Ти знаєш мене, як свої п’ять пальців, Ти знаєш кожну кісточку мого тіла; Ти знаєш, як саме мене сотворено, крок за кроком, Як виліплено мене з нічого в щось. Пс. 139:15-16 («Послання»)
Ми можемо обійматися зі своїми кривдами і збудувати з печалей вівтар або піднести їх Богові як жертву хвали. Це залежить лише від нас. Ричард Екслі
Ми знаємо, що Ісус був людиною радости і людиною скорботи. Його життя дає нам змогу прагнути до радости й собі. Ми також знаємо, що радість – це переконання нашого розуму, бо коли ми вчимося належно відгукуватися на страждання, істина поступово преображає нас і поставу нашого серця.
Тепер настав час діяти. Чи ви хочете прочитати цю книжку й подумати: «Так, добре сказано. Колись у мене ще дійдуть до цього руки?» Чи таки хочете стати виконавцем Божого Слова, перейшовши від теоретичного до практичного? Пам’ятайте, що радість – це не щасливі почуття. Радість – це тверде переконання про Бога. Спокійна впевненість у Богові. І непохитне рішення підносити хвалу до Бога. Це означає, що ви мусите вибирати радість знову, знову і знову – у всі найщасливіші, найсумніші, найнезначніші й найдрібніші моменти свого життя. І починати слід з повернення до основ.
Що найважливіше: дбайте про себе
Як було сказано, ми багато говоримо про пріоритети і те, як витрачаємо свій час. Я щиро вважаю, що слова пріоритети й провина для багатьох звучать як синоніми. По суті, одним з наших улюблених (але насправді безглуздих) занять є складати список пріоритетів у житті – Бог, сім’я, робота, друзі, служіння, захоплення тощо, – а тоді катувати себе знову і знову, тому що ми навдивовижу погано впоралися зі своїм завданням! Навіщо ми робимо це собі? Це шкідливо і нездорово, а також цілком непотрібно.
Один з пунктів у вашому списку пріоритетів важливіший за інші, однак я ручаюся, що в більшості з вас цього пункту в списку просто немає. Для тих із вас, хто виховувався в церковній спільноті, це спершу може видатися дуже егоїстичним та навіть відверто небіблійним, але, мої любі, вашим першим пріоритетом маєте стати ви. Ви важливі. Важливі ваші думки, ваші погляди, ваші мрії і цілі. Ви важливі для Бога. Важливі для своєї сім’ї. Коли ви зрозумієте це, то зможете зосередитися на тому, ким ви є в Христі і де вам потрібно зростати. Невдовзі правда, що ви важливі, стане підвалиною вашого щастя.
Я переконана, що піклування про себе – наснаження вашого тіла, душі і духу – може стати визначальним фактором у вашій здатності щодня вибирати радість. Щоб повернутися назад до основ, почніть зі спрощення свого життя. Мені подобаються книжки про правильну організацію життя і побуту, однак не це я маю на увазі, кажучи, що вам належить спростити своє життя. Я не маю на увазі, що потрібно викинути мотлох із шаф чи позбутися сміття; і не йдеться про те, щоб відмовитися від деяких пунктів свого розкладу, підвищивши його ефективність. Спростити своє життя – означає зосередитися на тому, ким ви є фізично, емоційно й духовно, щоб ваша сутність могла ожити, стала готовою приймати і дарувати радість.
Ми з вами залучені – і часто понад усяку міру – до тисяч різних справ. Даремно присвячуючи себе справам, які не матимуть жодного значення вже через п’ять років, ми зовсім не залишаємо часу на себе. Ми не маємо часу підживлювати себе фізично, емоційно та духовно. І коли ми перестаємо підживлювати себе, той невеликий вогонь, який палає в нашій душі, вогонь запалу і пристрасти, який будить нас уранці і щодня веде назад у світ, починає згасати. І в тому холоді, який прийде, неймовірно важко відчувати радість. Неймовірно важко плекати радість у комусь іншому, тому що ваш внутрішній вогонь згас. Наші душі обертаються в пустелю, випалену та суху.
І якщо ви не здогадалися про це досі, дозвольте мені поділитися цією таємницею з вами: ніхто не буде дбати про вас. Я не кажу це з цинізмом. Я не звалюю провину на чоловіка, коханого, батьків чи дітей. Я просто маю на увазі, що ніхто не зробить за вас ті три речі, які ми розглянемо далі. Ніхто й не може. Саме тому я живу з оцим гаслом: контролюй те, що можеш, а те, що не можеш, залиш Богові. Щодня наше життя залежить від стількох різних факторів; деякі з них підвладні мені, але деякі ні. Ми з вами мусимо визнати свою відповідальність за те, що ми можемо контролювати, а решту довірити Божій волі. Щоб підтримувати свої сили, я вирішила контролювати подальші три аспекти свого життя.