- Ми маємо лише «міру» покликання.
Людство прагне створити супер-героїв, які ніколи не помиляються, ніколи не програють та ніколи не помирають. Саме через це внутрішнє людське прагнення і було вигадано таких героїв, як Джеймс Бонд, Рембо, Супермен, Руйнівник, Бетмен, Людина-Павук та інші. Але те, що ти маєш покликання, не означає, що ти перетворишся на одного з цих супер-героїв. Твоє покликання лише свідчить про вияв Божої ласки та милості. Окрім того, наше покликання має обмеження. Ми отримали лише міру Духа. «А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового» (Еф. 4:7).
Покликання дає лише міру Духа, але є також інші міри, які ми не отримали. Це означає, що є й інші дари, яких нам бракує. Нестача інших достоїнств завжди обмежуватиме тебе в служінні. Відсутність інших обдарувань заважатиме тобі стати успішним у певних сферах служіння, тому що Бог зберігає їх для інших людей. Це дійсність, яку потрібно визнати. Ось чому часто великі Божі мужі дуже недосконалі в певних сферах діяльності. Ось чому декотрі видатні мужі Божі, які мають дар чудотворення, плутаються в справах управління та керування. Це все тому, що вони мають лише міру Духа. Саме це змушує служителів бути покірливими, незалежно від того, наскільки вони обдаровані. Зверніть увагу: Писання підкреслює, що ми отримуємо лише частку повноти.
Лише Христос отримав повну міру Духа. «Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри» (Ів. 3:34). А в нас з вами лише певна міра Духа.
- «А З ЙОГО ПОВНОТИ МИ ОДЕРЖАЛИ ВСІ, а то благодать на благодать». Івана 1:16
- «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, У МІРУ ВІРИ, ЯК КОЖНОМУ БОГ НАДІЛИВ». до Римлян 12:3
- «…аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, У МІРУ ЗРОСТУ ХРИСТОВОЇ ПОВНОТИ…» до Ефесян 4:13
- «А все оце чинить один і той Самий Дух, УДІЛЯЮЧИ КОЖНОМУ ОСІБНО, ЯК ВІН ХОЧЕ». 1-е до Коринтян 12:11
- Лише Христос мав повноту покликання.
«…бо В НЬОМУ тілесно ЖИВЕ ВСЯ ПОВНОТА Божества». до Колосян2:9
Щоб побачити повноту покликання, потрібно дивитися на Христа, бо лише Христос має найвище, досконале покликання. Це дуже важлива істина, яку ми повинні збагнути. Христос повинен бути для нас найкращим прикладом пастиря, вчителя, євангеліста та пророка. Постійно звертаючи свій погляд на Христа, ми зможемо просуватися вперед. На жаль, багато хто з нас дивиться на людей, яких ми вважаємо своїми наставниками, і беремо з них приклад служителя.
Мені важко усвідомлювати, що люди мають лише «міру» покликання. Дуже часто я не можу уявити, що може бути щось краще. Але я визнав, що навіть найбільш помазані мужі Божі лише частково є тими людьми, якими могли б бути. Кожен з нас є лише часткою того, ким міг би бути, якби мав повноту дару. Тільки Христос мав Духа без міри, тому Він мав повноту і показав нам найкращий приклад служіння.
- Жодну людину не можна вважати досконалим служителем.
Досконалий пастор – це наш Добрий Пастир Ісус Христос. Досконалий учитель – це Ісус Христос. Досконалим євангелістом був Господь, Який прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло. Досконалим пророком був Ісус – Пророком, кожне слово Якого було правдивим. Досконалим апостолом був Ісус, посланий Богом стати Спасителем світу.
- Ми повинні визнавати обмеження людей, на яких ми рівняємось, при цьому не зневажаючи їх.
Визнаючи обмеження людей, ми не повинні зневажати їх за це. Дуже важливо не робити нікого своїм кумиром, але не менш важливо не ставитися до людей із зневагою. Багато хто зневажає та осуджує мужів Божих, тому що бачить їхні недосконалості, слабкі риси. Насправді, дуже легко зневажати мужів Божих. В одній сфері діяльності він здається неперевершеним, а в другій – майже дурним. Навчись цінувати Божу благодать. Побачивши слабкості покликаної людини, ми тим більше повинні цінувати Божу благодать. «Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?» (Іс. 2:22)
- Потрібно визнавати власні обмеження в служінні.
На жаль, визнавати власні обмеження надзвичайно важко. Люди рідко визнають, що не можуть зробити те чи інше: «Всяка дорога людини пряма в її очах…» (Прип. 21:2).
Але, мабуть, ознакою найвидатніших мужів Божих є спроможність розрізняти, де закінчується дар, а де бере гору людська природа. Апостол Павло усвідомлював, коли виходив за межі благодаті та одкровення. Він часто підкреслював, коли говорив зі своїх людських міркувань, а коли використовував свій дар. Наприклад, Павло писав: «Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним» (1Кор. 7:25).
Це рідкісне явище. Багато пророків бажають поширити свої можливості й стати схожими на суперменів і всемогутніх чарівників. Але ми – не чарівники, і маємо свої обмеження. Навіть якщо ти маєш покликання, ти будеш обмеженим у чомусь, і час це підтвердить.
- Потрібно бути покірливим, бо ми не отримуємо все.
Так дивно, що люди бувають дуже обдарованими в одній сфері і зовсім недалекими – в іншій. Один лише Христос отримав помазання без міри, і лише Він не потребує нічиєї допомоги. А всі ми отримали лише міру, і не маємо повноти. Саме тому ми потребуємо один одного, щоб бути довершеними. Тому ми повинні мати відносини з іншими людьми, яких ми в іншому разі, напевно, зневажали би. Це є частиною дивовижного Божого плану: щоб ми стали покірливими дітьми, якими і повинні бути.
- Внесок інших людей у наше життя покриває обмеження в служінні.
Є люди, які краще розуміються в тих чи інших сферах служіння. Нам важливо впокоритися, щоб приймати Божі благословіння через цих людей. Вчись від пасторів великих церков і від пасторів маленьких церков. Божа сила є дієвою; Він направить людей у допомогу тобі, щоб ти став тим, ким повинен бути. Кожен суглоб щось додаватиме і буде на допомогу тобі, поки ти не станеш людиною, якою повинен бути згідно Божого покликання. «А з Нього все тіло, складене й зв’язане ВСЯКИМ ДОПОМІЧНИМ СУГЛОБОМ, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю» (Еф. 4:16). Кожен суглоб додає щось необхідне для твого життя і служіння.