Коли я проповідую, то часто оглядаюся і дивлюся, скільки людей починають слухати те, що я кажу. Скільки людей кажуть: «Добре, моїм бажанням є стати святим чоловіком Божим чи святою жінкою Божою, щоб я став святим». Як написав французький письменник Леон Блуа у своєму романі «Жінка, яка була бідною»: «Існує лиш одна трагедія, – не бути святим».
Колись давно я брав хлопчиків із підготовчої середньої школи щороку на Марш права на життя, ми завжди йшли на Службу Божу до базиліки Непорочного Зачаття. Коли виходити з базиліки, на її задній стіні можна побачити чудову велику фреску на цементі, на якій написано: «Вселенське покликання до святості». Коли ми дивилися на фреску, я казав: «Панове, бачите ту фреску? Це ваше покликання. Сподіваюся і молюся про те, щоб вашим бажанням, вашою метою в житті було стати святим! Я вірю, що одного дня їм доведеться збудувати ще одну капличку, в якій би була ваша статуя».
Для тебе я також цього бажаю. Щоб одного дня в тебе був титул «св.» перед твоїм іменем. Ось чого хоче для тебе Бог, але чи є це тим, чого і ти хочеш? Тобі не потрібно для цього бути ідеальним, лише вірним.
Було б жахливим учинком, якщо б я взяв чашу, присвячену для того, щоб Бог наповняв її Кров’ю Ісуса Христа, і наповнив її пивом. Це було б оскверненням. Вона була призначена для Бога, а я обрав її для чогось іншого. Так само, панове, ми можемо жити життями осквернення. Бог обирає нас, щоб ми були святими, однак ми віддаємо свої тіла і свої думки для всього іншого, окрім Бога. Ти і я були створені для Бога!
Церква за визначенням є святою. Знову ж таки, крізь віки, а особливо в останні десять або двадцять років, є люди, які лише говорять про те, які в Католицької Церкви є проблеми. Чи Католицька Церква є грішною Церквою? Так! її члени можуть бути жахливо грішними, але це ж стосується і будь-якого іншого віросповідання – однак це не забирає в неї її святості!
13 березня 2000 року Папа Іван-Павло II публічно покаявся за гріхи, вчинені за всю історію Церкви. Церква визнала, що ті, хто до неї належав, чинили гріхи: Церква була грішною, так, однак все одно святою. Те ж саме стосується і нас! Ми є грішні, так, однак все одно ми є святі і покликані зростати в святості. Ми усі зростаємо в зрілості Христовій.
Нам потрібно щодня не заважати і давати Христові жити всередині нас все більше і більше. У Блаженствах Ісус Христос вказує нам, хто є благословенний. У Євангелії від Матвія 5:6 сказано: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть». Якщо в тебе немає того голоду до святості, попроси її в Ісуса.
На парафіяльних місіях я люблю розказувати одну історію про те, як мене вигнали з семінарії. Першого вечора під час однієї з моїх розповідей я кажу: «А ви знаєте, мене вигнали з семінарії». Усі наставляють вуха і підводять очі. Якщо хтось на кілька секунд заснув, то одразу прокидається: «Га?» Звичайно, усі вважають, що на це була якась скандальна причина. Їм страшенно цікаво, що я зробив і чому. Тоді кажу: «Якщо хочете дізнатися, чому мене вигнали з семінарії, ви повинні прийти останнього вечора місії і я вам розкажу». І вони усі незадоволено гудять.
Зазвичай, коли вони приходять в останній вечір, це є їхнім основним запитанням. Іноді я забуваю їм розказати про те, отож після того, як я даю своє останнє благословення, вони усі разом кричать: «То чому ж вас вигнали з семінарії?» Люди завжди хочуть пліток!
«Ну ж бо! – кажу я. – Вислухали мене протягом чотирьох вечорів, вісім годин свого життя, і ви не маєте уявлення, чому мене вигнали з семінарії? Мене вигнали з семінарії за мої проповіді».
Мій викладач з гомілетики[1] був також моїм наставником. Він був монахом францисканцем маленької статури. Коли ви читаєте проповідь уперше, це досить страшно, особливо перед кимсь, хто вас оцінює. Цей францисканець усе більше й більше червонів щоразу, як я розтуляв рот. (Дехто каже, що я маю такий вплив на деяких людей). Доки я закінчив, він весь аж кипів від гніву. «Наскільки розгніваним він міг бути? – думав я. – Це ж була моя перша спроба проповіді!»
Моє повчання в той день називалося «Ми усі покликані бути святими». Це була моя перша наука. Лишень я закінчив, він гримнув по столі і сказав: «По-перше, Ларрі, я не хочу бути святим. По-друге, хто ти такий, щоб казати людям, що вони покликані бути святими?»
«Ахххх…. – сказав я, а був лише простим семінаристом. – Ну, хіба ви не думаєте, що в цьому полягає робота священика, – закликати людей до святості в Христі?»
«Ні, це не робота священика. Твоя робота в тому, щоб казати людям, що Бог їх любить і що усе буде добре», – сказав він.
Напевне, ви можете зрозуміти, що я ніколи так і не купився на таку теологію. Я не вірю, що це те, чого хоче Бог, принаймні воно не згідно з Його Словом. Як я уже казав спочатку, Бог каже в Посланні до євреїв: «Пильнуйте про … святість, без якої ніхто не побачить Господа» (12:14). Усі покликані до святості. Це не є тим, що можна собі вибрати за бажанням.
Усвідомлюйте, що основною перешкодою до святості є гордість, і її іноді дуже важко помітити. Фарисеї робили дуже святі речі, однак самі не були святими. Чому? Бо вони не любили. Вся святість стосувалася лише них самих. Вони шукали святості задля себе самих, замість того, щоб шукати святість, щоб більше любити Бога.
Моє визначення святості є дуже простим: «Коли Божа воля і наша воля стануть одним». Це означає, що я у своєму житті повністю живу Божою волею.
Єдиним чином, в який наша воля та Божа воля можуть стати одним, є, щоб ми до нестями полюбили Бога. Я хочу, щоб ти сам про це поміркував. Чи ти любиш Бога до нестями? Чи можуть про тебе це сказати інші люди? Чи є це тим, що хтось би говорив про тебе частіше, ніж будь-що інше?
Тепер я знаю, що це, можливо, і не здивує тебе, але ти ж знаєш, що є священики, які не люблять мене! Декілька років тому один із моїх парафіян був на вечірці і зустрів там одного з моїх братів по священству. Священик запитав у нього:
– До якої парафії ви належите?
– Я ходжу до церкви Св. Йосипа, до спільноти «Хліб Життя».
– О, отець Ларрі, – сказав той священик і продовжив: – Знаєте, є священики, які не люблять отця Ларрі.
– Так, ми знаємо, є багато людей, які не люблять отця Ларрі, – жартівливо відповів мій парафіянин.
Священик продовжив:
– Але знаєте, навіть священики, які не люблять отця Ларрі, й усі, хто його знає, можуть сказати про нього одну річ.
– Яку ж, отче?
– Отець Ларрі любить Ісуса Христа.
Почувши цю історію, я подумав: «Ну, не заперечую, щоб це було тим, що про мене говорять мої вороги. Це добра річ». Так, отець Ларрі є недосконалим. В отця Ларрі важкий характер. В отця Ларрі великий рот. У мене є багато речей, які є неправильними. Мої недоліки лиш самі по собі зайняли б цілу книгу. Однак отець Ларрі любить Ісуса. Так хотів би, щоб це було правдою, щоб я любив Ісуса більше ніж люблю. Дуже легко це проповідувати, але дуже важко так жити в своєму житті.
Ти хочеш любити Ісуса понад усе? Св. Альфонс Ліґуорі сказав, що якщо ти сприйматимеш усі речі в житті як такі, що надходять з Божих рук, і сприйматимеш їх радо, ти помреш святим. Нас це також стосується.
Ти повинен усвідомити, що бути святим іноді тобі приноситиме страждання. Це приведе тебе до хреста. Буде боляче. Чим більше ти даватимеш Христові жити всередині тебе, тим більше ти вмиратимеш для себе самого. Ось чому немає ніякої святості, немає християнства, немає любові до Ісуса, допоки немає любові до хреста в нашому житті. Ми повинні любити хрест. Ми повинні сприйняти хрест. Ми повинні хотіти хреста. Ісус сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мт. 16:24).
Ви і я повинні радо щодня казати Богові: «Я хочу, щоб сьогодні в моєму житті була Твоя воля». Тоді, що б не сталося з нами протягом дня, щовечора нам слід казати: «Дякую, Отче, за те, що дозволив сьогодні здійснитися Своїй волі».
Якщо ми це робитимемо, тоді усе, що трапляється в нашому житті, буде надходити з рук Бога – усе, окрім нашого гріха. Наш гріх – це коли ми вирішуємо йти за своєю волею, а не Його. Як тільки ти довіряєш тому, що Бог любить тебе, тоді протягом дня, що б не сталося, все буде добре, бо воно надходить з руки твого Отця.
[1] Гомілетика – предмет про приготування і виголошування гомілій (проповідей). – Прим. богосл. ред.