Народження і близька смерть, недуга та оздоровлення, трагедії та чудеса, радість та горе. Це повна картина життя, яку ми знаємо. Паралельні залізничні рейки радости та смутку завжди біжать біч-о-біч ціле наше життя. Вирішивши вірити навіть у темряві – в особистому житті та у світі загалом, – ми відкриваємо двері до радости.
Декого з вас, мабуть, приголомшило страждання моєї сім’ї, однак дехто за одну мить згадає ще приголомшливіші історії, знаючи, що мусить терпіти чимраз більші страждання кожного Божого дня. Йдеться не про те, хто страждає найбільше або як хтось інший дає собі раду зі стражданнями в житті, а радше про те, як ви даєте собі раду зі стражданнями, що спіткали вас.
Коли якісь тяжкі страждання приходили до мене, я зазвичай думала, що ворог хоче знищити мене. Хоча це й правда, що сатана часто воює з прихильниками Христа за допомогою недуг, болю і втрат, я дізналася також, що Бог використовує тяжкі страждання, щоб відкрити нам велике багатство, яке заховано в потаємних долинах смутку. Біблійна історія, уміщена в Книзі пророка Ісаї, пречудово ілюструє цю істину.
Ісая розповідає історію бунту народу Ізраїля проти Бога, через який увесь народ потрапив у полон до вавилонян. Упродовж тридцяти дев’яти глав пророк Ісая докладно розповідає про численні гріхи й переступи Ізраїля, а також про причину Божої кари.
Але в 40-й главі і далі Ісая починає підбадьорювати їх, кажучи, що Бог про них не забув і від них не відрікся – попри те, що вони не змогли поклонятися Йому як своєму Богові. Бог не тільки виправить все у світі через Свого Месію, Ісуса, але й також визволить Ізраїль з полону, використавши поганського царя Кира. Бог обіцяє, що Кир знайде заховані скарби самоцвітів і золота, які принесуть йому небачене багатство. Ці гроші допоможуть йому сповнити долю, яку приготував для нього Бог, оплативши його військові виправи.
І я з великою втіхою довідуюся, що ми служимо Богові, Який сповняє Свої обітниці. Він сказав, що Кир стане царем, що він буде казково багатим і що Бог використає його, щоб звільнити народ Ізраїля, і все сталося саме так, як Бог і пообіцяв. Моя віра міцніє, коли я бачу, як Бог сповнив Свою обітницю визволити і врятувати Ізраїль.
Але я мушу сказати вам, що недавно, одного пізнього вечора, я відчайдушно шукала розради через тяжкі страждання у своєму житті і мені байдуже було і до Кира, і до Вавилону, і до Ізраїля. Я страждала через любу мені людину, яка жила з біохімічним розладом вже дуже довгий час. І тривога, що це все може скінчитися дуже погано, ще більше краяла моє серце. Я думала: «Я не можу витерпіти цих страждань, Боже. Я не можу витерпіти цієї темряви, що оточує мене і любу мені людину. Я потребую Тебе нині». І хоча ми пережили велику темряву після народження Ковла, недуги Джейм і її психіятричної госпіталізації, я ще не знала, що Бог хотів лише одного: навчити мене спізнавати радість навіть у глибокому стражданні.
Тож я відкрила біблійну комп’ютерну програму і стала шукати всі вірші від Книги Буття до Книги Одкровення, які лише могла знайти, про «темне» і «темряву», та швидко зібрала приблизно двадцять сторінок посилань. Я знайшла вірші, які втішали мене, а також ті, що спантеличували, але найголовніше – я зрозуміла, що не перша взиваю до Бога в темряві свого горя.
У Другій книзі Самуїла 22:12 цар Давид каже, що Бог «навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі». Так! Точнісінько так я почуваюся, Боже! Я відчуваю, що Ти ховаєшся від мене, і я не можу Тебе знайти! Я впізнала себе в Йові в Книзі Йова 19:8: «Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву». Боже, я не можу здолати перепони, які Ти спорудив; я в цілковитій пітьмі. Моя душа відізвалася на відчайдушне благання в Псалмі 13:4: «Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!».
Досі – перечитавши усі вірші аж до Книги пророка Ісаї – я всім серцем годилася з біблійними персонажами, коли вони сердито звинувачували Бога і картали Його за те, що Він нібито покинув їх у скруті. Коли я дійшла до історії про Кира (Іс. 45), пророчі слова виринули на сторінці. Сила Божої обітниці приголомшила мене настільки, що я задихано прочитала: «І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я то Господь, Який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїлів» Іс. 45:3.
Моя перша думка була така: «Я не хочу перебувати в цій темряві. Я не хочу, щоб дорога мені людина була в цій темряві. Я хочу ВЖЕ визволитися з цієї темряви».
Потім до мене прийшла інша думка: «Хіба ж це може бути правдою? Чи можуть скарби ховатися в темряві?»
Далі я подумала: «Якщо є скарби в цій темряві, то не думаю, що хочу їх. Все одно дякую. Тому що це, мабуть, означає, що я знайду їх лише тоді, коли страждатиму від цього болю, але, Боже, я не хочу більше відчувати його».
У ту мить свого життя я могла бачити лише рейку смутку; радість була десь далеко. І було нелегко повірити відразу, що сховані в темряві скарби направду існують і що я можу знайти їх. І так, я мусила прийняти і визнати істину, що ці скарби – це особливий дар від Бога, заховані багатства, які ми можемо знайти в потаємних місцях мого найглибшого болю й муки.
Генрі Новен, один з моїх улюблених авторів, пише: «Наша чаша іноді настільки переповнена болем, що радість видається цілковито недосяжною. Коли нас чавлять, як виноград, годі думати про вино, яким ми станемо».
Я мусила ухвалити рішення, і вам доведеться також: чи зможу я звіритися Богові в темряві, вірячи, що знайду в ній скарби радости, благословення і смислу? Хоча мені воно не до серця, Бог дозволив мені перебувати в тому темному місці. Я мусила вирішити, чи готова прийняти своє становище, щоб Він міг повести мене до скарбів, які можна знайти лише в стражданні.
Можливо, читаючи це, ви міркуєте: «Мені ця темрява невідома. Коли я виростала, життя в моїй сім’ї не було ідеальним, однак я відчувала тепло і турботу і, щонайменше, не знала горя. Я досить добре вчилася в школі, мала непогані оцінки з фізкультури та навчальних дисциплін, і була досить популярною серед учнів. Поки що я не мала серйозних проблем зі здоров’ям. Я не багата, але й не бідувала ніколи. Поки що в мене все було гаразд. І багато того, про що вона говорить, насправді не має стосунку до мене».
Якщо ви саме так і думаєте, то все одно не зволікайте і починайте готуватися шукати скарби радости в темряві вже ТЕПЕР, тому що темрява прийде. Я не кажу цього, щоб налякати вас. Але пам’ятайте, що тут земля, а не небо. Гріх, біль, недуга, втрата, розлука, печаль, психічні розлади, фінансова скрута, смерть і ціла тьма інших жахливих обставин трапляються щодня, і всі ми мусимо готуватися до темних днів. І суть у тому, що годі приготуватися до емоційної темряви, відкладаючи консерви, читаючи інструкції з виживання або засиджуючись допізна в нестямі і страху перед майбутнім. Я ж раджу вам робити те, чого нас навчав апостол Павло в Посланні до колосян 2:7: «Бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою».
Я заохочую вас вже нині глибоко вкоренитися в Ісуса, щоб ваша віра стала багатою, щирою і міцною, і ви мали змогу протистояти найгіршому, що може принести вам цей світ. Я хочу, щоб ви могли знаходити скарби радости навіть тоді, коли в густій темряві не бачите своєї простягнутої руки.
Ми довідуємося, що Кир знайшов багатства, заховані в темряві, згідно з пророцтвом в Книзі пророка Ісаї 45:3. Але я не вірю, що цей вірш стосується тільки до Кира. Бог розповідає нам, що Він не лише збагатив поганського царя, щоб той міг сповнити свою місію, але й так само може збагатити мене і вас захованими скарбами, що допоможуть нам сповнити Його покликання в нашому житті.
Тож коли ми будемо говорити про радість – правдивий скарб захований у стражданні, – передусім, я хотіла би запитати вас, чи вірите ви, що саме таким і є Божий задум. Чи вірите ви, що Він пообіцяв вам скарб і ви можете шукати його? Чи вірите ви, що навіть у темряві, яка оточує вас, Бог може подарувати вам радість?