Пророк Аггей (євр. Хаггай – «свято Ягве») жив в епоху месіянського руху, який зародився серед юдеїв наприкінці VI ст. до Р. X. Переживши після повернення на землю батьків перші негаразди й труднощі, євреї поринули в зневіру та глибокий відчай. Будівництво Храму припинилося, благочестя згасало. Тоді Бог настановив двох пророків – Аггея та Захарію, які надихнули народ, пророкуючи прихід Месії, і спонукали його відновити будівництво Храму. За тих часів палестинські євреї підкорялися перському сатрапові та володіли лише Єрусалимом і його околицями. На чолі спільноти стояв князь із Давидового дому Зоровавель, який привів переселенців із Вавилону 538 р. до Р. X. Пророк Аггей звернувся до нього, вимагаючи продовжити будівництво Храму. Промови пророка точно датовані: від серпня до грудня 520. Очевидно, невдовзі після цього Аггей помер. За переказом (який зберіг Псевдо-Епіфаній), він дожив до посвячення Другого Храму (515).
Головна думка Книги пророка Аггея – потреба спорудити Храм напередодні месіянського Царства. Пророк нагадує маловірним євреям, що обітниця про пришестя Месії непорушна. Ймовірно, сам пророк вважав, що Заповіт Божий здійсниться в особі Зоровавеля, Давидового сина. Тут ми маємо справу зі ще одним прикладом того, як звужувалася часова перспектива в пророчому передбаченні майбутнього. Тому впевненість Аггея в тому, що Зоровавель помазаник, могла перетворитися на очікування негайного встановлення Царства Божого. Доля Зоровавеля показала, однак, що час Месії ще не настав. Після посвячення Храму ми більше нічого про Зоровавеля не чуємо. За деякими натяками можна припустити, що він очолив месіянське повстання в Єрусалимі, яке перси придушили (Ездр. 4:15). Згідно з іншим припущенням, Зоровавеля усунули з посади правителя й повернули у Вавилон. Книга пророка Аггея – це свідчення віри в прихід Мессії, яке прозвучало на тлі загального занепаду духу та маловір’я.
1:2. Пророк має на увазі людей, які не бажали будувати Храм, вважаючи, що спочатку треба подбати про господарські потреби міста й краю. 1:5-11. Пророк указує на посуху й голод як на ознаки Божого гніву. Святу справу треба продовжити. Ревне піклування про Храм слід поставити на перше місце, а все решта людям буде дано (див. Мт. 6:33). 2:3-4. Ідеться про людей, які не могли погодитися з думкою про те, що прекрасний Соломонів Храм загинув. Господь обіцяє, що слава нового Храму перевищить славу старого. Це пророцтво здійснилося, коли в Другому Храмі проповідував Христос. 2:5. Основою надії повинна бути тверда віра в Союз Божий, укладений з праотцями народу. Те, що обіцяв Бог, здійсниться всупереч усім перепонам. 2:6-7. Пророк зображає прихід Бога у світ у вигляді світової катастрофи. Її картини мають продемонструвати велич Царства Ягве, як порівняти його зі всіма світовими державами. 2:11-14. Недоторканність пожертвуваних храмові предметів була знаком благочестя. До неї власне й закликає пророк охололий до віри народ. 2:21-22. Символи слави месіанського Царства. 2:23. «Печатний перстень» – щось, що належить людині й дороге їй. Ідеться про Зоровавеля як помазаника або прообраз Помазаника Ягве.
Пророк Захарія (євр. Зехар’я – «той, про кого пам’ятає Ягве») був сподвижником пророка Аггея. У книзі наведено його родовід, з якого випливає, що він належав до вельможного роду. Згідно з пізнішим переказом, Захарія прибув до Єрусалима ще молодим і помер у глибокій старості, бувши членом великого Собору (колегії вчителів закону, які тлумачили Писання). Проповідувати Захарія розпочав у жовтні – листопаді 520 р. до Р. X.
Більшість сучасних біблістів вважає, що другу частину Книги Захарії (гл. 9-14) створено наприкінці IV ст., тобто в епоху Олександра Македонського.
Богослов’ю першої частини Книги Захарії притаманний здебільшого месіянський характер. Теми книги такі: а) відродження Храму та Єрусалима; б) навернення народів і месіянське Царство, яке покладе край світовому злу; в) доброчесність як служіння Богові; г) двоїста природа месіянської влади (князь і первосвященник).
1) Заклик до покаяння (Зах. 1:1-6)
2) Мир на землі. Єрусалим прощено (Зах. 1:7-17)
Видіння Захарії близькі за формою й духом до видінь Єзекіїля. Вони свідчать про духовні сили, які беруть участь у світовій історії. 1:11-12. В Ахеменідській державі, яка підкорила майже весь давній Схід від Малої Азії до Індії, запанував мир. Тільки Єрусалим страждає, сплюндрований і зубожілий.
3) Прийдешнє Богоявлення в Сіоні (Зах. 2)
2:4. Чотири роги (відповідно до кількости сторін світу) означають світову монархію, під владою якої знемагав народ Божий. 2:8. Видіння означає, що Єрусалим знову стане великим містом, як до падіння. 2:10-11. Заклик до юдеїв діяспори (розсіяння) повернутися на батьківщину з Вавилону та інших країн.
4) Первосвященик і Месія (Зах. 3)
3:1-5. Ісус, син Йоцадака, первосвященик часів Зоровавеля. На ньому як «заступникові» лежить гріх народів (брудна одежа). Сатану (євр. «сатан» – противник) тут уперше в Старому Заповіті названо прямо, але уявлення про нього ще залишається нечітким. Саме під впливом його навіювань Єрусалим упав у гріх, який тепер змиває Господь (див. Пс. 51 (50):4-14). Якщо раніше в первосвященика відібрали його регалії (див. Єз. 21:26), то тепер їх повертають йому. 3:6-10. «Пагін» (євр. «Цема») означає Месію, який виростає, наче молодий пагін, з кореня зрубаного дерева (див. Іс. 11:1).
5) Два помазаники (Зах. 4)
4:3. Дві маслини – алегорія двоєдиности месіянської влади: Давидовго сина і первосвященика. Обидва вони прообразують Христа – Царя і Первосвященика (див. Євр. 4:14). 4:6-7. Зоровавеля змальовано як помазаника, який діє, послуговуючись не земною силою, а силою Духа Божого. 4:9. Вказано на те, що Зоровавель відіграв у будівництві Храму важливу роль.
6) Мир на землі передує пришестю Месії (Зах. 5-6)
У проповідях Захарії образ історичного Зоровавеля зливається з образом Месії. У духовному сенсі це пророцтво означає, що обітницю, дану Давидовому роду, не скасовано.
5:1-11. Величезний сувій символізує незліченність гріхів народу. Жінки (натяк на поганські зображення богинь) покидають Єрусалим і забирають до Вавилона мірку беззаконь, щоб святе місто очистилося від них. 6:1-8. Колісниці ангелів, слуг Ягве, які оберігають усесвіт. Вітер покарання, що вийшов із поганських країн, знову повертається туди, щоби більше не шуміти над Єрусалимом. 6:9-15. В очах пророка Захарії (як і Аггея) Зоровавель був Месією (Пагоном). Два месіянські вінці виготовлено для майбутніх урочистостей на знак поєднання двох помазаників (див. Зах. 4:12-14; 6:9-14).
7) Відновлення Храму (516 р.) (Ездр. 5:2-6)
8) Істинне служіння Богові. Навернення народів (Зах. 7:1-10; 8:18-23)
7:1-3. Восени 518 р. вельможні вивилонські юдеї, почувши про успішну відбудову Храму, відправили в Єрусалим посланців запитати, чи треба дотримуватися посту в день зруйнування Храму. 7:4-14. Відповідь пророка полягає в тому, що справжній піст, приємний Богові, – це справедливість і милосердя (див. Іс. 58:3-7).