«Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай з любов’ю все робиться в вас!» (1Кор. 16:13-14).
Дух Божий сповнює нас любов’ю.
Що для нас означає бути чоловіком, сповненим любов’ю? Ми любимо різні речі, чи не так? Любимо піцу. Любимо наші сім’ї. Любимо наших дружин. Любимо наших собак. Любимо спорт. У нас є одне слово, яке охоплює усі ці поняття, – любов. І нам необхідно глибше пізнати значення цього слова.
К.С. Льюїс у своїй книзі «Чотири любові» пояснює, що ще в греків було чотири слова, які вживалися, щоб означити любов: storge, philia, eros та agape.
Перше слово «storge» означає близькість. Її відчувають батьки до своїх дітей. Цей тип любові притаманний нам. Люди люблять своїх дітей і відчувають до них природну прихильність.
Наступним грецьким словом для означення любові є «philia», що означає дружба. Саме від цього слова походить назва міста Філадельфія, місто братерської любові. «Philia» – це тип любові, який відчувають один до одного чоловіки. Це любов, народжена зі спільних інтересів, саме тому чоловіки більше, ніж жінки, люблять об’єднуватися в різні групи, особливо якщо там є випивка, ігри в карти, куріння сигар чи спортивні події.
Третім грецьким словом для любові є «eros». Це природна любов, любов у любові. Вона приводить до Бога, тому що йде від Бога. Це досвід чоловіка і дружини в часі інтимної близькості, тобто це статева любов. Але вона не зводиться лише до сексу і не є поганою любов’ю, як її іноді змальовують.
Проблемою перших трьох типів любові є те, що вони стосуються власної персони. Людина любить когось, однак вона також отримує щось від цього.
Четвертим грецьким словом на позначення любові «аgаре», є те, про що Бог говорить як про милосердя. Агапе є любов’ю Бога. Агапе є повне віддання себе, незалежно від того, відповідають на неї чи ні. Любов агапе, звичайно, є любов’ю, даною Богом. Вона починається з Бога Отця. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого» (Ів. 3:16). Вона продовжується в Ісусі. Ісус нас настільки любив, що поклав Своє життя заради нас, Своїх друзів, і вона є присутньою в нас через Святого Духа.
Нам потрібен Святий Дух для того, щоб мати правдиву любов агапе. Святий Дух очищує інші три типи любові для того, щоб ми могли жити любов’ю агапе. Любов агапе передусім спрямована до Бога. В Євангелії від Луки чоловік запитав Ісуса: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» (Лк. 10:25). Мені подобається той чоловік, який відкрито запитав Ісуса. Нині в кожного є своя відповідь, залежно від конкретної теології чи віросповідання. Я завжди кажу: «Погляньмо на Бога, погляньмо на Ісуса Христа, послухаймо, як Він відповів тому чоловікові».
«Він (Ісус) же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. Він (Ісус) же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити» (Лк. 10:26-28).
Спасіння, згідно з ученням Христа, знаходимо в любові. Існує єврейська молитва, яка називається «Шема, Ізраїль», яку віруючі євреї промовляють щодня: «Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш, Господь один». Її взято з книги Второзаконня 6:4-5: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!».
Любов повинна починатися з Бога. Ви можете все життя ходити до церкви і ніколи не любити Бога. Так, ви можете все своє життя ходити до церкви і все рівно любити лише себе.
У декого з людей є така установка: «Я подивлюся, що можу взяти від Бога. Бог благословить мене, якщо ходитиму до церкви. Бог дасть мені життя вічне, якщо ходитиму до церкви. Бог подбає про мою сім’ю і зробить те все, якщо я ходитиму до церкви або перебуватиму з Ним у стосунках». Усі ці думки зосереджені на собі, і вони не є правдивою любов’ю.
У мене колись був друг священик, який прийняв першу свою Сповідь у монахині. Коли він вийшов зі сповідальниці, то став навколішки помолитися і воздати подяку Богові. Монахиня підійшла до нього, вклякла поруч і запитала: «Отче, чи любите ви Ісуса Христа усім своїм серцем, думкою, душею і силою?»
Надзвичайно вражений, він відповів: «Я пройшов семінарію, все становлення, всі роки навчання, і ніхто ніколи не запитував мене, чи я люблю Ісуса Христа». Ви можете собі це уявити? Основою нашого священства повинно бути те, що ми любимо Ісуса Христа! Але я можу пов’язати свій досвід із досвідом того священика, тому що був у семінарській системі понад десять років, і мене також ніхто ніколи не запитував про те.
А як же ви? Ви любите Бога? Якщо так, панове, чи ви Йому про це говорите? Коли востаннє замість того, щоб просто подякувати Богові за те, що Він для вас робить, ви зверталися до Нього і казали: «Я люблю Тебе»? Чи ви хочете показати свою любов до Бога усім своїм буттям?
У Євангелії від Івана 14:31 Ісус говорить: «Та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю». Панове, світ мусить знати, що ви також любите Отця. Оточуючі мають бачити, що ми пристрасно любимо Христа! Коли хтось подивиться на вас, чи зможе так сказати?
Ми, однак, доводимо свою любов, виконуючи Божі заповіді. Ви намагаєтеся зробити усе, що вам заповідав Отець? Це називається показувати приклад, показувати приклад любові світові, який не знає любові. Якщо ви когось любите, ви проводите час із тією людиною.
У день нашої смерті, я вірю, Бог любові дає нам те, що ми найбільше любимо. Ось чому Він дав нам заповідь любити Його понад усе. Отож, припустімо, ви б зараз умерли, Бог поглянув би на вас і сказав: «Я тебе так сильно люблю, що дам навіки те, що ти найбільше любиш». Чи це був би Він, і чи можете ви це довести вашим життям? Якщо це не Він, Він вам дасть те, що ви хочете. Якщо ви хочете щось інше, а не Його, саме це Він вам і дасть, що за визначенням є пеклом. Отож щодня нам необхідно молитися до Бога і казати: «Збільшуй мою любов до Тебе».