Ім’я “Ісус” – це грецька форма гебрейського імени “Йошуа”, що означає “Єгова спасає”, “Єгова – це спасіння”, “Спаситель”. Христос знову – це грецький переклад гебрейського слова “Месія”, що означає “Помазанець”. Сучасники Ісуса Христа звичайно кликали Його “Ісус”, а також так називали Його євангелисти в Євангеліях, в той час як у Посланнях переважає ім’я “Христос” або “Ісус Христос”.
Ісус Христос – це найвища й центральна Особистість у Святому Письмі, навкола Якої все зосереджується. Хоч жодна подія й ніякий факт із Його життя в Святому Письмі не були датовані за прийнятою тоді системою літочислення від року заснування міста Риму, проте в Новому Заповіті знаходимо ряд відомих із історії осіб, що дає нам змогу визначити деякі дати з життя й діяльности Ісуса Христа на землі.
Пророки провістили наперед народження Господа Ісуса Христа й як виповнився час, Бог послав Свого Сина, що родився від жінки та став під законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли (Галатів 4:4-5). Ісус Христос народився у Вифлеємі, Юдеї, в одному з караван-сараїв, цебто в заїзді з двором при шляху поблизу Вифлеему, де на Сході звичайно зупинялися валки верблюдів та інших тварин, цілі каравани, підводи й мандрівники для ночівлі й відпочинку, чи не 746 року від заснування Риму, цебто 8 років перед початком нової ери, нового літочислення, ще за життя Ірода Великого, який помер 750 року від заснування Риму, цебто 4 роки перед новою ерою.
Як постав цей парадоксальний стан літочислення? Коли народився Ісус Христос, то час рахувався в Римській Імперії від року заснування міста Риму. Згодом християнство стало всесвітньою релігією й імператор Юстініян (483-565) доручив монахові Діонисієві укласти християнський календар, розпочинаючи літочислення від року народження Ісуса Христа. Таким чином у 6 сторіччі по Христі християнське літочислення замістило римський календар від року заснування Риму, і так минали довгі роки. Але збігом часу виявилося, що Діонисій зробив помилку, подавши народження Ісуса Христа у 754 році від заснування Риму, а мав бути приблизно 746 рік, бо Христос народився за життя Ірода Великого, який помер 750 р. Отже, беручи на увагу вбивство дітей від двох років і менше (Мт. 2:16) та перепис населення за Квірінія (Лк. 2:2) треба вважати, що Ісус Христос народився 746 року від року заснування Риму, цебто 8 років перед новою ерою, перед новим літочисленням.
Христос виховувався та провів Свою юність у Назареті. Іван Хреститель охрестив Його в Йордані у і 5-му році панування кесаря Тиверія, цебто 29 р. по Хр. (Лк. 3:1). Свою всеприлюдну працю Він розпочав після хрещення, мавши 30 років (Лк. 3:23). Це був звичайний законний час, коли вчителі могли розпочинати їхню педагогічну кар‘єру. Його публічна діяльність тривала понад 3 роки, бо апостол Іван у своїй Євангелії згадує про 4 чергові урочистості Пасхи (Ів. 2:13,23; 5:1; 6:4 і 13:1), що тривало не менше 3 років.
Навчаючи людей, Ісус Христос промовляв до них виразними короткими стислими реченнями у формі афоризмів, приповістей, притч і діялогів, що були тоді популярним у семітській літературі (Мр. 2:17; 10:25; 11:22; 10:17-22) і таким чином з’ясовував складні проблеми життя, вияснював догматичні й моральні питання та давав відповіді на провокаційні запити. Головним змістом Його промов і науки були Боже Царство, Небесне Царство й Церква. Проповідуване Ним Царство й Церква мають вселенський характер й передумовою приналежности до них є віра Ісуса Христа, як особистого Спасителя й Господа (Мт. 10:32; 16:17-19, Мр. 10:15; 16:15,16; Лк. 12:8; Ів. 9:35).
Христос помер у п’ятницю, 7-го квітня 30 року по Хр. (Мт. 27:62; Мр. 15:42; Лк. 23:54; Ів. 19:31). Третього дня Він воскрес із мертвих і вознісся на небо. Своєю смертю на Голгофі Він переміг смерть, щоб усі віруючі в Нього більше не боялися вмирати, одержавши прощення гріхів і примирення з Богом через Його відкупну жертву.
У Святому Письмі Ісус Христос називається Господь, Людський Син, Божий Син, Божий Агнець, Христос-Месія, Син Марії й теслі, Великий Первосвященик, Цар Ізраїля, Суддя живих і мертвих, Спаситель світу, Заступник, Визвольник, Еммануїл, Учитель, Наставник, Цар Юдейський, Дивний, Порадник, Князь миру, Альфа й Омега тощо (Мт. 1:16,23; 2:4; 8:20,29; 9:6; 11:19; 13:55; 14:33; 16:16; 22:44; 23:8,10; 27:11; Мр. 6:3; 8:29; 14:61; 15:32; Лк. 20:42; Ів. 1:29; 4:42; Дії Ап. 2:34; 5:31; 10:42; Рим. 11:26; 2 Тим. 4:8; Євр. 2:17; 4:14; 6:20; 7:15; 10:21; 1Ів. 2:1; Об’явлення 1:8; 14:14; 22:13; Ісаї 7:14; 9:5; 53:7).