Іван (Господній дар, Господня ласка, Бог змилосердився, Єгова милостивий):
- Апостол і евангелист; син рибалки Зеведея й Саломії, сестри Діви Марії, рідний брат Якова, житель Вифсаїди (Мр. 1:19; 15:40; Мт. 27:56; 20:20). Улюблений учень Ісуса Христа; належав до найтіснішого кола-групи Христових учнів (Петро, Яків і Іван; Мр. 5:37; Мт. 17:1); учасник і самовидець воскресіння дочки старшого синагоги Яіра, Господнього переображення, гефсиманської молитви-агонії, судової розправи й розп’яття Господа Ісуса Христа (Мр. 5:37; Лк. 8:51; Мт. 17:1; Мр. 9:2; Лк. 9:28; Мт. 26:37; Мр. 14:33; Ів. 18:12-40; 19:17-30). Хоч Іван був апостолом “любови”, проте він знав також “святий гнів” (Мр. 9: 38; Лк. 9:54).
Благовістив Євангелію в Єрусалимі. Після зіслання Святого Духа й переслідування віруючих християн в Єрусалимі, перейшов до Малої Азії й замешкав в Ефесі, де написав свої Євангелію й Послання. Наприкінці царювання імператора Доміціяна був засланий за віру в Христа та проповідь Євангелії на острів Патмос. Там написав пророцьку Книгу Об’явлення. Жив найдовше з усіх апостолів, проживши на цій землі майже 100 років.
- Батько апостола Петра. Син Йони або Бар-Йона – це за оригінальною грецькою мовою тільки варіянт “Іван”. (Мт. 16:17).
- Гебрейське ім’я евангелиста Марка, сина Марії, двоюрідного брата Варнави; мешканець Єрусалиму. Див. – Марко”. (Дії Ап. 12:12,25; 13:5,13; 15:37).
- Член синедріону, з первосвященицького роду, який разом із первосвящениками: Анною й Кайяфою та іншими допитували апостолів Петра та Івана під час їхнього ув’язнення в Єрусалимі (Дії Ап. 4:6).
Іван Хреститель походив із священицького роду, син священика Захарія та Єлисавети; вже з самого народження був призначений на служіння Богові, як назарей (Лк. 1:15). Він був останнім старозаповітним пророком і передвісником Месії, Господа Ісуса Христа. Перебуваючи насамоті в малозаселенім районі біля Мертвого моря, він таким чином приготовився на те служіння, що на нього його покликав Господь. Його одежа була з верблюжого волосу, він мав на своїх стегнах ремінний пояс та їв сарану й польовий мед (Мт. 3:4). Його надприродне народження, його аскетичне життя, глибоке благовістя про покаяння й загальне очікування, що невдовзі хтось великий появиться, – притягали до нього силу-силенну народу з усіх боків (Мт. 3:5), а навіть Сам Ісус Христос прийшов до нього охреститись.
З випадкових заміток ми знаємо, що Іван Хреститель і його учні продовжували хрестити людей навіть і тоді, коли Ісус Христос виступив на публічне служіння (Ів. 3:23; 4:1; Дії Ап. 19:3). Іван Хреститель навчав своїх учнів морально-етичних і релігійних повинностей, як, наприклад: постити (Мт. 9:14; Лк. 5:33), молитися (Лк. 11:1). Незабаром після визнання Ісуса Христа Месією, Іван Хреститель перестав всеприлюдно діяти. Ірод Антипа ув’язнив його в підземній тюрмі в замку-фортеці Нахер, що був розташований на границі Арабії, та звелів обезголовити його (Лк. 3:19), бо ніщо інше, а тільки смерть Івана Хрестителя могла задовільнити почуття образи Іродіяди в наслідок проповіді покаяння Івана Хрестителя (Мт. 14:1-12).
Іван Хреститель проповідував в дусі й силі пророка Іллі. За ствердженням Ісуса Христа, він був найбільшим між народженими від старозаповітних жінок (Мт. 11:11).
Іванна (Йоанан, Йоанна): (Божа ласка, Божий дар, Бог милостивий, Бог змилосердився, мила Богові):
- Рисаїв син, предок Ісуса Христа (Лк. 3:27).
- Дружина Худзи, доморядника Ірода Антипи, тетрарха Галилеї; віддана учениця Ісуса Христа; вона служила Йому своїм маєтком; по розп’ятті намагалася намастити Його тіло пахощами (Лк. 8:3; 24:10).
Івцан (олов’яний; за іншим джерелом – славетний, відомий, знаменитий): Суддя, судив і управляв Ізраїлем 7 років; у нього було 30 синів і 30 дочок (Суддів 12:8-10).
Іддо, Їддо, Єді (своєчасний, вчасний; за іншим джерелом – чудовий, привабливий, милий, гарний):
- Ахінадавів батько (1 Царів 4:14).
- Левит, нащадок Ґершома (1 Хронік 6:6).
- Син Захарія, зверхник-начальник половіни племени Манасії (1 Хронік 27:21).
- Прозорливець, пророк; його видіння проти Єровоама містять деякі дії царя Соломона (2 Хронік 9:29). Він написав літопис-хроніку, що охоплює життя й царювання Авійї (2 Хронік 13:22).
- Дід пророка Захарії (Захарії 1:1).
- Голова тих поворотців, які зібралися в місцевості Касіф’я в часі другої експедиції ізраїльтян із Вавилону. Він належав до Нетинеїв, цебто до храмових підданців (Езри 8:17,20).
Ізмаїл (Бог чує, почуте прохання):
- Авраамів син від Аґари, єгипетської невільниці, що була служницею-покоївкою Сарри. Він народився в Мамрі, в ханаанській землі, як первородний син Авраама, який мав тоді 86 років (1 Мойс. 16:15,16). Ізмаїл був обрізаний у віці 13 років (1 Мойс. 17:25). Тому, що був конфлікт між Ізмаїлом та Ісааком, Авраам на домагання Сарри вигнав із дому Аґару та Ізмаїла, що мав тоді 14 років. Мати з сином заблудила в пустині, Беер-Шеві. Бог чудово допоміг їм. Аґара та Ізмаїл поселилися в пустині Паран. Ізмаїл виріс й Агара взяла йому жінку з єгипетського краю (1 Мойс. 21:20,21). Від неї Ізмаїл мав 12 синів і одну дочку (1 Мойс. 25:12-18). Він був присутній із Ісааком на похороні Авраама. Ізмаїл помер у віці 137 років. Нащадки Ізмаїла стали ядром кочових бедуїнських племен, що з бігом часу зформували арабський нарід. Нащадки Ізмаїла називаються ізмаїльтяни (1 Мойс. 37:25, 27,28; Книга Суддів 8:24; Псальма 82:7). Вони поселилися від “Хавіли аж до Шуру”, цебто на півночі й заході Арабського півострова (1 Мойс. 25:17,18). Нащадки Ізмаїла та Ісаака й досі ворогують між собою.
- Ацелів син, нащадок Саула (1 Хронік 8:38; 9:44).
- Батько Завадії, з Юдиного племени (2 Хронік 19:11).
- Єгохананів син; один із сотників, що допомагав Єгояді привернути царський трон для Йоаша, законного царя з династії Давида (2 Хронік 23:1).
- Пошхурів син, священик, взяв за жінку чужинку. Езра спонукав його покинути чужинецьку жінку (Езри 10:22).
- Нетаніїн син, походив із царського насіння Юдиного племени; збройно повстав проти халдейського намісника Ґедалії в Міцпі, вбив його, а також тих євреїв і халдеїв, які були з ним. Опісля втік із військовими людьми до “Аммонових синів” (2 Царів 25:25; Єремії 40:7-16; 41:1-15).
Ізраїль (боров Бога, богоборець; князь, що перемагає Бога, Божий вояк, Божий герой):
- Ім’я, дане Якову анголом, із яким він боровся в Пенуїлі, біля броду Яббок (1 Мойс. 32:28,29). Коли Яків вернувся з Месопотамії, Бог у Бет-Елу удруге дав йому ім’я “Ізраїль”.
- Назва “Ізраїль” часто вживається в Біблії, як збірне, спільне найменування, для позначення всього ізраїльського народу, що зформувався з 12 племен, нащадків 12 синів патріярха Якова. Так, наприклад, ми читаємо в 1 Мойс. 34:7, що Сихем зробив ганьбу всьому Ізраїлеві. У 2 Мойс. Господь сказав: “Іди, збери Ізраїлевих старших”. (1 Мойс. 33:20; 45:27,28; 48:2; Осії 12:12 і наст.).
- Після поділу Ізраїля на дві частини близько 931 р. до Хр., Північне Царство почало називатися Ізраїльським Царством або Ізраїлем, а Південне Царство адоптувало собі назву Юдейське Царство або Юдея (1 Самуїл. 11:8; 2 Самуїл. 20:1; 1 Царів 11:31-39; 12:16,24; 14:18).
Іккеш (перекручений, зіпсований, неправдивий, фальшивий, вередливий, упертий): Батько Іри, текоякин (2 Самуїл. 23:26; 1 Хронік 11:28; 27:9). “Іквеш” – це недогляд перевірочної комісії.