Багато ментальної метушні щодо болю і страждань, на мою думку, відбувається навколо важливого питання причини. Якщо Бог справді відповідальний за це, чи якимсь чином причетний до усіх страждань світу, чому Він тоді так примхливо несправедливий? Невже Він якийсь вселенський Садист, який отримує насолоду від споглядання на те, як ми корчимось, і який жбурляє людські створіння, як недопалок цигарки?
Якщо ви погортаєте Біблію в пошуках відповіді на запитання «Хто це зробив?», то отримаєте дуже заплутану відповідь. Аби проілюструвати це, інколи я роздавав Біблії людям у моїй групі, просячи їх прочитати уривок і прокоментувати те, яку він дає відповідь на питання причини.
- Буття 38:7. Все зрозуміло. Бог відображений як безпосередня причина страждань Ера. Він був «злий в очах Господа, і Господь його вбив».
- Луки 13:10-16. Сатана, чи щонайменше «дух» був прямою причиною немочі цієї жінки, стану, який мучив її цілих вісімнадцять років. Апостол Павло також назвав свій недуг, колючку в його тілі, «посланцем сатани».
- Йова 2:4-7. Йов пропонує поєднання двох причин: Сатана завдає йому болю, але тільки після отримання дозволу від Бога.
- Приповісті 26:27. Цей вірш, типовий для Приповістей, наголошує на природних наслідках дій людини: дотримуйся злого прикладу і одного дня ти страждатимеш через це.
Як я вже пояснював у першому розділі, ця книга виникла через мою дружбу з Клавдією Клекстон і мою стурбованість тією плутаниною порад, які вона отримала від знайомих Християн. Виходячи з наведених вище біблійних уривків, чи можна дивуватися, що люди дають такі незрозумілі поради? Я міг би перерахувати десятки уривків, які пропонують різні пояснення причин тих чи інших страждань, але поки що я ще не знайшов у Біблії жодної підсумкової і загальної теорії причинності.
В Старому Заповіті, зокрема, наведено безліч ситуацій – візьмемо, наприклад, десять кар єгипетських – в яких Бог надприродним чином втручається в історію людства для того, щоб покарати зло. Я вивчив кожен з цих випадків у найдрібніших деталях, і хоча й не можу запропонувати підсумкової узагальнюючої теорії, зате можу запропонувати два свої загальні спостереження.
(1) Багато уривків зі Старого Заповіту застерігають проти болісних наслідків, які можуть настати після конкретних дій. Німецький біблійний вчений Клаус Клох переконливо демонструє, що Псалми, Приповісті і більшість інших книг Старого Заповіту містять застереження про те, що «неправильний вибір веде до болісних наслідків»[1]. Приповісті рясніють таким порадами: «Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує» (19:15). Як зрозуміли це автори, Бог створив людські істоти і людське суспільство, щоб вони функціонували згідно фіксованих принципів. Чесність, вірність і співчуття дають хороші результати; обман, брехня і жадібність приносять зовсім протилежне.
(2) Деякі уривки в Старому Заповіті показують, що Бог спричиняє людські страждання як покарання за хибну поведінку. Пророчі книги рясніють страшними застереженнями про майбутній суд. Але придивіться ближче. Їхнім пророцтвам про загибель як правило передують довгі, недвозначні застереження. Амос, Єремія, Ісая, Авакум, Йосія і Єзекія – всі вони дають детальний і вражаючий перелік гріхів і злодіянь, які провокують покарання.
Майже в кожному випадку пророки таки плекають надію, що Бог стримається від покарання, якщо Ізраїль розкається і навернеться до Бога. Якщо ж він продовжуватиме повставати, то буде знищений. Таким чином, суд очевидно походить від Бога, але він у жодному разі не примхливий і не несправедливий. Старозавітне покарання відбувалось у повній згоді з Божим «завітом», чи домовленістю, з Ізраїлем, і наставало після численних попереджень.
Я згоден, що Старий Заповіт насичений типом мислення «нагорода/покарання» і зображає життя в межах наступного принципу: «Роби добре – будеш нагороджений; роби погано – будеш покараний». Однак я не вірю, що цей принцип у тій самій мірі застосовується сьогодні. У книзі Розчарування в Богові я доводжу, що «правила», якими керувалися «контрактні» стосунки Бога з Ізраїлем, втілювали унікальні відносини, яких ми не можемо і не повинні навіть намагатися перевершити.
Зважте на принципи зі Старого Заповіту у світлі тих запитань, які люди піднімають сьогодні. «Чому я?» – майже інстинктивно запитуємо ми, коли стається трагедія. Клавдія Клекстон ставила це запитання, так само як засмучені друзі і рідні в Юба Сіті, і навіть актриса, яка втратила свого коханця. По трасі їхало дві тисячі автомобілів чому саме мій занесло на мосту? Гірські схили увесь день були заповнені лижниками чому саме я мусив зламати ногу і зіпсувати собі вихідні? Рідкісний різновид раку вражає тільки одну людину з сотні – чому саме мій батько мусив опинитися серед його жертв?
Страждаючі люди картаються такими запитаннями, а біблійні приклади пропонують деякі настанови. Щодо першого загального спостереження, що конкретні дії можуть вести до болісних наслідків, то цей принцип у повній мірі застосовується і сьогодні. Людина, що катається на лижах поза встановленими межами, назустріч лавині і по неочищених схилах, ставить своє життя під загрозу. Людина, яка на великій швидкості мчить по слизькій від дощу трасі, накликає на себе небезпеку злетіти з траси. Людина, що їсть виключно смажену їжу і фаст-фуд, піддає своє здоров’я певному ризику.
Книга Приповістей йде ще далі, аніж ці прості приклади, уточнюючи, що наші дії мають моральну площину, яка впливає на наше здоров’я чи комфорт на цій землі. Наші сучасні варіанти поведінки – паління, нерозбірливий секс, вживання наркотиків, псування навколишнього середовища, обжерливість – мають прямі і болісні наслідки. Вчені визнають, що зв’язок існує, і широко це пропагують. Принципи, притаманні творінню, однаково стосуються як Християн, так і нехристиян. Актуарна, страхова статистика демонструє, що цей факт знаходиться поза всілякими суперечками: Юта, притулок мормонів, де свідомо ставляться до свого стану здоров’я, має найнижчий рівень серцевих захворювань, тоді як її сусідка Невада, осередок розгульного життя, б’є найвищі покази з цієї хвороби.
А як щодо другого принципу, що інколи Бог втручається безпосередньо, аби покарати народ за хибну поведінку? Мене просто вразило, наскільки загально і нерозважно Християни застосовують цей принцип сьогодні. Вони відвідують лікарняні палати, несучи в подарунок почуття вини («Та ти напевно щось зробив, аби таке заслужити») і звинувачення («Ти напевно недостатньо молився»).
Але існує величезна відмінність між стражданнями, які переносить більшість з нас – наприклад, травма під час лижні, рідкісна форма раку, автобусна аварія – і стражданнями як покарання, описаними в Старому Заповіті. Тут покарання йде слідом за неодноразовими застереженнями щодо певної поведінки. Фактично, щоб бути ефективним, покарання вимагає конкретної прив’язки до поведінки. Подумайте про батька, який карає своє мале дитя. Було б небагато користі, якби батько підкрадався до дитини протягом дня і лупив її без жодних пояснень. Така тактика виховала б невротичну, а не слухняну дитину.
Народ ізраїльський знав, чому його було покарано; пророки застерігали їх, вдаючись до незаперечних деталей. Єгипетський фараон знав, чому на їхню землю було послано десять кар: Бог попереджав їх, кажучи чому, і описував, що зміна їхнього серця може цьому запобігти. Біблійні приклади страждань як покарання, як виявляється, вписуються в певний шаблон. Біль приходить після численних попереджень, і ніхто потім не сидить і не питає: «Чому?» Вони дуже добре знають, чому страждають.
Чи нагадує цей шаблон те, що трапляється з більшістю з нас сьогодні? Чи отримуємо ми безпосереднє послання від Бога, що застерігає нас від грядущої катастрофи? Чи людські страждання настають, маючи при собі супровід чітких пояснень від Бога? Якщо ні, тоді я повинен запитати – невже біль, який відчуває більшість з нас – рак, нещасні випадки на дорогах – справді є покараннями від Бога? Якщо страждання справді приходять як покарання, тоді ми дійсно отримуємо дуже заплутану інформацію, бо випадки захворювань і болю здаються дуже безладними, хаотичними, не пов’язаними з жодним зразком доброчесності чи зла.
Чесно кажу чи, я переконаний, що поки Бог достеменно не відкриє нам протилежного, нам краще звернутися до інших біблійних прикладів. А Біблія містить кілька історій про людей, які страждали, але однозначно не несли покарання від Бога.
[1] Клаус Клох. Чи є в Старому Заповіті вчення про відплату?// З книги Джеймс Л. Креншоу. Теодицея в Старому Заповіті. Філадельфія: Фортресс Пресс, 1983.