Нефеґ, Нафеґ (паросток, пагін):
- Їцгарів син (2 Мойс. 6:21).
- Давидів син, народився в Єрусалимі (2 Самуїл. 5:15; 1 Хронік 3:7; 14:6).
Нефталим (боротьба, велика боротьба, Божа боротьба, борець): Син Якова від Білги, Рахілиної служниці. Яків у своїм благословенні схарактеризував його, як “вільна ланя, він прекрасні слова кидає”. (1 Мойс. 30:8; 49:21; 4 Мойс. 1:43; 2:29,30; 26:48-50).
Нехо (кривий на ногу, кульгавий, спаралізований на ногу; за іншим джерелом – здобичник, переможець, звитяжець): Єгипетський фараон-цар 26 династії, царював 16 років, вславився торгівлею й загарбницькими походами. Армія фараона Нехо, йдучи війною на Асирію, несподівано зустрінула юдейського царя Йосію. Нехо переконував його, що не йде походом проти нього. Та Йосія не послухав його й у битві під Меґіддо був смертельно ранений і невдовзі помер. Замість нього фараон настановив його сина Ел’якима, як маріонеткового царя над Юдеєю, змінивши йому ім’я на Єгояким. Згодом у запеклих боях із вавилонським царем Навуходоносором, армія фараона Нехо була розбита над річкою Ефратом у Каркеміші й відтоді Нехо занехав свої загарбницькі напади. (2 Царів 23:29-37; 2 Хронік 35:20-24; 36:4).
Нехум (розрада, утіха, комфорт): Один із поверненців із Вавилону на батьківщину з першою експедицією під проводом Зоровавеля (Неем. 7:7).
Нехушта (мідь, латунь, сплав міді з цинком): Дочка Елнатана з Єрусалиму, жінка юдейського царя Єгоякима, мати царя Єгояхіна (2 Царів 24:8).
Неціях, Незіх (видатний, славний, відомий, знаменитий): Предок храмових підданців Нетинеян, які повернулися з Вавилону на батьківщину, разом із Зоровавелем (Езри 2:54; Неем. 7:56).
Никанор (той, хто бачить перемогу; переможний, переможець): Один із перших 7 дияконів Апостольської Церкви (Дії Ап. 6:5). За переданням, закатований євреями того самого дня, що й Степан.
Никодим (переможець народів; за іншим джерелом – невинна кров, невинний у кровопролитті): Визначний фарисей, шанований гебрейський князь-начальник, член Синедріону, видатний рабин-учитель Закону, прийшов до Великого Учителя Ісуса Христа вночі, щоб довідатися про Його науку. У Никодимовій шляхетній відвертості та простій любові до правди ми бачимо людський страх, вагання та клясове побоювання, щоб не дати приводу до пересудів злих язиків і не стати жертвою поговорів і пліток. Христос вказав йому на необхідність духовного народження й віри в Його відкупну жертву на хресті (Ів. 3:1-21). Никодим повернув у ніщо наміри первосвящеників і книжників насильно схопити й ув’язнити Христа, домагаючись на засіданні синедріону справедливого судочинства й попереднього всебічного вислухання обвинуваченого (Ів. 7:14-52). Згодом Никодим став явним послідовником Господа Ісуса Христа. Він разом із Ариматейським Йосипом зняв тіло Христа з хреста, набальзамував його й похоронив у новім гробі, що в ньому ніколи ніхто не лежав (Ів. 19:38-42). За переданням, євреї виключили Никодима з синедріону й заборонили йому жити в Єрусалимі. Він інтимно дружив із великим ученим свого часу Гамаліїлом, мав пристановище в його домі й був похований біля домовини першомученика Степана.
Німрод (повстанець, бунтар, заколотник, підбурювач, крамальник, ворохобник): Син Куша, внук Хама; був не тільки дужим мисливцем, але й великим завойовником; заснував імперію в землі Шінеар, цебто у Вавилонії з головними містами Вавилон, Ерех, Аккад й Калне; згодом поширив свою імперію на північ від ріки Тіґру на Асирію й побудував там другу групу міст: Ніневію, Реховот-Ір і Калах. Правдоподібно, за його володіння почали будувати вавилонську вежу. (1 Мойс. 10:8-12).
Німші, Намессі (витягнений, врятований, звільнений): Син Йосафата, дід Єгу (1 Царів 19:16; 2 Царів 9:2,14,20; 2 Хронік 22:7).
Нірей (лямпа): Римський християнин, якого з його сестрою привітав апостол Павло в своїм Посланні (Рим. 16:15).
Ноадія (Бог збирає, Бог згромаджує, Бог скликає на збори; з ким Бог зустрічається):
- Біннуїв син, левит, важив із іншими золотий і срібний храмовий посуд, повернений із Вавилону до Єрусалиму (Езри 8:33).
- Фальшива пророчиця, що приєдналася до Товійї та Санваллата в залякуванні Неемії (Неем. 6:14).
Новах (гавкання): Манасіїн нащадок, боєць у поході на Ханаан, здобув місто Кенат і залежні від нього міста та перейменував місто Кенат на Новах (4 Мойс. 32:42; Суддів 8:11).
Ноґаг (ясний, світлий, яскравий, блискучий): Один із 13 синів Давида, народився в Єрусалимі (1 Хронік 3:7; 14:6).
Ноема – див. “Наама”.
Ной (спокій, мир, тиша; за іншим джерелом – полегшення, допомога, пільга, потішення): Син Ламеха; останній в ряді 10 допотопних патріярхів, але перший післяпотопний патріярх нового людства й Божої віри (1 Мойс. 5:28-32). У віці 500 й більше років породив Сима, Хама та Яфета.
Суспільство за Ноєвих днів грішило та спроневірилося Богові. Люди стали уперті в своїм беззаконні, пожадливостях і гріховних звичках. Увесь нахил їхнього серця було тільки зло повсякденно (1 Мойс. 6:5). Сумний і безнадійно непоправний стан зіпсутого світу спонукав Бога покарати людство потопом. Про Ноя в тій добі загального відступництва від Бога Святе Письмо говорить, що він був праведний муж, бездоганний і невинний у своїх поколіннях, ходив із Богом і проповідував святу правду (1 Мойс. 6:8-9; 2 Петра 2:5). Бог уклав заповіта з Ноем, звелів йому збудувати ковчега та взяти собі до нього дружину, 3 синів із їхніми жінками, по семеро з усякої чистої худоби: самця й самицю й по двоє: самця й самицю з нечистої худоби, щоб таким чином зберегти живим їхнє насіння на поверхні землі за їхніми родами (1 Мойс. 6:13-22).
Слово “ковчег”, по-гебрейському “тебах”, зустрічаємо в Біблії тільки в 1 Мойс. та в 2 Мойс. 2:3,5. Правдоподібно воно походить від єгипетського кореня “тба”, що означає “скринька”, та з “тпт”, що означає човен. Бог звелів Ноєві збудувати ковчега з дерева ґофер (в роді кипарису), що дуже надавалось на цю ціль своєю легкістю, міцністю й довготривалістю, осмолити його смолою (гірською смолою, асфальтом), поробити перегородки або відділення для вигоди різних тварин і їхнього прокормлення з поверхами: долішніми, другорядними та третьорядними. Розмір ковчега: 140 метрів завдовжки, 23 метри завширшки і 13,5 метра його височина. Корабель не мав щоглів, вітрил і стерна-керми. Він мав вигляд нефоремного плаваючого дому з отвором угорі на 1/2 метра та входом із боку його. (1 Мойс. 6:14-16).
Ной мав 600 років, коли почався потоп, що тривав 190 день, цебто 40 день ішов дощ (1 Мойс. 7:12), а 150 день збільшувалась і прибувала вода з джерел безодні й небесних розтворів (1 Мойс. 7:24). Ной був у ковчезі, що зупинився на Араратських горах у Вірменії, 1 рік, 1 місяць і 20 днів. Вийшовши з нього, він передусім збудував жертівника та приніс на ньому Господеві жертву цілопалення. Бог послав веселку, як знак заповіту між Ним і людством, що вже не буде більше карати людей потопом. (1 Мойс. 8:1-22).
Ной жив по потопі 350 років і помер у віці 950 років (1 Мойс. 9:28,29).
Ноомі, Наомі, Ноемі, Наемі (приємна, весела, моя насолода, моє захоплення): Жінка ефратянина Елімелеха, мати двох синів: Махлона й Кілйона, свекруха Рути й Орпи; жила за доби суддів в Ізраїлі. Під час голоду в Юдеї вона з чоловіком і синами пішла до Моавського краю. Там помер її чоловік і одружені з моавітянками її сини. Вдова, після понад 10-річного побуту на чужині, вернулася з овдовілою невісткою Рутою на батьківщину Моавітянка Рута в Юдеї вдруге одружилася з Боазом і, як чужинка, ввійшла в родовід Ісуса Христа, породивши Оведа, Давидового діда (Книга Рути).