«Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15).
Після молитви у Святому Дусі та перебування у Своїй людській природі наодинці зі Своїм Отцем протягом 40 днів у пустелі першими словами, сказаними Ісусом Христом на людях, були слова об’явлення Івана Христителя. Предтеча готував дорогу, проповідуючи покаяння. Ісус почав там, де закінчив Іван Христитель, вводячи покаяння в глибшу реальність. Він каже: «Покайтеся, і віруйте в Євангелію». Наші життя не полягають лише в тому, щоб ми відверталися від зла, а й у тому, щоб ми поверталися до Бога. Наші життя полягають у тому, щоб прийняти подорож до майбутнього та відпустити минуле. Ми повинні стати новими чоловіками.
Ісус вчить нас, як стати чоловіками через покаяння. Проблема в тому, що ніхто не любить покаяння. Більшість людей сьогодні приходить до Ісуса Христа на власних умовах: «Що Ти сьогодні зробиш для мене?» або «Якщо Ти не даси мені того, що я хочу, я розлючусь і піду». Ісус каже нам, що ми повинні змінити наші думки, наше ставлення, те, як ми живемо. Покаяння походить від слова «metanoia», яке означає «повертатися». Якщо ми істинно хочемо стати учнями Христа, істинно стати чоловіками, ми повинні припинити тікати від присутності гріхів у нашому житті. Ми повинні почати долати їх.
У розмовах перед Сповіддю деякі люди дуже часто починають із виправдань за свої гріхи. «О, отче, я такий, тому що в мене була погана сім’я або тому, що я слабкий». Усі ці речі є правдою, але не зовсім суттєві. Якщо хтось завдає вам болю, ви хочете, щоб він це припинив і пошкодував про це, – так само відбувається і з Богом! Ми шукаємо виправдань для нашої гріховності, замість того, щоб бути чоловіками і відповідати за свої гріхи.
Отож давайте зараз розглянемо, що таке гріх. Перед тим, як ми можемо покаятись у гріху, нам необхідно спочатку визнати його. Отож ми починаємо спочатку – з Книги Буття. У Книзі Буття 3:1 говориться: «Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив».
Ким був змій? Змій був дияволом (сатаною чи Люцифером). Ім’я Люцифер означає «світлоносець». Він був ангелом-серафимом. Люди часто мають образ диявола як потворної істоти з рогами та вилами, але св. Павло каже нам, що сатана може з’явитися як «ангел світла» (2Кор. 11:14). Зазвичай, диявол не з’являтиметься перед вами в потворному образі. Він з’являтиметься як ангел світла, як щось, що здається добрим і гарним. Ось чому настільки важливим є те, щоб ми, як чоловіки, мали дух розпізнання через Святого Духа. Ми повинні мати дух розпізнання, інакше ми будемо спокушені. Нас приваблює краса. Ось чому все більше і більше чоловіків та жінок поринають у порнографію. Чоловіків приваблює зовнішня сторона. Нас спокушають наші очі, і диявол знає це, отож він постає в подобі ангела світла, як щось прекрасне.
Далі диявол поступово навіює сумнів у наші серця, ставлячи різні запитання. У Книзі Буття диявол запитав жінку: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Бут. 3:1). Жінка відповіла: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти» (Бут. 3:2-3).
Тоді змій сказав жінці: «Умерти не вмрете!» (Бут. 3:4).
Для того, щоб Бог міг бути Богом любові, Він дає нам вибір; Він не змусить нас Його любити, отож Він запрошує нас або до того, щоб любити Його та слухатись, або до того, щоб робити все по-своєму. Отож вибір є між життям та смертю.
Диявол каже, що ви не помрете. Вибір зводиться до Адама і Єви, і, зрештою, до нас. Кому будемо вірити? Ми будемо вірити Богу чи Люциферу? Бог сказав, якщо ви згрішите, ви помрете. Пізніше, у Посланні до римлян, сказано, що «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Як я уже казав, для нас гріх – не така уже і велика річ. Для Бога ж це дуже велика річ. Це коштувало Ісусові Його життя, і це може коштувати тобі твого життя. Це так, ніби Бог каже: «Кому ти віритимеш – Мені чи Люциферу?» Адам і Єва повірили дияволу. Вони повірили самі собі і дияволу, бо вони уже дивилися на себе, а не на Бога. Вони Йому не довіряли. Змій каже: «Умерти не вмрете!» (Бут. 3:4). Ось чому Ісус назвав його «батьком неправди» (Ів. 8:44)! Кому будеш вірити?
Давайте не винитимемо в первородному гріху лише Єву! Єва здобула недобру славу, але де був Адам під час спокуси Єви? Він був поряд з Євою. Адам був там увесь час, поруч зі своєю дружиною. Проблема була в тому, що Адам не був тим чоловіком, яким його створив Бог. Він повинен був захищати свою дружину, але Адам був просто слизняком. Він тримав свій рот закритим. Він повинен був бути справжнім чоловіком своєї дружини і сказати сатані: «Ти не дістанешся до моєї дружини, хіба що через мене». Те ж відбувається і сьогодні в багатьох подружжях. Однією з цілей подруга є робити усе від себе залежне, щоб твоя дружина та сім’я осягнули Небо. Чоловік покликаний до того, щоб бути опорою своєї дружини, коли вона піддається спокусі. Це може бути гріхом – тримати рот закритим, коли необхідно сказати істину з любов’ю.
Подружжя є тайною єдності. Бог зробив вас одним цілим. Однак бідний Адам тримав свої уста закритими, отож Єва стала легкою здобиччю. Бог сказав, що вони можуть робити будь-що, окрім того, щоб брати плоди з дерева пізнання добра і зла. Це важливо, тому що це було випробуванням. Як я казав раніше, Бог дає нам вибір. Він ніколи не змушуватиме нікого з нас залишатися з Ним вічно. Спочатку те, що Бог сказав, могло трактуватися так: «Послухайте, ви можете робити все, що хочете; лише не беріть плодів з того дерева». Будь-який гріх є вибором між Богом і тим, що не від Бога, тим, що є проти Божої волі.
Найпростішим визначенням гріха є непослух Богові. Однак що відбувається, особливо серед чоловіків, то це те, що ми хочемо укласти свої власні правила. Але Бог є Богом. Він укладає правила, і Він це зробив. Дивовижно, що батьки не слухаються Бога, а самі такі невблаганні стосовно послуху до них їхніх дітей. «Ти слухатимешся мене, бо я твій батько». Як мило. Бог Отець має більше права просити нас, навіть вимагати від нас, щоб ми також Його слухали, оскільки Він створив нас.
Американці люблять голосувати. Давайте будемо демократичними в цьому. Бог, однак, не керує демократією. Бог є Бог. Якщо він каже, що щось є неправильним, а тоді 99,9% світу голосують проти цього, бо вони вірять, що це правильно, воно ж усе ще залишається неправильним. Хіба ні? Уявімо, що у вас є десятеро дітей, і одного дня ваші десятеро дітей голосують і кажуть: «Тату, нам не подобається твоє правило, щоб ми лягали спати до дев’ятої години. Ми проголосували проти нього. Ми не лягатимемо до півночі». Ви б сказали: «О, просто чудово. Будь ласка, все, що завгодно»? Як батько, ви б їх покарали і наказали: «Ідіть спати о дев’ятій годині. Робитимете так, як я вам кажу». Отож є Бог всесвіту, і Він укладає правила, але диявол каже не слухати нікого.
– Томе, – звернулася Барбара Уолтерс.
– Так, Барбаро, – відповів Том Круз.
– Ти ж колись був католиком, чи не так?
– Був.
– Ну і що ж сталося? Ти тепер хто, саєнтолог? Чи б не міг ти нам пояснити, чому?
– Звичайно, Барбаро, – сказав Том. – Ти знаєш, християни, усі ці католики та інші люди, ну, знаєш, вони завжди повинні слухатися чиїхось правил. У саєнтології ми самі собі укладаємо правила.
Том Круз думав, що він справді «крутий», але він не був «крутішим», ніж Адам і Єва, коли давним-давно вони думали, що можуть стати такими, як Бог. Хто такий Том Круз, щоб вирішувати, що правильно, а що неправильно? Хто ми? Багато чоловіків любить укладати власні правила, тому що ми любимо бути самодостатніми. Якщо ми вважаємо, що щось є правильним, значить воно є правильним. Якщо ми вважаємо, що щось неправильне, значить воно неправильне. Що ж ми тоді робимо? Ми намагаємося зайняти місце Бога. Ми кажемо: «Я нікого більше не слухатиму. Я бог. Я вирішую». Коли ми узурпуємо місце Бога в нашому житті, ми робимо себе богом і поклоняємося своїй волі замість того, щоб слухатися Бога. Не в цьому полягає суть того, щоб бути чоловіком, це означає бути боягузом. Це означає бути гордим. Ось у чому облудність. Ми забуваємо, що навіть не зможемо зробити наступного подиху без того, щоб Бог сказав: «Добре, я дам тобі зробити наступний подих». Ми є повністю залежними істотами. Видавай себе за Бога скільки завгодно, але одного дня буде доведено, що ти не Бог.
У Книзі Буття оповідь продовжується так: «І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання» (3:6). Кожен гріх має усі ці три компоненти. У ньому є щось добре, щось бажане і щось, що приманює. Завжди обираємо те, що, як вважаємо, є добрим. Ми хочемо чинити добро. Коли ми грішимо, грішимо через те, що хочемо цього. Ми обираємо те, що для нас видається очевидним добром. Ми маємо бажання грішити, панове. Будьте з собою чесними. Церква вчить нас, що схильність до гріха, яка є всередині кожного з нас, називається хтивістю. Хтивість – це те, що ми маємо всередині – бажання повставати.
Перше, що має в собі багато гріхів, – це якийсь вид похоті. Навколо багато похоті – сексуальна хіть, хіть до грошей, хіть до маєтків. Як тільки ви починаєте піддаватися похоті лиш на один сантиметр, як правило, відчиняєте двері для того, щоб повністю їй віддатися, а далі робите вибір – і ви повинні жити з його наслідками. Перше, що робить із нами гріх, – нас вбиває. Все просто. Гріх завжди нас убиває. Бог – не брехун!
Друге, що гріх з нами робить, – робить нас рабами. Ісус сказав: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів. 8:34). Якщо ви думаєте, що не є рабами гріха, тоді спробуйте зупинитись лише власними зусиллями! Ви можете почати намагатись, досить невинно, але дуже швидко вас починає контролювати ваш власний гріх – ви стаєте невільником.
Третє, що робить з вами гріх, змушує вас почуватись брудним. Від нього у вас болить душа. Він змушує вас мати відчуття провини. Кожен має сумління; воно є даром від Бога. Наприклад, ми знаємо навіть без того, щоб нас цьому вчили, без того, щоб відвідувати уроки катехизму, і без читання Біблії – навіть поганин знає – що погано вбивати своїх дітей. Щось усередині нас каже: «Я оберігатиму своїх дітей і не вбиватиму їх».
Останнє, що з нами робить гріх, він нас роз’єднує з Отцем. Це не покарання. Ми можемо уявити собі, як Бог запитує: «Кому ти віритимеш? Мені чи сатані? Ти йтимеш за Мною і хотітимеш бути зі Мною чи йтимеш за ним і робитимеш те, що він хоче?» Тоді ми робимо вибір, і Бог каже: «Добре, Я дам тобі те, чого ти хочеш». Бог дав нам свободу волі. Урешті-решт, коли ми помремо, Бог дасть тобі те, що ти найбільше любиш, навіки. Він дасть тобі те, що ти хочеш. Якщо те, що ти любиш, не є Ним, саме це Він тобі дасть. Однак за своїм визначенням це – пекло. Пекло – це роз’єднання з Богом. Якщо ти помреш зараз, посеред читання цієї книги, Бог скаже: «Добре, сину, я люблю тебе і дам тобі те, що ти найбільше хочеш, навіки». Отож питання полягає в тому, що ти любиш понад усе?
У намаганні заохотити людей відвідувати вечірні парафіяльні місії, які проводжу по країні, я їм ставлю дуже просте запитання: «Послухайте, скільки з вас було б тут щовечора, якщо б я сказав, що хто б не прийшов на парафіяльну місію протягом усіх чотирьох вечорів, отримає мільйон доларів останнього вечора?» Зазвичай усі сміються та піднімають свої руки. Якщо б я справді міг дати ці гроші, люди б зійшлися з усього світу. Чому? Вони люблять гроші. Тоді я запитую: «Якщо б ви прийшли заради мільйона доларів, чому б вам не прийти через те, що ви любите Ісуса?» Я знаю, вони мене ненавидять, але чому так багато людей зробило б будь-що заради грошей, але так мало заради Бога?
Багато християн насправді використовує Бога як «страхівку від вогню»: «Я ходитиму до церкви в неділю. Я робитиму мінімум, який я повинен робити, щоб потім не горіти в пеклі». Багато з цих людей ніколи б не прийшло на місію чи на реколекції, але вони підуть подивитися важливу футбольну гру, добираючись на стадіон заздалегідь, відвідають усі передматчеві дійства, питимуть пиво і гарно проводитимуть час, і витратять на це два дні, не моргнувши оком. Ось так! Своїми вчинками вони показують, що люблять спорт більше, ніж Бога. Бог каже: «Вибирай! Ти хочеш бути зі Мною чи ні? І якщо так, доведи це». Дуже просто! Доведіть це, панове.