Тевалія (Бог очищає, очищений Єговою): Левит, третій син Хосу, з родини Мерарі (1 Хронік 26:11).
Тевах (кровопролиття, різанина, знищення): Найстарший син Нахора від його наложниці Реуми (1 Мойс. 22:24).
Тевда (Богдан, Божий дар, даний Богом): Заколотник і бунтар, оголосив себе месією й потягнув за собою десь коло 400 людей. Римляни схопили його, стяли йому голову і його діло обернулось у ніщо. Гамаліїл у своїй промові в синедріоні пригадав Тевда, як доказа, що все не від Бога, розпадеться саме (Дії Ап. 5:35-39).
Телах (сила, енергія, снага, свіжість; за іншим поясненням – пролом, отвір, розрив, розбіжність, незгода); Нащадок Єфрема та предок Ісуса Навина (1 Хронік 7:25).
Телем (гніт, пригнічення, гноблення):
- Придверний за днів Езри; узяв собі чужинку за жінку (Езри 10:24).
- Географічна назва місцевости в південній Юдеї (Ісуса Навина 15:24).
Тема (безлюдний, пустинний, пустеля):
- Дев’ятий син Ізмаїла (1 Мойс. 25:15; 1 Хронік 1:30).
- Від наймення “Тема” походить назва племени та географічна назва краю й малого міста на пограниччі Сирії, через яке проходить дорога з Дамаску до Мекки (Йова 6:19; Єремії 25:23; Ісаї 21:13,14).
Теман (південь, південний край):
- Син Еліфаза, внук Ісава (1 Мойс. 36:11,15,42; 1 Хронік 1:36,53).
- Географічна назва краю і, правдоподібно, міста в південний чистині Едома (Єремії 49:7,8,20; Єзекіїля 25:13).
Темені (щасливий, вдалий): Син Ашхура від Наари (1 Хронік 4:6).
Теофіл (Боголюб, любитель Бога, друг Бога): Християнин, правдоподібно, навернувся в Римі, займав високе становище в державній адміністрації, можливо був лицарем кінноти, на що натякає титульний епітет Луки, який написав для нього Євангелію від Луки та Дії Святих Апостолів (Лк. 1:3; Дії Ап. 1:1).
Терах (станція, зупинка, постій; за іншим поясненням – подорож, мандрівка): Син Нахора; батько Аврама, Нахора й Гарана, а через своїх синів став родоначальником і прародичем великих народів: ізраїльтян, ізмаїльтян, мідіянітян, моавітян та аммонітян (1 Мойс. 11:24-32); жив в Урі халдейському, служив поганським ідолам (Ісуса Навина 24:2); переселився разом із Аврамом, Сарою й Лотом з Уру халдейського до Харану, де помер у віці 205 років (1 Мойс. 11:28-32).
Тереа, Тахрея (лукавство, хитрість, спритність): Син Міхи (1 Хронік 8:35; 9:41).
Тереш (суворий, серйозний, точний): Царський евнух, який із Біґтаном зробив змову вбити царя Ахашвероша, але Мордехай довідався про їхню змову, заздалегідь доніс про це цареві через Естеру й змовники були повішені на шибениці (Естери 2:21,22; 6:2).
Тертил (правописний варіант, що походить від наймення “Тертій”): Оратор, промовець або адвокат, правдоподібно, римського походження, якого євреї найняли й вислали його до Кессарії, щоб він перед римським намісником Феліксом оскаржував апостола Павла. Тертил на судовій розправі заявив, що Павло – це зараза, викликає колотнечу між євреями по всьому світі, спричинює розбрат та сварки в народі, очолює Назорейську єресь і збезчестив храм, хоч, правда, Фелікс не довіряв йому. (Дії Ап. 24:1-8).
Тертій (третій): Послідовник Ісуса Христа, що допоміг Павлові написати Послання до Римлян, цебто апостол диктував, а він усе записав, правдоподібно, був римлянином (Рим. 16:22).
Техінна (благання, просьба): Син Ештона, з Юдиного племени, засновник міста Нахаша (1 Хронік 4:12).
Тиверій, кесар: Другий римський імператор, наступник імператора Августа; народився в Римі, син Тиверія Клавдія Нерона та Лівії, став римським імператором на 55-му році свого життя, панував 23 роки від 14 р. до 37 р. по Хр., помер у віці 78 років. У 15-му році панування кесаря Тиверія почав Іван Хреститель проповідувати Боже Слово. За днів кесаря Тиверія був розп’ятий Ісус Христос. (Лк. 3:1).
Тидал (страшний, страх, великий син): Цар Ґоїму, цебто “цар народів”. Правдоподібно, Тидал був володарем-ватажком різноманітних кочових племен у Месопотамії (1 Мойс. 14:1,9).
Тимей (нечистий): Батько сліпого Вартимея, що просив милостині при дорозі. Вартимей – це складне слово “Вар” означає син, а “Тимей” – ім’я батька (Мр. 10:46).
Тимна (самовладна, стримана, обмежена, самозречення: відмовлятися від чогось):
- Наложниця Еліфаза, сина Ісава, мати Амалека (1 Мойс. 36:12).
- Син Еліфаза, провідник-князь Едому (1 Мойс. 36:40-43; 1 Хронік 1:36,51-54).
- Географічні назви в Палестині (1 Мойс. 38:12-14; Ісуса Навина 15:10,57).
Тимон (почесний, поважний, шанований): Один із 7 дияконів Первісної Християнської Церкви в Єрусалимі (Дії Ап. 6:5).
Тимофій (шанувальник Бога, богобоязливий): Уродженець Лістри, Ліконія, Мала Азія, від батька елліна й матері єврейки Евнікії, дочки Лоіди (2 Тим. 1:5). Від дитинства знав Святе Письмо, виховувався за гебрейським способом навчання, можливо, що батько його помер, проте не був обрізаний (Дії Ап. 16:1-3; 2 Тим. 1:5; 3:15). Під час першої місійної подорожі Павла Евнікія, Лоіда й Тимофій навернулися до Господа (Дії Ап. 16:1; 2 Тим. 1:5), а під час другої місійної подорожі Тимофій став учнем та співробітником апостола Павла (Дії Ап. 16:1-3). Павло та пресвітери ординували Тимофія на благовістя Святої Євангелії (2 Тим. 1:2,6); зі всіх Павлових учнів він стояв найближче до нього в ділі Євангелії й місійної праці (Филип’ян 2:19-23). Павло вживав Тимофія, як благовісника, учителя й місійного кур’єра для роз’їздів із спішними дорученнями або важливими доставами. Таким чином Тимофій був висланий до Коринту (1 Кор. 4:17; 16:10), до Солуня (1 Сол. 3:1-3), до Филип (Филип’ян 2:19), до Македонії (Дії Ап. 19:22), супроводив апостола Павла з Греції до Єрусалиму (Дії Ап. 20:4-6).
Апостол Павло написав два Послання до Тимофія: перше з Македонії десь коло 64 року, а друге з Риму під час свого ув’язнення 67 р. Багато богословів вважає, що Друге Послання Павла до Тимофія було його останнім словом до Тимофія. Павло, знаючи, що дні його життя пораховані, прагнув перед своїм відходом у вічність писаним словом надхнути свого сина за вірою, щоб продовжував Божу працю після його смерти, Він передусім закликав Тимофія розгрівати Божий дар, якого він одержав від Господа, не соромитися свідчити про Ісуса Христа та з повною самопосвятою служити Господеві. Тимофій втішався повним довір’ям і щирою любов’ю Павла. За відомостями Посл. до Євреїв, він був ув’язнений за проповідь Євангелії, а відтак випущений на волю (Євр. 13:23). Тимофій виконував служіння пресвітера чи єпископа в Ефесі й помер мученицькою смертю.
Тиран (суверен, повновладний, деспот, тиран): Християнин, грецького походження, правдоподібно, публічний учитель філософії чи риторики; в його школі чи будинку в Ефесі апостол Павло два роки навчав Євангелії й вів диспути на євангельські теми (Дії Ап. 19:9).
Тирас (палке бажання, нестерпне прагнення, жага): Наймолодший син Яфета (1 Мойс. 10:2).
Тит (честь, пошана): Тит, за походженням грек, навернувся до Господа під час проповідей Павла й супроводив його в місійних подорожах (Гал. 2:3; 2 Кор. 8:23; Тита 1:4); був висланий з Антіохії до Єрусалиму на апостольський собор (Гал. 2:1); згодом апостол Павло послав його на духовну працю до Коринту, там він збирав пожертви на бідних людей у Юдеї (2 Кор. 8:6,16,17,23; 12:18), як також у тому часі мав нагоду особисто зустрінутися з Павлом у Филипах (2 Кор. 2:13). Минуло приблизно 8 чи 10 років і апостол Павло доручив Титові продовжувати працю на острові Кріті, настановити по містах пресвітерів і впорядкувати там недокінчені справи (Тита 1:5). Відтак Павло вислав його до Ефесу (Тита 3:12), зустрінувся з ним у Нікополі (Тита 3:12) і, можливо, він супроводив Павла до Риму. У своїм останнім Посланні до Тимофія Павло подає відомість, що Тит працював у Дальматії (2 Тим. 4:10). Послання до Тита було написане в місті Нікополі десь коло 65 р.
За переданням, Тит помер на острові Кріті у віці 94 років.