Трапляється також, що ми живемо в специфічній ситуації, викликаній нашою власною слабкістю, помилками, неправильними рішеннями та поганими намірами того, хто поряд. Як у цьому проявляється Божа воля? Якщо ми молилися, але досі не отримали розв’язання, якщо ми намагалися змінити ситуацію, і стало тільки гірше, тоді ми можемо бути певними, що терпеливе витривання і є волею Бога, принаймні на той конкретний момент. Постійна молитва принесе силу духу, а сила духу принесе витривалість, витривалість принесе надію, а ця надія не буде марною.
Святий Павло сказав коринтянам: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач» (2Кор. 4:8).
Навіть свята, по-особливому вибрана душа, так, як святий Павло, переживала хвилини, коли Божа воля не була цілком зрозумілою, коли все здавалося неможливим. Ось чому одного дня Павло благав Бога звільнити його від цих численних проблем. Він почав думати, що Божа воля не полягає в його випробуваннях, слабкостях, переслідуваннях, складнощах, образах та утисках апостоляту (2Кор. 12:10). Тому він тричі просив про звільнення, однак відповідь, яку він отримав, переконала його, що якщо це відбувається, то Божа воля винесе з цього добро. Ісус відповів Павлові: «: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор. 12:9). Павло зрадів цій відповіді. Це не зменшило страждань, але знання про те, що Божа благодать була з ним, змусило його сказати: «Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний» (2Кор. 12:10).
Ось у чому різниця між поганином та християнином. Для поганина страждання не має мети. В результаті він живе життям самотності та розчарування. Християнин може проходити через подібні випробування, що і поганин, але він ніколи не втрачає своєї радості. Він бачить волю Бога в стражданнях, бачить нагоду бути схожим на Ісуса, бачить славу в Царстві. Випробовування невіруючого ростуть через відчай, тоді як християнин отримує полегшення, ділячи свій тягар з Ісусом.
Багато хто запитує себе: «Як я можу знати, чи це для мене Божа воля?» Відповідь проста: «Якщо це відбувається, то в цьому є воля Бога. Немає значення, чи це Його визначена воля, чи просто Його допуск; з нами не стається те, чого Він не бачив би наперед, не подумав би про добро, яке ми можемо отримати від цього, і не поставив над цим Свою «печатку» схвалення.
Божа воля представлена нам в обов’язках та пережитті цієї хвилини. Нам треба лише прийняти її і намагатися в ній бути схожими на Ісуса. Коли Ісус відмовився відповідати Пилатові, Пилат запитав Його: «І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп’ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?» (Ів. 19:10).
Відповідь, яку дав Ісус, дуже чітко показує нам те, що Ісус бачив волю Бога в переживанні кожної хвилини – справедливої чи несправедливої. «Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Ів. 19:11). Ісус бачив Отця в слабкому, несправедливому судді. Хто із нас має цей тип довіри, таку проникливість?
Святий Петро підбадьорює християнина його днів «Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, чи то володарям… Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1Пет. 2:13-17).
Ми всі знаємо той факт, що Петро говорив тут про Нерона, чиє зло було добре відомим фактом. Однак безперечно, коли законна влада вимагає відкинути Бога чи Його заповіді, ми повинні поставити Бога понад усе. Бог відкупив нас не для того, щоб занурити нас у певну земну утопію. Він відкупив нас для того, щоб дати нам Царство, щоб усиновити нас, щоб дати нам вічну радість, засвідчити світові існування іншого життя та нашим власним наверненням довести, що Ісус – Син Божий.
Святий Павло запевняє нас, що всі страждання світу негідні тієї слави, яка має з’явитися (Рим. 8:18).
Кожна хвилина життя подібна до містерії, в якій можемо прийняти Бога. Вона є каналом, через який Бог говорить до нас, формує і спрямовує. Ми просто повинні прийняти обов’язки конкретної хвилини для того, щоб знайти волю Бога. Вдихнути це надприродне повітря нам перешкоджає тільки той факт, що ми бачимо лише людей і обставини, спровоковані злом чи темпераментами інших. Вони є перешкодами на нашій дорозі і заважають нам бачити Бога.
Ми не можемо бачити Бога в таких їхніх вчинках, бо ці діла протиставлені визначеній волі Бога. Водночас можемо побачити Бога крізь ці вчинки, як дорогого друга крізь густий туман. У цьому тумані ми все ще можемо спотикатись і падати, плакати і час від часу впадати у відчай, але ця Постать час від часу манить нас повернутися до більшого світла.
Секрет пошуку Божої волі полягає в тому, щоб побачити Його в реальній хвилині та реагувати на цю присутність з найбільшою любов’ю. Бачити Бога у всьому вимагає певних зусиль, але Ісус робив лише це, і Його послух здобув для нас спасіння.
Бувають моменти, коли ми повинні приймати рішення «тут і тепер» – випадки, коли немає часу на молитву. В цих обставинах ми можемо бути певними, що якщо наше серце до цього моменту було з Богом, ми вчинимо добре. Якщо не вдасться прийняти правильне рішення, наша надія на Його любов дає нам впевненість у тому, що Він винесе з цієї ситуації добро для нас.
Бог не хоче щоб ми дратувались та непокоїлися стосовно вчорашнього чи завтрашнього дня. В Євангелії від Матвія читаємо слова Ісуса: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Мт. 6:33-34).
Ці слова є закликом Ісуса жити теперішньою хвилиною. Він не каже нам, що будучи християнами, не матимемо проблем у житті. Ісус каже нам нести свій хрест із Ним і продовжувати робити це на щохвилинній основі. Якщо ми вправляємось у такому способі життя, ми зрозуміємо, як побачити Його волю, і матимемо силу, щоб виконати її.
Немає ніяких особливих позначок, немає ніякого конкретного способу дізнатись Божу волю в наших матеріальних рішеннях. Бог дав нам інтелект і розрізнення Його Духа, Який живе в наших серцях, і це дасть нам необхідні інструменти, щоб ми могли прийняти краще, ніж «посереднє» правильне рішення. Але інколи Його допускаюча воля дозволяє нам помилитися, щоб випробувати нашу віру, збільшити надію і змусити нас пригорнутись у потребі до Нього, як до свого друга.
Будуть часи, коли Його воля в нашому розумі буде такою туманною, дорога, якою маємо йти, такою непевною, що змушені будемо вибирати найменш сумнівний шлях і сподіватися кращого. Наш мир у цих обставинах походить від глибокого усвідомлення, яке живе посеред гаснучих жаринок, що Бог є нашим Отцем і про все попіклується.
Бог не є тираном, яким є світ. Він задоволений зі щирого зусилля знати і чинити Його волю. Він увінчає ці зусилля успіхом, хоча все може здаватися втраченим.
Молитва
Господи і Отче, вчини, щоб Твій Святий Дух наповнив мене розумінням Твоєї святої волі на цей момент. Я хочу побачити Твоє Провидіння, Твоє ведення і Твою присутність у моєму житті. Пробач мені, коли я бунтую, бо іноді Твоя воля здається мені занадто жорсткою. Моє світло затьмарене моєю волею та егоїзмом. Моє серце не готове до жертви, а мій розум відкидає те, чого я не можу збагнути. Нехай Твоє милосердя огорне мене і загорне в плащ світла. Дай мені ясно побачити мудрість поза всім, на що Ти дозволяєш, та любов у всьому, що Ти визначаєш. Нехай наші волі з’єднаються в одну, щоб я міг робити в цьому житті те, що буду робити всю вічність – досконало єднатися з Твоєю волею. Амінь.
КІНЕЦЬ