Іру (нагляд, догляд, пильнувати): Калевів син (1 Хронік 4:15).
Ісаак (сміх, він буде сміятися): Син Авраама й Сарри, народився в Ґерарі, недалеко Беер-Шеви.
Ім’я “Ісаак” завжди нагадувало Авраамові й Саррі їхній недовірливий сміх, з яким вони зустрінули Божу обітницю щодо народження сина в їхньому похилому віці. Очевидно, така реакція на Божі обітниці здебільшого притаманна всім людям. Авраам сміявся з думки, що Сарра в похилому віці зможе породити дитину; навпаки, Саррин сміх мав тривалий характер. Вона засміялась у своїм серці, нутрі, почувши пророкування, що в неї народиться син, а коли народився хлопчик, вона сказала: “Сміх учинив мені Бог, – кожен, хто почує, буде сміятися з мене” (1 Мойс. 21:6-8). Отже, коли 90-річна Сарра вродила сина, його й назвали “вона сміється”. Авраам мав тоді 100 років. (1 Мойс. 17:17; 18:9-15).
У своїм дитинстві Ісаак був об’єктом заздрости Ізмаїла, а в своїм юнацтві він став об’єктом жертви, яку мав намір принести Авраам Господеві, як вияв своєї віри. Ісаак повністю підпорядкувався патріярхальному авторитетові свого батька й не боронився, показавши таким чином свій покірливий характер та скромну й соромливу вдачу. Те, що було найдорожчим для Авраама, він готовий був віддати Богові, з надією, що Всевишній має силу воскресити його улюбленого сина Ісаака (Євр. 11:17-20). У готовості цілопалення Ісаака Авраам виявив назовні те, що було в його серці: віру, надію та любов до Бога.
Коли Ісаак мав 40 років, він одружився з Ревекою, дочкою Бетуїла, сестрою Лавана та внучкою Нахора й Мілки (1 Мойс. 22:23; 24:24,30). 20 років вони не мали дітей. Коли Ісаакові було 60 років, Ревека породила Ісава та Якова (1 Мойс. 24; 25:20-28).
Голод спонукав Ісаака залишити Ханаан і поселитися в Ґерарі. Він мав намір іти до Єгипту, але Бог явився йому, звелів не подорожувати до Єгипту, пригадав йому заповіта з його батьком Авраамом і тепер Бог відновив того заповіта з Ісааком (1 Мойс. 26:1-6). Филистимський цар Авімелех слушно докорив Ісаакові за його неправду. Ревека була вродлива. Ісаак боявся, щоб задля неї филистимляни не вбили його, а тому говорив, що вона його сестра, і таким чином попав у трагічне, майже безвихідне становище. І тільки Божа ласка врятувала чистість його подружнього життя (1 Мойс. 26:6-11). У Ґерарі Ісаак збагатів, хоч і зазнав там багато горя і скорбот від филистимлян.
З Ґерару він вернувся до Беер-Шеви, збудував там жертівника Господеві та уклав умову з филистимським царем Авімелелом (1 Мойс. 26:24-33). Коли Ісаакові й Ревеці народились сини, то їхній дім поділився. Ісав став улюбленцем Ісаака, а Яків – Ревеки. Це досягнуло свого апогею, найвищого пункту в ділянці патріярхального благословення та спадщини. Ревеці поталанило переконати Ісаака вислати Якова до Месопотамії, щоб там він знайшов собі дружину з рідного народу, але її правдива причина була відокремити Якова від гніву й пімсти Ісава (1 Мойс. 27:46; 28:5).
Ісаак помер у Хевроні у віці 180 років. На похороні батька був Ісав і Яків (1 Мойс. 35:27-29). У Новому Заповіті Ісаак згадується як дитина обітниці й муж віри (Галатів 4:22, 23,28-31; Євр. 11:9,17,19,20; Якова 2:21). Ісаак – це символ покори й добровільної жертви Ісуса Христа на Голгофі за гріхи світу.
Ісав, Езав (волосистий, волосяний, волохатий; інакше кажучи, від зовнішнього вигляду Ісава під час його народження походить його ім’я): Син Ісаака й Ревеки, рідний брат Якова, згодом став вправним мисливцем. Ісаак дуже любив Ісава й, натурально, вважав його за свого майбутнього спадкоємця; навпаки, Ревека любила більше Якова (1 Мойс. 25:28). Яків із питомою йому прихованою хитрістю при співдії Ревеки позбавив Ісава права первородства й батьківського благословення. Під час полювання вганяючись за дичиною, Ісав дуже зголоднів й на домагання Якова легковажно продав йому своє право первородства за червоне вариво сочевиці. Від червонявого кольору сочевиці Ісав одержав тепер друге ім’я “Едом”, що означає червоний (1 Мойс. 25:29-34). Хоч, правда, це ганебно вимагати від рідного брата чи сестри заплати за обід. Невдовзі Ісав зрозумів свою втрату й у серці своїм постановив убити Якова, але його мстивий намір був розбитий втечею Якова до арамейського Падану в Месопотамії, де вже не міг досягти його гнів брата.
Ісав одружився з чужинками-ханаанеянками, що стали гіркотою для Ісаака й Ревеки (1 Мойс. 26:34,35). Одна його дружина походила з рідного народу (1 Мойс. 28.8,9). По 20-річній розлуці Яків багатий і сильний вернувся з Падан-Араму, з Месопотамії, на батьківщину та примирився з Ісавом (1 Мойс. 33:4). Ісав разом із своїм братом Яковом поховали свого батька Ісаака (1 Мойс. 35:9), а більше поміж ними не було жодної спільности (1 Мойс. 25:22-34; Осії 12:3,4). Яків жив у Ханаані, а Ісав поселився в землі Сеїр (1 Мойс. 35:29) і став родоначальником едомського народу (1 Мойс. 36:8,9). Див. “Едом”.
Ісая (Боже спасіння, Божа допомога, блаженство Єгови)
1. Ісая – це передовий і великий пророк. Він народився близько 765 року до Хр. в Єрусалимі й у цім місті жив аж до смерти. За гебрейським переказом, його батько Амос був рідним братом царя Амазії. Був покликаний на пророка 738 р до Хр. (Ісаї 6:1-13) і пророкував у роках 740-680 до Хр. за панування 4 юдейських царів Узії, Йотама, Ахаза й Єзекії, не покидав ніколи Єрусалиму. Був жонатий, мав двох синів (Ісаї 7:3; 8:3,18). У раннім своїм пророцькім служінні мав велику опозицію, однак під час кризи нарід і провідники прислуховувалися до його голосу. За гебрейським переказом, Ісая прийняв смерть мученика. Пророк мав своє сховище в дуплі кедрового дерева неподалік Єрусалиму. Там його схопили з наказу лукавого царя Манасії й живим пилою перерізали надвоє (Євр. 11:37).
Ісая написав Книгу Пророка Ісаї, яку теологи називають “Малою Біблією”, бо вона містить у собі 66 розділів, що відповідає числу 66 Біблійних Книг. Перша частина Книги Пророка Ісаї – 39 розділів, – що відповідає 39 Старозаповітним Книгам, має відмінний зміст від позосталих 27 розділів, що відповідають 27 Новозаповітним Книгам. Перша частина Книги Ісаї (розділи 1-37) наголошують головно кару, суд, сумну долю Ізраїля й Юдеї, в той час як друга частила (розділи 40-66) говорять про потіху, підбадьорення й надію повороту з неволі на рідну землю й відбудову Єрусалиму.
Під час пророкування Ісаї Самарія була спустошена й Північне Царство Ізраїля стало 722 року до Хр. ассирійською провінцією. Молода Асирійська Імперія підбивала країну за країною й у своєму нестримному поході армія Синхеріва підійшла під самі мури Єрусалиму. У тих часах найбільшими політичними потугами були Асирія й Єгипет. Ісая, як пророк і державний муж, за таких невідрадних обставин утішав своїх земляків і конкретно радив царям, щоб вони в боротьбі з асирійцями не вдавалися по військову допомогу до Єгипту, цебто не укладали з ним союзу, але покладалися тільки на Бога й поправили свої дороги перед Ним. Ісая у своїй Книзі зображає Бога, як засмученого Отця, Який кличе всю природу на свідка Його уболіванням. Євреї свідомо відступили від Бога. Їхній гріх – це впертість і бунтівливий дух супроти Господа. Вони були невдячні й забули за всі Божі ласки й добродійства, виявлені Їм у минулих часах. Господь стверджує тут через пророка, що навіть німа худоба знає свого господаря й виявляє йому вдячність, а Ізраїль не любить Його. Бог устами пророка Ісаї кликав Юдею до покаяння. Кара так довго не опадала на них, поки Господь не вичерпав усіх можливих засобів, щоб відвернути їх від гріховних доріг, що вкінці через їхню упертість спричинили їм руїну. Їхнє відступство від Бога було причиною того, що чорна хмара нависла над країною. Вони відкинули Бога, не послухали пророка й тому попали в неволю.
Пророка Ісаю називають ще великим євангельським проповідником спасіння. Він провістив прихід Месії, народження Ісуса Христа (Ісаї 7:14; 9:6), Його божественність (Ісаї 9:6-7), Його служіння (Ісаї 9:1-2; 42:1-7; 61:1-2), Його смерть (Ісаї 52:1 – 53:12), Його тисячолітнє царство (Ісаї, розділи: 2; 11; 65). Ніхто із старозаповітних пророків не провістив так ясно пляну спасіння в Ісусі Христі, як Ісая. Ніяка Старозаповітна Книга так яскраво й виразно не зображає спасіння ласкою, як Книга Пророка Ісаї.
- Єшая – це варіянт “Ісаї”. Син Хапанії, нащадок Давида (1 Хронік 3:21).
- Син співака Єдутуна (І Хронік 25:3, 15).
- Левит, нащадок Мойсея (1 Хронік 26:25),
- батько Ітіїла, веніяминівець, вернувся з Вавилону на батьківщину й осівся в Єрусалимі (Неем. 11:7).