«А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.
А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!»
Навіть у сучасній західній культурі люди ще не зовсім розучилися тлумачити символи. Якщо людина надовго засне, а потім прокинеться, вийде на вулицю і побачить у вітринах магазинів панчохи з подарунками, вона здогадається, що наближається Різдво. Якщо, прокинувшись, вона побачить шоколадні чи фарбовані яйця, то вгадає, що наближається Пасха. А якщо увечері вона зустріне діточок, одягнених відьмами або кимсь страшніше, то здогадається, що настав Хеловін.
А якщо людина прокинеться і побачить, що люди набивають панчохи подарунками, одночасно поїдаючи шоколадні яйця? Мабуть, це збентежить її. Або ж це означає, що хтось задумав нове свято, хоче принести світу нову звістку? Так, саме так. От що сталося того дня, коли Ісус увійшов до Єрусалиму.
Була пора Пасхи, великого весняного свята, центрального для релігійного життя євреїв, – це свято зберегло своє значення і понині, на згадку про Вихід, коли Господь звільнив Свій народ від єгипетського рабства, і це звільнення відзначалося жертвопринесенням ягняти і переходом через Червоне море. Єврейська пасха мала власну символіку, і в оповіданні Івана образ Ісуса – Агнця Божого – цілком узгоджується з цією символікою. Але є в цьому епізоді інший сенс.
Входження Ісуса в Єрусалим супроводжує символіка іншого свята, що відноситься до іншої пори року, Хануки. Це свято Іван вже згадував у 10:22. Коли Юда Маккавей розбив язичницьких окупантів і очистив Храм (у 164 до Р.Х.), його прибічники увійшли до Єрусалиму, розмахуючи пальмовими гілками і торжествуючи (1Макк. 13:51, 2Макк. 10:7). І зараз, навесні, а не посеред зими, коли відзначається Ханука, прихильники Ісуса зустрічають Його з пальмовими гілками в руках.
Пояснення такого «накладення» символів довге шукати не доведеться. У Хануку Юда Маккавей заснував нову царську династію Юдеї. Послідовники Ісуса намагаються об’єднати Хануку з Пасхою, вони бачать в Ісусі істинного царя, що явився зайняти свій трон, і в той же час вірять, що тепер Господь раз і назавжди позбавить Ізраїль. Той же сенс має і осел, на якому їде Ісус (відсилання до Захарії 9:9, очевидне для євреїв, що добре знали Писання). Іван включає у свій текст відгомони інших пророцтв, а також псалмів, і всі натяки вказують в одному напрямі: Ісус – справжній цар, що явився нарешті звільнити Свій народ.
Іван включив цей епізод у сюжет про Лазаря. Історія Лазаря все ще не вичерпана. Ісус звільнив Лазаря від смерті, і величезний натовп, що зустрічає Ісуса біля воріт Єрусалиму, зібрався головним чином тому, що почув про нове диво. Ісуса радісно вітають не лише земляки з Галілеї, але й багато юдеїв. Останнє диво, підкреслює Іван, дало їм остаточно зрозуміти, хто такий Ісус.
Це останнє знамення, створене Ісусом за час земного служіння. Незабаром (12:37) Іван підведе підсумок: саме послідовність чудес показала галілеянам і юдеям, хто такий Ісус і навіщо Він прийшов. Але вибраний Іваном «рамковий сюжет» містить і інші – жахливі – натяки. Оскільки люди увірували в Ісуса через воскресіння Лазаря, первосвященики хотіли б убити і Лазаря теж. Як скаже трохи пізніше Ісус, хто переслідує пана, той переслідуватиме і раба (15:20).
Фарисеї, подібно до Кайяфи, відзиваються про послідовників Ісуса зневажливо, проте Іван обертає їх зневажливі слова в похвалу. У вірші 19 вони зневажливо говорять, що за Ісусом йде «весь світ», маючи на увазі неосвічений натовп, «що не знає Закону». Самі вони твердо вирішили дистанціюватися від прихильників Ісуса – за Ним йде світ, а не освічені євреї. Ми без зусиль можемо відтворити їх інтонацію. Фарисеї ставлять себе набагато вище за натовп, адже вони – знавці Тори, вони строго наслідують усі приписи, які прості люди і зрозуміти не в змозі.
Але тут же Іван намагається дати нам ще один натяк, який він повністю покаже в наступній частині розділу. Ісус прийшов у світ, тому що Бог полюбив світ (3:16). Він повинен знайти і врятувати також інших овець, а не тільки заблукалих овець Ізраїлю (10:16). Його смерть стане позбавленням не лише цього народу, але і всіх дітей Божих, де б не мешкали вони в цьому світі (11:52). Не випадково услід за зневажливою фразою фарисеїв Іван повідомляє нам про те, як деякі іноземці звернулися до учнів, бажаючи побачити Ісуса, причому Ісус сприймає цю зустріч як вірне знамення того, що незабаром Він завершить Свою місію. «І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну», – каже Він у вірші 32.
От предмет для роздумів і молитов, коли ми читаємо цей розділ. Кожен з нас – частина цього світу, і цілком імовірно, що до нашої околиці звістка про Нього дійшла не повністю, із спотвореннями. Можливо, у нас ще не стало відомо, що Він – істинний цар, істинний спаситель, що приносить єдину справжню свободу. Ми бачимо, як Він входить в Єрусалим, назустріч Своїй долі, і ми теж повинні взяти участь у цьому дійстві, у стражданні, що очікує на Нього. Ми повинні увійти до числа посередників, через яких Його звістка пошириться у світі.