Можемо запитати себе, коли це трапиться? Коли настане цей час? Відповідь може декого здивувати – це відбувається вже! Зараз є цей час! І триває він безперервно від П’ятдесятниці, коли Петро вийшов до зібраних перед Горницею людей і об’явив, що саме сповнилися слова пророка Йоіла. Так, ми живемо в тому часі! Це наша реальність! Бог виливає Свого Духа на кожне тіло, Він уділяє Себе кожному. Пригадую, наскільки сильно зворушило мене те, що я почула під час зустрічі з групою євреїв, які вірять в Ісуса, коли вони давали свідчення своєї віри і говорили, яким чином Бог об’явився їм в Учителеві з Назарету. Ісус приходив до них у снах, у видіннях, і таким чином вони пізнали Його, таким чином переконалися в тому, що Він – правдивий Месія Ізраїля. Цікаво, що саме таким чином, але, з іншого боку, зрозуміло, що Бог сповнює пророцтва, що говорить так, як з давніх давен було відомо Його народові. Звичайно, завдяки спасенній справі Ісуса і ті з нас, які не походять з вибраного народу, можуть мати участь у передбаченій Йоілом реальності. Усі без винятку!
Те, що ми є свідками і учасниками сповнення пророцтва, має допомогти нам усвідомити ще одну річ: надійшли останні часи! Пророк Йоіл каже: «За тих днів». Він не розкриває перед нами конкретної дати, а скеровує думки перших адресатів книги до грядучого кінця. Адже таке формулювання було характерним для апокаліптичного літературного жанру, котрий був пов’язаний з есхатологією. Цей кінець люди розуміли по-різному, але знали, що його буде супроводжувати Божий прихід, і в нього треба було повірити. Так! Ми живемо в ті часи, які слід назвати останніми, а почалися вони в момент справи спасення, яку сповнив Ісус, і будуть доповнені разом з Його приходом у славі. Цього очікує Церква, цього очікує все створіння.
У Йоілому пророцтві про виливання Святого Духа важливим є ще одне. Як і інші фрагменти Святого Письма, це передбачення Божого достатку не може бути вирваним з контексту. Ми повинні поглянути на нього, водночас дивлячись на те, що йому передує і слідує за ним. Ми вже трохи згадували про те, що читаємо після пророцтва про виливання Божого Духа: воно стисло пов’язане з майбутнім остаточним Божим приходом. А що безпосередньо передує опису, який нас цікавить? Заклик до покаяння. Бог показує шлях для отримання дару, яким є Він сам – Святий Дух! Одразу зазначимо, що під покаянням розуміється тут скруха серця перед Богом, а не зовнішні акти, які загалом з ним асоціюються. «І деріть своє серце, а не свою одіж» (Йоіл. 2:13) – кличе пророк. Бог закликає визнати гріх і сказати правду про нього. Коли ми стаємо на шлях покаяння в такому розумінні, то це відкриває нас на прийняття Духа і Його дарів. Чудовою ілюстрацією того, що це не застарілий шлях до наповнення себе Божою Силою, є книжка, яку «підкинув» мені мій приятель. Я тут маю на увазі «Шукачів Бога» Томі Тенні. У ній описаний досвід однієї християнської спільноти, яка, стаючи на шлях покаяння, досвідчила таке виливання Святого Духа, яке перевищило її сподівання. Дух вилився на членів цієї спільноти усією своє щедрістю, пробуджуючи спільноту до життя, сповненого Божої слави, а шлях до цього вів саме через покаяння за гріхи свої, цілої спільноти і усіх християн. Водночас в цій книзі зазначено, що сам імпульс, який спонукав до визнання своїх провин, вже виразно походив від Бога! Ця праця перекладає на сучасну мову те, що записано в Книзі Йоіла, і показує, що дорога, вказана словом Божим тисячі років тому, надалі залишається актуальною! Іноді потрібні сучасні нам приклади, які оживлять нашу віру. Я особисто це пережила саме під впливом згаданої книжки. Бог не залишить обітниць без вказівки на те, як чекати їх сповнення. Але сповнить їх Він сам.