама особа, тотожна знаменитому ассирійському завойовнику Тіглатпаласарові III (745-727). Про ассирійців епохи пророків (див. Б. А. Тураев. История древнего Востока, т. II).
2) Особиста трагедія пророка – прообраз трагедії Ізраїля (Ос. 1:1-9; 2:4-7,10-15,16-23; 3; 2:3-5)
1:2-3. Із цих слів випливає, що пророк свідомо взяв за дружину жінку з поганою репутацією, яка вже мала дітей (позашлюбних?). Такий учинок був символічним. Шлюбний союз як образ духовного союзу між Богом і людиною присутній у Біблії, починаючи від пророка Осії (див. Єз. 16; Іс. 50:1; 54:1-6; Мт. 9:15; Еф. 5:22-23). Імена дружини пророка та її батька вказують на те, що вона – цілком реальна особа. Тому нема підстав вважати, як думають деякі екзегети, що мова йде про вигадані події. 1:4-5. «Кров Їзреела» – натяк на криваву розправу, яку здійснив бунтівник Єгу, що започаткував династію, що правила за часів пророка (див. 2Цар. 9-10).
3) Зрада і покарання (Ос. 10:15-11:1-6)
Словами «Як Ізраїль був хлопцем…» починається нова частина пророцтва. Сам Господь нагадує, як Він створив і зміцнював Свій народ. Тут Бога показано люблячим Батьком, який притягав до Себе неслухняне дитя поворозами любови.
4) «Брак знання» (Ос. 4:1-3)
«Знанням», або «богопізнаванням» (євр. «Даат Елогім») пророк називає близькість до Бога, любов до Нього та вірність Йому. Деколи також дієслово «спізнавати» вжито в Біблії для позначення подружнього зв’язку (див. Бут. 4:1).
Подібно до того, як Бог сповнений милосердя (багатомилостивий, євр. «рав-хесед»), так і людина повинна бути милосердною. Це невід’ємна частина істинної релігії, в основі якої, згідно з Осією, має бути «богопізнання».
5) Негідність служителів вівтаря (Ос. 4:4-11)
Вірш 4 важкий для перекладу. В одному із сучасних перекладів він звучить так: «Тож нехай не ремствує та не нарікає ніхто. О священики! На вас моє обурення!» Мова йде про справедливість відплати.
6) Фальшиве благочестя (Ос. 5:15; 6:1-7)
Народ сповнюється почуттям покаяння та прагне знову знайти дорогу до Бога. Бог відповідає так; самого повернення до Бога недостатньо; треба сповнитися милосердям, бо для Нього воно дорожче від усіх жертв. 6:7. Сучасні тлумачі вважають, що спочатку в тексті було не «мов той Адам» (євр. к’адам), а «в землі (своїй)» (б’адама).
7) Політичний занепад – плід гріха та помилок (Ос. 7)
Пророк викриває політиків, які намагалися врятувати царство, звертаючись по допомогу до поган. У результаті цього країна потрапляла в іще більшу залежність і її ще сильніше роздирали чвари.
8) Тяжке майбутнє Ізраїля (Ос. 10:1-8)
9) Прощення і зцілення (Ос. 11:8-11; 13:13-14; 14:2-10)
Народ заслужив жорстокої кари, але Божа любов велика, а обітниці непорушні. Він помилує відступників і, провівши їх крізь вогонь випробувань, поверне до себе. 13:14. «Шеол» (євр.) – ад, де перебувають душі померлих. «Рятував» – дослівно «викупив», тобто придбав для себе дорогою ціною. Смерть виявиться безсилою перед Божою міццю. У цих словах, що стосуються Дня спасення, згідно з апостолом Павлом, міститься прообраз Христової перемоги над смертю (див. 1Кор. 15:55).