Савл – див. “Павло”.
Савта (дивовижний, вражаючий, разючий, ударний, злочинець): Третій син Куша (1 Мойс. 10:7; 1 Хронік 1:9).
Савтеха, Савтека (дивовижний, вражаючий, разючий): П’ятий син Куша (1 Мойс. 10:7; 1 Хронік 1:9).
Садок (справедливий, праведний; Садок – це грецька форма, а Цадок – це гебрейська):
1. Садок – це один із двох головних священиків за днів царя Давида, що втішалися спочатку однаковою повагою й достойністю, ім’я другого священика Евіятар (2 Самуїл. 15:35,36; 19:12). Садок – це син Ахітува, з дому Елеазара, Ааронового сина (1 Хронік 24:3).
Спочатку Садок належав до співробітників Саула, а відтак приєднався до Давида в Хевроні й відтоді був вірний йому (1 Хронік 12:28). Коли Авесалом захопив Єрусалим і Давид утікав від сина, то Садок із ковчегом заповіту бажав утікати з Давидом, але Давид звелів йому бути в Єрусалимі та із столиці інформувати його про розвиток подій (2 Самуїл. 15:24-30). У той час коли Евіятар і Йоав допомагали Адонії, Давидовому синові від Хаґґіти, стати царем; Садок і Натан стали на боці Соломона, Давидового сина від Вірсавії: Садок урочисто помазав Соломона на царя над Ізраїлем замість Давида, що був у похилому віці (1 Царів 1:7,8). Соломон винагородив Садока за його вірність, – вигнав Евіятара й замість нього настановив на первосвященика Садока (1 Царів 2:27,35).
- У родоводі первосвящеників іде мова про двох Садоків, синів Ахітува, сина Амарії, за днів царя Ахазії (1 Хронік 5:34; 5:38). Правдоподібно, що не було двох Садоків, а це тільки помилкова вставка переписувачів.
- Батько Єруші, яка була жінкою юдейського царя Уззійї й матір’ю царя Йотама (2 Царів 15:33; 2 Хронік 27:1)
- Баанин син, допомагав при направі єрусалимських мурів за днів Неемії (Неем. 3:4).
- Іммерів син, допомагав при направі єрусалимських мурів за днів Неемії (Неем. 3:29).
- У 1 Книзі Хронік 9:11 та в Книзі Неемії 11:11 написано: “Син Садока, сина Мерайота, сина Ахітува”. Очевидно, тут помилково переписувачі вставали ім’я “Мерайот” замість Садока, сина Ахітува.
- Син Ахітува, предок Езри (Езри 7:2).
- Син Азора, нащадок Зоровавеля, в родоводі Ісуса Христа (Мт. 1:14).
Сала – див. “Шелах”.
Саллай (виробник кошиків):
- Веніяминівець, осівся в Єрусалимі після вавилонської неволі (Неем. 11:8).
- Священик, вернувся із Зоровавелем на батьківщину з Вавилону (Неем. 12:20).
Салмай, Шалмай (моя вдячність): Предок храмових підданців Нетинеїв, які вернулися з Вавилону на батьківщину разом із Зоровавелем (Езри 2:46; Неем. 7:48).
Салманасар, Шалманесер (поклонник огню, шанувальник огню, шанобливий до вогню): Асирійський цар, панував від 727 до 722 pp. до Хр. У своїх загарбницьких походах він напав на Палестину, коли останній ізраїльський цар Осія почав виступати проти його політичної гегемонії. (2 Царів 17:3). Салманасар переміг Ізраїля й Осія став його васальним царем, цебто зобов’язався давати йому данину. Згодом однак Осія уклав союз із єгипетським фараоном Со й перестав приносити данину асирийському цареві. Тоді Салманасар удруге пішов на Самарію, взяв її в кільце облоги й по 3 роках облоги остаточно здобув столицю Ізраїля Самарію, поклавши таким чином кінець добі ізраїльським царям (2 Царів 17:4-6; 18:9-11).
Салманасар здобув також Фінікію, за винятком Тиру, що його він даремно облягав 5 років.
Салмон, Цалмон, Салма, Салай, Сала (одяг, вбрання):
- Син Нахшона, князя в Юдеї, чоловіка Рахави; батько Боаза від Рахави; Боаз став чоловіком Рути (Рути 4:20,21; 1 Хронік 2:11,51,54; Мт. 1:4,5; Лк. 3:32).
- Географічна назва гори поблизу Сихему, де Авімелех із своїми людьми настинав сокирою галуззя з дерева й підпалив вежу у Сихемі (Суддів 9:48,49; Псальма 67:15).
Саломія, Соломія, Саломея (мирна, спокійна):
- Жінка Зеведея, мати апостола Якова й апостола Івана; просила Ісуса Христа, щоб її сини зайняли високі місця в Його Царстві; дивилась здалека на розп’ятого Христа, а на світанку дня першого в тижні прибула до гробу з іншими жінками, щоб намастити пахощами тіло Ісуса Христа (Мт. 20:20; 27:56; Мр. 15:40; 16:1). На підставі Євангелії від Івана 19:25 деякі теологи припускають, що Саломія була рідною сестрою Ісусової матері Марії.
- Дочка Іродіяди від її першого чоловіка Ірода Пилипа; внучка Ірода Великого; була жінкою свого дядька Пилипа, тетрарха Ітуреї та Трахонітської землі; опісля одружилася вдруге з своїм двоюрідним братом Іродом Арістовулом, царем Халкіса; своїм танцем з нагоди святкування уродин Ірода Антипи вона спричинила смерть Іванові Хрестителеві (Мт. 14:6-12; Мр. 6:22).
Салу (зважений): батько Зімрі; начальник батьківського дому Симеона; Пінхас забив його разом із мідіянітянкою за ідолопоклонство (4 Мойс. 25:14).
Самгар, Нево, Сарсехім (меч підчашого Нева): Один із зверхників-князів вавилонського царя Навуходоносора (Єремії 39:3).
Самла (одяг, вбрання): Едомський цар, престолонаслідник Гадада (1 Мойс. 36:36,37; 1 Хронік 1:47,48).
Самсон (сонячний, як сонце, сонечко; за іншим поясненням – сильний): Видатний суддя в Ізраїлі; син Маноаха від його жінки, що довгі роки була неплідна; народився у місті Цар’ї, данівець, від утроби своєї матері був назореєм, цебто не пив вина й п’янкого напою, бритва не доторкалася волосся його голови, не їв нічого нечистого й був повністю посвячений для Бога. Самсон відзначався небувалою фізичною силою, наче той мітичний грецький силач Геркулес. Ізраїль саме був уярмлений филистимлянами й ця неволя тривала 40 років У своїх відплатних діях Самсон дуже дався взнаки филистимлянам.
Самсон прибув до міста Тімни, щоб взяти собі за жінку филистимлянку. У Ашкелоні він убив 30 чоловіків, щоб дати з них 30 сорочок і 30 змін одежі филистимлянським володарям у нагороду, які розгадали його загадку про мед при помочі його дружини. Коли ж опісля вони віддали його жінку іншому й не дозволили Самсонові побачити її, то він знищив їхні жнива, випустивши 300 лисиць із смолоскипами, прив’язаними до їхніх хвостів, на дозрілі лани, а сам сховався в Юдеї, в щілині скелі Етам. Але ізраїльтяни видали Самсона филистимлянам, натурально, на їхню категоричну вимогу. Тоді Самсон ослячою щелепою вбив 1000 филистимлян. Майже в усіх своїх подвигах Самсон мав успіх, однак, коли він під впливом блудниці Деліли в долині Сорек, порушив назорейський обіт і йому оголено 7 кучерів на його голові, то Божа сила відступила від нього, филистимляни вибрали йому очі, закували його мідяними ланцюгами й забрали до Гази, як об’єкта глузду, на ганьбу Ізраїля. Трагічна смерть Самсона з тисячами поганських поклонників закликає нас, щоб ми були вірні Господеві в усьому, не спроневірялися Йому в усіх аспектах нашого життя й не порушували Його заповідей.
Самсон був суддею в Ізраїлі 20 років і він згадується в Новому Заповіті поміж героями віри. (Суддів, розділи: 13,14,15 і 16; Євр. 11:32).
Самуїл, Самійло (Бог почув; випрошений, випроханий у Бога; пожаданий і виклопотаний у Всевишнього):
1. Божий пророк, священик і суддя в Ізраїлі. Син Елкани й Анни, народився в Раматаїм-Цофімі, на Єфремових горах, був посвячений матір’ю для Господа, як назорей; у віці 12 років був приміщений у храмі для служіння Богові під наглядом священика Ілія (1 Самуїл. 1); у юнім віці Бог покликав його на пророка (1 Самуїл. 3:1-8). Приблизно на 20-му році життя Самуїл закликав нарід повикидати поганські ідоли: Ваалів і Астарт (1 Самуїл. 7:3,4). Здається, що після перемоги над филистимлянами Самуїл став суддею для Ізраїля з осідком у своїм ріднім місті Рамі, а щорічно відвідував міста в західній Юдеї: Бет-Ел, Ґілґал і Міцпу (1 Самуїл. 7:5-12,16).
Самуїл намагався затримати в Ізраїлі теократичний устрій. Однак у похилому віці він настановив своїх синів: Йоїла та Авійю суддями в Беер-Шеві, які своїм ледачим і розпусним способом життя спроневірилися й Богові, і народові. Крім цього Ізраїль мав страх перед загарбницьким нападом аммонітянського царя Нахаша, а тому почали вимагати настановити їм царя. Самуїл нерадо на вимогу народу, за Божим словом, помазав їм Саула на царя, хоч сам і далі виконував служіння судді (1 Самуїл. 8:1-22; 12:1,2). Коли Саул спроневірився Богові, Самуїл потаємно помазав на царя Давида. Самуїл помер у похилому віці й був похований у рідному місті Рамі. Він являє собою поміст поміж теократичним устроєм Ізраїля й монархією.
- Син Толи, Іссахарового сина, голова батьківського роду (1 Хронік 7:2).
- Шемуїл – це правописний варіянт; Аммігудів син, один із князів, від Симеонового племени, вибраний за днів Мойсея для розподілу Ханаану на спадщину для ізраїльських племен (4 Мойс. 34:20).